Термінологічний словник

Адміністратор недержавного пенсійного фонду – юридична особа, що здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів, а саме: юридична особа, що надає професійні послуги з адміністрування (професійний адміністратор); юридична особа – одноосібний засновник недержавного пенсійного фонду, який прийняв рішення про одноосібне його адміністрування; компанія з управління активами.

Актуарні розрахунки – фінансовий аналіз коротко- і довгострокових наслідків функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що містить прогноз фінансових потоків, оцінку фінансових зобов’язань, довгостроковий прогноз ста­ну та стабільності системи, докладний аналіз коротко- і довгострокових фінансових наслідків будь-яких змін.

Бюджет державного соціального страхування (у СРСР) – план формування та використання коштів, які держава асигнує на соціальне страхування робітників і службовців.

Вигодонабувач – особа, що має право на отримання соціальних страхових виплат у разі смерті застрахованої особи: діти до 16 років, непрацюючі діти віком від 16 до 18 років, студенти до 23 років, інші непрацездатні члени сім’ї: інваліди, пенсіонери, що були на утриманні померлого.

Вкладник недержавного пенсійного фонду – особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника шляхом перерахування коштів відповідно до пенсійного контракту.

Власний капітал – різниця між сукупною вартістю активів юридичної особи та вартістю її зобов’язань перед третьою особою.

Втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин – припинення трудового договору у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем умов колективного договору чи трудового договору.

Державне регулювання соціального страхування: сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу державних установ і організацій на розвиток соціального страхування для його стабілізації та пристосування до зовнішніх соціально-економічних умов розвитку держави, що змінюються. Зумовлене неспроможністю механізму ринкового саморегулювання вирішити низку кардинальних проблем розвитку соціальної сфери у напрямі гарантій соціального захисту населення. В умовах фінансової кризи найповніше здійс­нюється через бюджетну політику; форми, методи та засоби державного впливу на діяльність фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та недержавних соціальних страхових фондів; важливий елемент механізму державного регулювання еконо­міки, який здійснюється за допомогою тарифного та нетарифного впливу держави на економіко-правові відносини між суб’єктами соціального страхування; комплекс важелів прямого та опосередкованого впливу держави на механізм забезпечення соціального захисту працюючих громадян та осіб пенсійного віку.

Державний нагляд у сфері соціального страхування – поточний контроль з боку державних уповноважених органів за дотриманням державними та недержавними фондами соціального страхування, а також страхувальниками (вкладниками) діючого законодавства; но­сить характер поточного моніторингу та не передбачає накладення фінансових санкцій та адміністративних штрафів. Стосовно фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування здійс­нюється територіальними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики; стосовно недержавних пенсійних фондів – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України та Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування – організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Державні соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри заробітної плати та доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальних витрат та виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму

Державні соціальні стандарти – встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи, або їх комплекс на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Діяльність з недержавного пенсійного забезпечення – сукупність організаційних, юридичних, інших передбачених законодавством дій, спрямованих на недержавне пенсійне забезпечення фізичних осіб.

Діяльність з управління активами – професійна ліцензована діяльність згідно з письмовим договором між Радою фонду і адміністратором.

Добровільне соціальне страхування - це система відносин щодо повної або часткової компенсації застрахованим особам (в окремих випадках членам їх сімей) втраченого заробітку (внаслідок неможливості брати участь у суспільній праці), а також витрат на лікування (внаслідок настання хвороби), що здійснюється за рахунок коштів фондів, що формуються із добровільно сплачених застрахованими особами та/або роботодавцями страхових внесків.

Довічна пенсія (довічний ануїтет) – пенсійні виплати страховою організацією на підставі договору страхування довічної пенсії періодично протягом життя фізичної особи після досягнення пенсійного віку відповідно до законодавства про страхування.

Довічна пенсія з коштів Накопичувального пенсійного фонду – пенсійна виплата, сума якої визначається у договорі страхування довічної пенсії та сплачується застрахованій особі після досягнення нею пенсійного віку або членам її сім’ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених законодавством.

Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів одноіменного фонду.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що передбачає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Закони про державне (недержавне) соціальне страхування – основні документи, що визначають правову основу, економічний ме­ханізм та організаційну структуру конкретного виду загальнообов’яз­кового державного соціального страхування, а також недержавного пенсійного страхування.

Застрахована особа – найманий працівник, а також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, що проживають в Україні), на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності та витратами на поховання. Їх представниками є профспілки або їх об’єднання чи інші уповноважені органи.

Застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Застраховані особи – наймані працівники, а також громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття. Їх представниками є профспілки або їх об’єднання чи інші уповноважені органи.

Зберігач – який здійснює свою діяльність зі зберігання та обслуговування коштів Накопичувального фонду.

Зберігач пенсійного фонду – банк, який проводить депозитарну діяльність зберігача цінних паперів.

Інвестиційна декларація – документ, який визначає інвестиційну політику недержавного пенсійного фонду, напрями та обмеження інвестування його активів.

Індивідуальний пенсійний рахунок – персоніфікований рахунок учасника пенсійного фонду у системі персоніфікованого обліку накопичених на його користь пенсійних коштів.

Клас професійного ризику виробництва – законодавчо встанов­лене ранжування господарюючих суб’єктів-страхувальників на 67 класів залежно від ймовірності настання нещасного випадку на виробництві або розвитку професійного захворювання. Визначає рівень безпеки умов праці у вигляді числових коефіцієнтів; тариф страхових соціальних внесків у процентах від фактичних витрат на оплату праці у цілому по підприємству за звітний період.

Коефіцієнт страхового стажу – величина, що визначається для обчислення страхового стажу при розрахунку розміру пенсії солідар­ній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Компанія з управління активами – юридична особа, що діє на підставі ліцензії на провадження професійної діяльності з управління пенсійними активами та обирається за результатами тендера.

Критерій соціальної справедливості у соціальній сфері – відповідність між заслугами окремих осіб, трудових колективів тощо та їх загальним визнанням; унеможливлює привілеї для окремих груп населення.

Ліцензія – документ, що підтверджує право (дає дозвіл) на проведення недержавного пенсійного забезпечення. Видається Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, має спеціальну форму та містить такі обов’язкові реквізити: повну назву недержавного пенсійного фонду України та його юридичну адресу; склад засновників і відомості про їх пайові внески до статутного фонду; розмір статутного та резервних фондів; перелік видів пенсійних виплат і соціальних послуг; назву території, на яку поширюється його діяльність, на якій існують джерела формування грошових надходжень та розміщені вкладники й учасники; термін дії; реєстраційний номер та дата видачі ліцензії; підписи. У разі порушення законодавства з питань недержавного пенсійного забезпечення ліцензія може бути відкликана.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску – максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює п’ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Медицина страхова – медицина, витрати на яку покриваються зі спеціальних стра­хових фондів, джерелами формування яких є кошти державного бюд­жету України, підприємств, внески найманих працівників, окремих громадян; форма соціального захисту інтересів населення у сфері охорони здоров’я з метою гарантувати громадянам медичне обслуговування за рахунок накопичених коштів.

Медична страхова експертна комісія (МСЕК) – медична уста­нова, уповноважена визначати ступінь втрати працездатності потерпі­лим у результаті нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Встановлює обмеження рівня життєдіяльності потерпі­лого, визначає професію, з якою пов’язане ушкодження здоров’я, причину, час настання та групу інвалідності, необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Медичне страхування – це форма соціального захисту населення щодо охорони здоров'я, пов'язана з компенсацією витрат громадян на медичне обслуговування, а також система організаційних та фінансових заходів щодо забезпечення діяльності страхової медицини.

Медичні установи – це установи які мають ліцензію на право надання медичної допомоги і послуг згідно з програмами обов’язково медичного страхування.

Мінімальна пенсія – державна соціальна гарантія, розмір якої встановлюється у законодавчому порядку.

Мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Найманий працівник – фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві (установі, організації) неза­лежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи.

Накопичувальний пенсійний рахунок – частина персональної облікової картки у системі персоніфікованого обліку, яка відображає стан пенсійних активів застрахованої особи у накопичувальній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Накопичувальний пенсійний фонд – цільовий позабюджетний соціальний страховий фонд, який акумулює страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб. Його пенсійні активи використовуються для виплат по договорах страхування довічних пенсій або для одноразових виплат застрахованим особам (членам їх сімей чи спадкоємцям у випадках, передбачених чинним законодавством).

Недержавний пенсійний фонд – юридична особа зі статусом неприбуткової організації (непідприємницької структури), функціонує виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників з подальшим управлінням пенсійними активами, а також проводить пенсійні виплати.

Недоїмка – сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Непрацездатні громадяни – особи, які досягли пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, що мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

Нещасний випадок – обмежена у часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

Об’єкт соціального страхування від нещасного випадку – життя застрахованого, його здоров’я та працездатність.

Об’єкт страхування на випадок безробіття – страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Об’єкт управління соціальними коштами – система грошових відносин з приводу формування, розподілу та використання грошових потоків у процесі надходження страхових соціальних внесків, інших коштів та соціальних виплат і надання соціальних послуг з метою забезпечення страхового захисту працюючих громадян і осіб похилого віку.

Об’єкти медичного страхування – це життя і здоров’я громадян, майнові інтереси страхувальника і застрахованого що пов’язані з витратами на одержання медичної допомоги.

Об’єктом загальнообов’язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Одноразова виплата – пенсійна виплата, що здійснюється у разі досягнення застрахованою особою пенсійного віку та на її вимогу у разі: медично підтвердженої інвалідності І або ІІ групи; коли сума пенсійних накопичень на момент настання пенсійного віку застрахованої особи не досягає мінімальної суми коштів, необхідних для оплати договору страхування довічної пенсії, визначеної Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України; виїзду за межі України на постійне місце проживання.

Одноразова пенсійна виплата – пенсійна виплата, яка здійснюється на вимогу учасника фонду у разі: медично підтвердженого критичного стану здоров’я або настання інвалідності; коли сума пенсійних накопичень на момент настання пенсійного віку учасника менша від мінімуму, встановленого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України; виїзду за межі України на постійне місце проживання.

Основні напрями інвестиційної політики – документ, який визначає напрями та обмеження інвестування коштів Накопичувального фонду, рівні інвестиційного доходу, розміри адміністративних витрат, видатки на фінансування оплати договорів страхування довічних пенсій та одноразових виплат у відповідному році.

Особи, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків – наймані за трудовим договором (контрактом) працівники; особи, офіційно залучені до виконання будь-яких робіт (під час виробничої практики, стажування тощо), а також засуджені особи, які залучені до трудової діяльності у місцях позбавлення волі.

Пенсійне забезпечення – структурний елемент системи соціального страхування.

Пенсійний фонд України (далі – Пенсійний фонд) – орган, уповноважений відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Пенсійні активи Накопичувального фонду – кошти, цінні папери, майнові права та зобов’язання по них, які сформовані у Накопичувальному фонді.

Пенсійні виплати – грошові виплати у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.

Пенсійні кошти – сума зобов’язань у грошовому виразі пенсійного фонду перед його учасниками, страхової організації перед застрахованими особами згідно з договорами страхування довічних пенсій або банківської установи перед вкладниками, які відкрили депозитні пенсійні рахунки.

Пенсія – регулярні грошові виплати, які отримують громадяни від держави після досягнення законодавчо встановленого пенсійного віку, у разі інвалідності, втрати годувальника тощо.

Пенсія на визначений строк – періодичні пенсійні виплати протягом визначеного пенсійною схемою терміну часу.

Персоніфікований облік – збирання, обробка, систематизація та зберігання інформації про учасника фонду, його права на отримання пенсійних виплат за рахунок накопичених на його користь коштів, обчислення розміру цих виплат і ненадходження пенсійних внесків.

Посвідчення застрахованої особи в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі – посвідчення застрахованої особи) – спеціальний документ у вигляді електронної смарт-картки з візуальними персоніфікованими ознаками, який забезпечує документування, збереження і використання індивідуальної інформації про набуті застрахованою особою права у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування, на якому може зберігатися інша інформація для забезпечення захисту прав застрахованих осіб на отримання коштів та послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Професійна діяльність з управління активами у частині пенсійних активів – ліцензована професійна діяльність з управління пенсійними активами Накопичувального фонду з метою збереження їх вартості та отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб.

Професійне захворювання – захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою. Перелік професійних захворювань затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.

Профілактика нещасних випадків – практичні заходи, спрямовані на запобігання нещасним випадкам на виробництві та розвитку профе­сійних захворювань, усунення загрози здоров’ю найманих праців­ників, викликаної умовами праці. Проводиться роботодавцями-страху­вальниками під контролем Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Останній також законодавчо зобов’язаний проводити практичні заходи у цьому напрямі (консуль­тації, участь у розробці національних і галузевих програм поліпшення стану безпеки, умов праці тощо).

Рада Накопичувального фонду – вищий колегіальний орган управління накопичувальною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Роботодавець – власник підприємства (установи, організації) або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом); власник розташованого в Україні іноземного підприємства (установи, організації), у тому числі міжнародного, філії, представництва, який використовує найманих працівників, якщо інше не передбачене міжнародними договорами. Їх представниками є об’єднання та спілки роботодавців чи інші уповноважені органи.

Саморегулівна організація адміністраторів недержавних пенсійних фондів – неприбуткова організація, створена з метою встановлення професійних стандартів процесу адміністрування, захисту та представлення інтересів своїх членів та учасників фондів.

Соціальна держава – найдосконаліший тип держави в історії роз­витку людської цивілізації, діяльність якої спрямована на забезпе­чення високого рівня життя всього населення країни, його всебічної безпеки. Найважливіші функції соціальної держави: справедливий перерозподіл доходів між різними групами і верствами населення через запровадження прогресивного оподат­кування; створення відповідних умов для розвитку особистості, її творчих здібностей; реалізація права на змістовну працю для кожної працездатної людини, у процесі якої розвиваються її організаторські, розумові, творчі здібності; високий рівень матеріального добробуту і задоволення духовних потреб; захист громадян від негативних аспектів механізму ринкової економіки; забезпечення економічної, соціальної та політичної стабільності суспільства (передусім, недопущення соціальних конфліктів).

Соціальна допомога – гарантовані, врегульовані нормами права разові або періодичні виплати соціально-аліментарного характеру, чи набір товарів і послуг, що надаються з метою матеріальної підтримки громадян, які в силу певних соціальних випадків передбачених законом потребують такої допомоги.

Соціальна допомога, захист: піклування держави, суспільства про громадян, які потребують допомоги, підтримки з огляду на вік, стан здоров’я, соціальний стан, недостатню забезпеченість засобами існування або їх відсутністю. Реалізується у вигляді пенсій, матеріальної допомоги, догляду за хворими громадянами похилого віку, піклування про дітей; сукупність фінансових розподільчих і перерозподільчих суто грошових відносин, що склалися у процесі запобігання, подолання і відшкодування матеріальних збитків певним категоріям громадян внаслідок втрати доходу в результаті хвороби, безробіття, втрати годувальника тощо у вигляді грошових виплат і надання соціальних прослуг за рахунок коштів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Соціальна політика – комплекс соціально-економічних заходів держави, підприємств, організацій, спрямованих на послаблення нерівності та несправедливості у розподілі доходів і майна, на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінення трудових заощаджень; це діяльність держави, інших економічних суб'єктів, спрямована на забезпечення гідних умов життя та праці.

Соціальна справедливість: одна з найважливіших цінностей життя суспільства, що перед­бачає урівноваженість прав і обов’язків громадян, а також інтересів суспільства, колективу й окремої особи; наявність рівних можливостей для реалізації своїх здібностей і задоволення соціально-економічних потреб для окремих індивідів, трудових колективів, соціальних груп і верств залежно від рівня розвитку продуктивних сил країни.

Соціальне забезпечення (соціальний захист) ­– це один із основних інструментів соціальної політики, який використовується суспільством і державою для вирішення проблеми нерівності особистих доходів людей, що виникає не через різницю в продуктивності праці й ефективності виробництва.

Соціальне страхування – це форма соціального захисту населення, система заходів щодо матеріального забезпечення та соціального обслуговування в старості на випадок тимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття та в інших випадках передбачених законодавством.

Соціальні норми та нормативи – показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними житлово-комунальними та соціально-культурними послугами.

Соціальні послуги – комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги (далі - особи, що потребують соціальних послуг), з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя; послуги, що надаються застрахованим особам за рахунок коштів Пенсійного фонду, а саме, виплата матеріальної допомоги на поховання пенсіонера.

Страхова організація – юридична особа, виключним видом діяльності якої є страхування життя, має ліцензію, здійснює страхування і виплату довічних пенсій.

Страховий випадок – це факт, у результаті якої: застраховані особи зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до роботи і дійсно шукають її, у результаті втрати заробітної плати або інших законодавчо передбачених доходів унаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин; застраховані особи опинилися у стані часткового безробіття.

Страховий ризик - обставини, внаслідок яких громадяни та/ або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і потребують матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню на випадок тимчасової втрати працездатності та витратами на поховання, і за який сплачено страхові внески.

Страховий стаж – період, протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, що діяло раніше та протягом якого сплачений пенсійний збір нею або роботодавцем на її користь, та/або підлягає діючому загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню на умовах сплати соціальних пенсійних внесків.

Страховик – Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України; Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Страховики – незалежні страхові компанії, які мають статус юридичної особи і ліцензію держави на право здійснення медичного страхування. Також страхові медичні компанії за рахунок сформованих страхових фондів здійснюють оплату медичної допомоги застрахованим, а також інші види діяльності з охорони здоров’я громадян.

Страховиком є цільовий пенсійний фонд, до якого здійснюється відрахування єдиного соціального внеску, згідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Страхові внески – відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності.

Страхові кошти – акумульовані страхові внески для здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг у сфері цього напряму соціального страхування; кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповідно до закону.

Страхові пенсійні внески – кошти відрахувань на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Страхові соціальні кошти – акумульовані страхові внески для здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зобов’язані сплачувати єдиний внесок; це фізичні та виличні особи і держава. Тобто для працюючого населення – це роботодавці, також особи які здійснюють індивідуальну трудову діяльність також органи державного управління виконавчої влади та місцеві адміністрації.

Ступінь втрати працездатності потерпілим – міра заподіяної шкоди здоров’ю найманого працівника, внаслідок чого знизилась його працездатність, визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я. Визначається медичною страховою експертною комісією (МСЕК).

Суб’єкт соціальної політики – держава (політичні партії, проф­спілки, місцеві органи влади, союзи підприємців, громадські організації).

Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.

Суб’єкти загальнообов’язкового державного страхування на випадок тимчасової втрати працездатності – страховик, страху­вальники, застраховані особи.

Суб’єкти медичного страхування – це страхувальники, застраховані, страховики та лікувально-профілактичні установи.

Суб’єкти страхування від нещасного випадку – застраховані громадяни, а в окремих передбачених законодавством випадках – члени їх сімей та інші особи, а також страховик і страхувальники.

Сфера державного регулювання соціального страхування – напрями загальнообов’язкового державного соціального страхування та недержавне пенсійне забезпечення.

Тендер – відкритий конкурс на право провадження певного виду професійної ліцензованої діяльності;

Уповноважений банк – банківська установа, яка проводить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду.

Учасник недержавного пенсійного забезпечення – фізична особа, на користь якої сплачуються пенсійні внески.

Часткове безробіття – вимушене тимчасове скорочення нормаль­ної або законодавчо встановленої тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасову зупинку виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру.

183