31.Правові принципи вільного руху товарів в єс. Правові засади обмеження вільного руху товарів в єс.

17 лютого 1986 р. у Люксембурзі було підписано Єдиний Європейський Акт, який набрав чинності 1 липня 1987 р. Він доповнив Договір про ЄЕС статтею, у якій йшлося, що Співтовариство розпочне діяльність, необхідну для створення внутрішнього ринку до 31 грудня 1992 року. Єдиний внутрішній ринок був визначений як простір без внутрішніх кордонів, у межах якого буде забезпечено вільний рух товарів, осіб, послуг та капіталу.               Єдиний внутрішній ринок складається з чотирьох елементів (т.зв. свобод руху):

                   свобода руху товарів

                   свобода руху осіб

                   свобода руху послуг

                   свобода руху капіталу

3.1. Вільний рух товарів               Принцип вільного руху товарів стосується як промислових, так і сільськогосподарських та споживчих товарів, які були вироблені чи видобуті в одній з держав-членів, а також тих, які були законно ввезені на територію Співтовариства.               Створення спільного ринку вимагало ліквідації митних перешкод у торгівлі між державами-членами, а також різноманітних нетарифних бар'єрів: технічних, фіскальних та фізичних. Митні бар'єри було остаточно скасовано у II половині 1968 р. 1 липня 1968 року було встановлено спільний митний тариф щодо третіх країн. Щоб зробити можливим вільний рух товарів, були заборонені кількісні обмеження (квоти, заборони імпорту та експорту), а також засоби, що мають подібний ефект, наприклад, технічні норми, положення про склад товару, тип пакування і т.д.. Усі товари на ринку Союзу підлягають однаковим нормам та сертифікаційним вимогам. Заборонено також податкову дискримінацію, тобто стягнення з товарів, привезених з інших держав-членів податків вищих, ніж податки, які стягуються з подібних національних товарів. Заборонено також стягнення інших мит, які би прямо чи опосередковано захищали виробників подібних товарів у даній державі-члені.               Обмеження імпорту, експорту або транзиту товарів можуть бути запроваджені лише за умови, що цього вимагають: міркування публічної моралі, громадського порядку та безпеки, охорони здоров'я та людського життя, охорони тварин та рослин, охорони національного багатства, яке має мистецьку, історичну та археологічну цінність, а також охорони промислової та торговельної власності. Проте, вищезгадані заборони та обмеження не повинні бути засобом самовільної дискримінації, ані прихованого обмеження торгівлі між членами Співтовариства.

32.Вільний рух капіталів між країнами-членами єс. Лібералізація платіжної політики.

Чотири свободи (англ. Four freedoms) - термін, що використовується в рамках європейської економічної інтеграції. Витоки цього терміна йдуть до Римського договору 1957 року. Про заснування Європейського економічного співтовариства. Виник на пізнішій щаблі поняття Єдиного економічного простору, розвиваючи положення Римського договору, має на увазі рух у бік створення умов для вільного переміщення товарів, послуг, робочої сили і капіталу.

Свобода руху капіталу передбачає не тільки можливість безперешкодних платежів та переказів через кордони, але і покупку нерухомості, акцій компаній та інвестування між країнами. [4] До прийняття рішення про формування економічного і валютного союзу розвиток положень про свободу капіталу йшло повільно. Щодо прийняття Маастрихтського договору Європейський суд почав прискорено формувати рішення відносно раніше нехтували волі. Свобода пересування капіталу діє також і на відносини між країнами - участіков ЄС і третіми країнами.

Лібералізація руху Капіталу

відносно руху Капіталу Договір БУВ компромісом загально характером, что встановлює певні Загальні принципи. Уточнені норми були Прийняті в двох директивах, что були Прийняті в 1960-1962 роках, додаток до якіх поділяв рух Капіталу на Чотири категорії, зазначені як списки А, В, С та D. Згідно до щаблі лібералізації, смороду розрізнялі три групи трансакцій:

- Повністю лібералізовані трансакції, до якіх належати форми руху Капіталу, розташовані у двох дерло списках. До цієї категорії належати Такі трансакції, як безпосередні інвестиції, купівля нерухомості, коротко-і середньострокові торгівельні кредити, Приватні трансакції, Такі як репатріація прібутків и Попередньо реалізованіх інвестіцій а такоже закупівля ЦІННИХ ПАПЕРІВ, что є предметом біржовіх котірувань в іншій країні-члені Європейського Співтоваріства . Лібералізація цієї групи булу результатом безпосередно зв'язку з вільним рухом товарів (коротко-і середньострокові торгівельні кредити), зайнятості и Самостійної зайнятості (Приватні трансакції), а такоже права на вільне создания предприятий (до безпосередніх інвестіцій та інвестіцій у вігляді закупівлі паїв у Капіталі ).

- Частково лібералізовані трансакції, тоб список С. До цієї групи належати емісії, та размещения акцій, что котіруються на біржі Іншої країнн-члена Європейського Співтоваріства, чем тієї, де розташоване Місцезнаходження емітента; купівля паїв, что НЕ є предметом біржового котірування персонами, что НЕ є резидентами цієї країни; паїв в інвестіційніх фондах; а такоже Використання Довгострокова торгівельннх кредитів. Для цієї групи принципи руху Капіталу були Тільки частково лібералізовані.

- Нелібералізовані трансакції, тоб список Б, що не стосується таких короткостроковіх трансакцій, як закупівля векселів Державної Скарбниці та других ЦІННИХ ПАПЕРІВ, Відкриття Банківських рахунків іноземцямі. Принцип вільного руху Капіталу НЕ вікорістовується Щодо ціх трансакцій, ТОМУ ЩО смороду могут мати спекулятивний характер и в зв'язку з ЦІМ віклікаті проблеми.