3. Часткове безробіття

Допомога по частковому безробіттю надається застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України тривалості робочого часу та (або) перерви в отриманні заробітної тати чи скороченні її розмірів у зв’язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин з причин економічного, технологічного та структурного характеру.

Умовами надання допомоги по частковому безробіттю є:

• простій на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва, що має невідворотний та тимчасовий характер, який триває не менше одного місяця, не перевищує шести місяців і не залежить від працівника та роботодавця;

• простій протягом місяця, що охопив не менше 30 % чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої становлять більше 20 % робочого часу.

Про можливий простій роботодавець зобов’язаний повідомляти державну службу зайнятості. У разі якщо простій має сезонний характер або виникає винятково з організаційно-виробничих причин, а також за можливості працевлаштування працівників на інших дільницях, у цехах, на підприємствах, допомога пo частковому безробіттю не надається.

Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять більше 20 % робочого часу, відмовився від підходящої роботи на цьому або іншому підприємстві з повним робочим днем (тижнем).

Допомога по частковому безробіттю не надається у разі, якщо працівник: працює на цьому підприємстві за сумісництвом; проходить альтернативну (невійськову) службу.

Допомога по частковому безробіттю надається з першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року. Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю здійснюється підприємством за рахунок коштів Фонду.

Підприємство не може звернутися за наступним одержанням з Фонду коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю раніше, ніж через рік після закінчення терміну виплати допомоги по частковому безробіттю. Порядок фінансування виплат пo частковому безробіттю та надання допомоги пo частковому безробіттю встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

4. Управління страхуванням на випадок безробіття

Джерелами формування коштів фонду є:

• асигнування з Державного бюджету, розмір яких встановлюється Верховною Радою України;

• страхові внески страхувальників-роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законодавством;

• суми фінансових санкцій застосованих до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до законодавства на посадових осіб та громадян за такі порушення;

• прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі резервів Фонду, на депозитному рахунку;

• благодійні внески громадських об'єднань, підприємств, організацій громадян, зарубіжних фірм;

• кошти служби зайнятості за надані послуги підприємнщькгш структурам;

• інші кошти.

Управління фондом здійснюють:

• Наглядова рада Фонду - 15 осіб (по 5 від кожної сторони соціального партнерства);

• Правління Фонду - 45 осіб (по 15 від кожної сторони соціального партнерства);

• Виконавча дирекція Фонду;

• Державна служба зайнятості;

• Державний центр зайнятості;

• 27 центрів зайнятості в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

• 626 районних, міськрайонних, міських та районних у містах центрів зайнятості.

Видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги пo безробіттю є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому порядку.

Ha державному рівні основними напрямами використання коштів фонду є:

• розвиток центрів підготовки, навчання та профорієнтації вивільнюваних працівників;

• проведення наукових досліджень з проблем рівноваги ринку праці та зайнятості населення;

• надання допомоги державним та місцевим центрам зайнятості;

• відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних із достроковим виходом на пенсію осіб відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»;

• фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом;

• створення резерву коштів Фонду;

• утримання інформаційно-обчислювальних центрів, поліграфічної бази Фонду;

• створення гуртожитків та тимчасового житла для осіб без певного місця проживання;

• та інше.

На місцевому рівні основними напрямами використання коштів фонду є:

• професійна орієнтація населення, професійне навчання вивільнюваних працівників і безробітних, сприяння їх працевлаштуванню;

• виплата допомоги пo безробіттю, матеріальної допомоги пo безробіттю;

• надання безпроцентної позики безробітним для заняття підприємницькою діяльністю;

• виплата допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні;

• дотація роботодавцю на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних;

• організація додаткових робочих місць у галузях народного господарства;

• інші витрати, пов’язані із соціальним захистом прав громадян держави на працю.

Платниками згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (у тому числі збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття) є:

1) суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, ї: об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб’єкт: підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платники збору, територіальної громади;

3) фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, приватні нотаріуси;

4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо.