- •Гос экзамен отвнты мп
- •1.Поняття права Європейського Союзу. Співвідношення права Європейського Союзу з національним та міжнародним правом.
- •2.Право Європейського Союзу як сфера наукового пізнання та навчальна дисципліна.
- •3.Правові умови створення і розвитку Європейського Союзу.
- •4.Відносини єс з Радою Європи та обсє.
- •6.Компетенція Європейського Союзу в сучасних умовах.
- •7.Склад та структура Європейського парламенту.
- •8.Компетенція та порядок роботи Європейського парламенту.
- •9.Правовий статус Європейської Ради і Ради єс. Склад та структура Ради єс.
- •10.Компетенція та порядок роботи Ради єс.
- •11.Склад та структура Європейської комісії.
- •12.Компетенція та порядок роботи Європейської комісії.
- •13.Склад,структура,функції та порядок роботи Рахункової палати єс. Склад,структура,функції та порядок роботи Економічного і соціального комітету єс та Комітету регіонів єс.
- •14.Роль Суду єс в європейській інтеграції. Значення рішень Суду єс та Загального суду у розвитку інтеграції в рамках єс.
- •15.Прецедентне право Європейського Союзу.
- •16.Склад та структура Суду єс. Компетенція Суду єс.
- •17.Порядок судочинства в Суді єс. Преюдиціальна процедура.
- •18.Загальний суд: склад і порядок судочинства. Компетенція загального суду.
- •19.Європейський центральний банк, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції і розвитку: правовий статус.
- •20.Принципи права єс.
- •21.Загальна характеристика джерел права єс. «Первинне» право єс.
- •22.»Вторинне» право єс. Акти інститутів та органів єс. Гармонізація законодавства країн-членів єс.
- •23.Субєкти нормотворчого процесу в єс. Порядок прийняття рішень в єс.
- •24.Гарантії прав і свобод людини і громадянина в єс. Інститут омбудсмана єс.
- •25.Єдине європейське громадянство.
- •26.Правові основи спільної зовнішньої політики і політики безпеки. Спільна оборонна політика єс.
- •27.Співробітництво поліцій та судових органів. Європейське поліційне відомство.
- •28.Вільний рух людей між країнами-членами єс. Умови вїзду працівників до країн єс. Винятки з принципу вільного руху трудових ресурсів між країнами єс.
- •29.Шенгенське право єс.
- •30.Свобода надання послуг єс. Обмеження права на вільне надання послуг в єс. Свобода підприємницької діяльності в єс. Підтримка малого та середнього бізнесу в єс.
- •31.Правові принципи вільного руху товарів в єс. Правові засади обмеження вільного руху товарів в єс.
- •32.Вільний рух капіталів між країнами-членами єс. Лібералізація платіжної політики.
- •33.Соціальна політика єс. Політика зайнятості в єс.
- •34.Європейські стандарти для компаній. Підтримка малого і середнього бізнесу в єс.
- •35.Принципи конкурентного права єс. Антимонопольне регулювання в єс.
- •36.Бюджетне регулювання в єс. Податкове регулювання в єс.
- •37.Валютне регулювання в єс. Регулювання обігу цінних паперів в єс.
- •38.Правила єс щодо постачання товарів, надання послуг, виконання робіт для державних потреб. Регулювання якості товарів в єс.
- •39.Організаційно-правові форми захисту прав споживачів в єс.
- •40.Спільна аграрна і риболовна політика єс.
- •41.Трансєвропейські мережі. Регулювання телекомунікацій в єс. Спільна транспортна політика. Енергетична політика в єс. Науково-технічна політика єс. Охорона навколишнього середовища в єс.
- •42.Митне регулювання в єс.
- •43.Регулювання експорту з єс до третіх країн та імпорту до єс з третіх країн.
- •44.Політико-правові форми співробітництва між Україною та єс. Угоди України з єс. «Порядок денний асоціації Україна-єс».
- •Міжнародне право
- •1.Поняття та система міжнародного права. «Сучасне міжнародне право». Міжнародне публічне та міжнародне приватне право.
- •2.Співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права. Імплементація норм міжнародного права.
- •3.Норми міжнародного права: поняття та види. Міжнародний нормотворчий процес. Мяке право. Юридично обов’язкова сила міжнародного права.
- •4.Поняття та зміст основних принципів міжнародного права. Співвідношення основних принципів міжнародного права.
- •5.Джерела міжнародного права. Порівняльна характеристика міжнародного договору та міжнародного звичаю як джерел міжнародного права. Допоміжні джерела міжнародного права.
- •6.Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності. Види міжнародно-правової відповідальності. Санкції та контрзаходи.
- •7.Субєкти міжнародного права: поняття та види. Поняття та зміст міжнародної правосуб’єктності.
- •8.Державний суверенітет та міжнародна правосуб’єктність держав. Особливості правосуб’єктності унітарних та складних держав (федерації, конфедерації, унії).
- •9.Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного права.
- •10.Проблеми правосуб’єктності націй, що борються за незалежність.
- •11.Інститут визнання в міжнародному праві. Теорії визнання. Види та форми визнання.
- •12.Інститут правонаступництва в міжнародному праві. Правонаступництво держав. Правонаступництво України у зв’язку з розпадом срср.
- •13.Правонаступництво стосовно міжнародних договорів, державної власності державних обов’язків та державних архівів.
- •14.Право міжнародних договорів: поняття і джерела.
- •15.Поняття та види міжнародних договорів. Найменування та структура міжнародних договорів.
- •16.Стадії укладання міжнародного договору. Парафування. Підписання. Альтернат. Ратифікація. Ратифікаційна грамота. Депозитарій та його функції.
- •17.Дія міжнародного договору в просторі та часі. Зворотня сила міжнародного договору. Застереження до міжнародного договору.
- •18.Недійсність та припинення дії міжнародного договору. Денонсація.
- •19.Законодавство України про міжнародні договори.
- •20.Поняття та джерела дипломатичного права.
- •21.Дипломатичне представництво: поняття, функції, склад.
- •22.Порядок призначення дипломатичних представників. Агреман. Вірчі грамоти, їх зміст та порядок вручення. Закінчення місії.
- •23.Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •24.Консульські представництва: поняття та склад. Зміст консульської діяльності.
- •26.Поняття та види територій та просторів у міжнародному праві.
- •28.Державна територія. Способи придбання державної території. Склад державної території.
- •29.Міжнародно-правові проблеми громадянства. Апатриди та біпатриди.
- •30.Поняття «філіація», «натуралізація», «оптація», «трансферт».
- •31.Міжнародне право прав людини як галузь міжнародного права: поняття та джерела.
- •32.Універсальні та регіональні механізми захисту прав людини.
- •33.Міжнародно-правові стандарти прав людини. Роль Організації Обєднаних Націй в їх формуванні.
- •34.Європейська система захисту прав людини: загальна характеристика.
- •35.Способи вирішення міжнародних спорів. «Спір» і «ситуація». Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги, слідчі та погоджувальні комісії.
- •36.Міжнародні судові процедури. Міжнародний Суд оон.
- •37.Міжнародне гуманітарне право: поняття та джерела.
- •38.Правовий статус учасників військових дій. Комбатанти та некомбатанти. Розвідники та шпигуни. Парламентери. Найманці.
- •39.Обмеження засобів та методів ведення війни в міжнародному праві.
- •40.Захист цивільного населення та цивільних об’єктів під час війни.
- •41.Міжнародні організації: поняття та види. Правосубєктність міжнародних міжурядових організацій.
- •42.Організація Обєднаних Націй. Історія створення, членство, головні органи. Проблема реформування оон.
- •43.Рада Європи; історія створення; головні органи; основні напрямки діяльності.
- •44.Поняття та джерела міжнародного екологічного права.
- •45.Миротворчі операції оон. Порядок їх проведення.
- •46.Міжнародно-правові проблеми роззброєння. Ракетно-ядерне роззброєння. Договір про.
- •47.Поняття та джерела міжнародного кримінального права.
- •48.Поняття та види міжнародних злочинів.
- •49.Підстави та межі юрисдикції Міжнародного кримінального суду.
- •50.Міжнародне співробітництво в протидії транснаціональній злочинності.
24.Гарантії прав і свобод людини і громадянина в єс. Інститут омбудсмана єс.
Маастріхтській договір 1992 р. запровадів Унікальний для Конституційного та міжнародного права институт громадянство Союзу. Як віпліває Із змісту ст. 2 Договору про Європейський Союз, воно запровадження як засіб захисту прав та інтересів громадян держав-членів.
Громадянином Союзу є Кожна особа, что має громадянство будь-якої держави-члена ЄС. Питання про ті, кого вважаті громадянином держави-члена вірішується згідно Із законодавством відповідної держави. У ст. 17 Римського договору зазначається, что громадянство Союзу доповнює, альо НЕ замінює національне громадянство.
Серед політічніх прав відзначімо, самперед, електоральні права (ст. 19). Коженая громадянин Союзу, что Постійно прожіває на территории держави-члена ЄС, громадянином Якої ВІН НЕ є, має право на тихий самих Умова, что ї громадяни цієї держави, брати Пасивні ї активну участь у муніціпальніх Вибори Такої держави-члена, а такоже у вибор до Європейського Парламенту.
Громадяни ЄС мают комплекс прав на звернення до органів Європейського співтоваріства (ст. 20). По-перше, КОЖЕН громадянин має право Звертатися до Європейського Парламенту по вопросам, что его безпосередно стосують. По-друге, гарантується право Подання Скарги до Омбудсмана на Порушення в ДІЯЛЬНОСТІ інстітутів чг органів Європейського співтоваріства.
Нарешті, громадяни ЄС, что потребуються дипломатичного захисту на территории третьої країни, у якій держава-член, громадянином Якої ВІН є, що не має свого представництва, мают право Вимагати Надання такого захисту від діючіх у Цій Країні дипломатично або консульсько представництв будь-якої держави- члена ЄС на тихий самих Умова, что ї громадяни Такої держави (ст. 21).
Питання про становлення принципом Дотримання основних прав и свобод людини в ДІЯЛЬНОСТІ Співтоваріств и Союзу має цікаву нас немає.
Зважаючі на суто економічний характер Європейськіх співтоваріств, питання про захист прав людини Не було виокремлено як таке, что потребує нормативного врегулювання в установчо договорах. Віняток становили кілька норм, что стосуваліся суто Економічних прав людини. Передбачало, что політічнімі харчуванням, до якіх належати права людини, винна займатись Спеціальна організація - Рада Європи, что булу Створена у 1949 р.
Альо Згідно Ситуація Почала змінюватіся: стало зрозуміло, что после Отримання Співтовариствами реальної законотворчої власти, становлення Принципів верховенства и прямої Дії права Співтоваріств у національніх правопорядках держав-членів, вінікла реальна загроза правам людини, гарантованого Національними констітуціямі та міжнароднімі угідь.
Зрештою ця практика Отримала закріплення в Договорі про Європейський Союз. Значення прав людини підкреслено у п. 1 ст. 6 Договору, что відносіть повагу до прав людини до Принципів, на якіх Заснований Союз. Частина 2 ст. 6 встановлює, что "Союз поважає основні права людини, - як смороду гарантовані підпісаною в Римі 4 листопада 1950 р. Європейською Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, І як смороду віплівають Із спільніх для держав-членів констітуційніх традіцій, - як Загальні принципи права Співтоваріств ". Стаття 46 Договору надає под юрісдікцію Суду Співтоваріств право перевіряті Дії інстітутів ЄС на предмет їх відповідності п. 2 ст. 6.
7 грудня 2000 р. керівнікамі трьох політічніх інстітутів Союзу - Європейського парламенту, Заради Союзу та Європейської КОМІСІЇ - булу підпісана и урочистих проголошу Хартія Європейського Союзу про права людини.
Європейський омбудсман Європейський омбудсмен (англ. European Ombudsman) - посада, запроваджена Маастріхтськім договором. Уповноважений прійматі Скарги від громадян Союзу, фізічніх чг юридичних осіб, резидентів держав-членів на незадовільну ДІЯЛЬНОСТІ інституцій або установ Спільноті. У відповідь на Скарга, або за, власною ініціатівою, європейський омбудсмен проводити Розслідування. Інституції ЄС зобов'язані надаваті Йому будь-яку інформацію и доступ до відповідніх документів. Виявило факти порушеннях, ВІН сповіщає установу, про якові йдет, и надсілає їй свои Рекомендації. Установа-адресат має три Місяці на ті, щоб дати доповідну відповідь; после чего омбудсмен Направляє залишкових звіт Європейському Парламентові та відповідній установі. Крім того, ВІН сповіщає Скаржник про результати свого Розслідування.
Європейського омбудсмена прізначає Європейський Парламент на п'ять років, может буті переобраній. Щорічно омбудсмен звітує у Парламенті про результати усіх розслідувань, проведених впродовж року. Акти Омбудсмена носячи рекомендаційній характер.
