3. Зарубіжний досвід медичного страхування

У Великобританії існує система бюджетного фінансування охорони здоров’я введена в 1948 р. З 1991 р. почалося реформування даної системи. На сьогодні 84% надходить з бюджетів різних рівнів і 16% - це приватне фінансування медичної допомоги (лікарських засобів).

Передбачаються вкладання медичних контрактів при прийомі на роботу. При лікування складається договір на оплату фактичної кількості днів лікування або фактичного обсягу послуг. Встановлюється пряма оплата основної частини витрат. Відповідно до стану оплати стаціонарної допомоги. Понад планові обсяги оплачуються окремо.

Особливості

1. Нестача фінансових ресурсів.

2. Незавершена система оплати праці та дефіцит кадрів.

3. Недостатні розвиток первинної допомоги.

4. Відсутність контролю з боку споживачів.

5. Необхідність децентралізації управління.

У Канаді система охорони здоров’я є безкоштовною за рахунок місцевих бюджетів (1/3 місцевих бюджетів іде на охорону здоров’я), але гарантії безкоштовного медичного обслуговування діють не на всі види послуг тому в країні діє система ощадних рахунків медичного страхування.

Медичні ощадні рахунки стимулюють більш ефективне функціонування і конкуренцію на ринку медичних послуг.

У Німеччині більше 100 років існує система соціального страхування що включає обов’язкове медичне страхування. З 1883 року введено страхування на випадок хвороби, з 1884р. – страхування від нещасних випадків, 1889р. – страхування по інвалідності та пенсійне страхування. Так з 1991р. починають діяти лікарняні каси.

На сьогодні система медичного страхування автономна і не залежна від державного бюджету, 60% це внески в фонди медичного страхування, 15% особисті кошти громадян, 15% державні кошти і 10% кошти приватного страхування. Діють принципи солідарності та субсидій.

В Німеччині існує 8 видів лікарняних кас які поділяються по регіональній компетенції – регіональні лікарняні каси, по виробничий компетенції – виробничі лікарняні каси, по професійним ознакам – лікарняна каса союзу ремісників,сільські лікарняні каси для фермерів, робочі лікарняні каси, каси для службовців, морські лікарняні каси, федеральна гірницька лікарняна каса.

У Бельгії медичне страхування громадян здійснюється системою соціального забезпечення одним з п’яти розділів якої є страхування по хворобі та інвалідності та відає цим міністерством соціального забезпечення яке встановлює критерії і нормативи якості медичної допомоги. На 55% забезпечується соціальними внесками, на 40% дотацією держави і 5% це податок з автотранспорту та внески пенсіонерів.

Медикаменти розподілені на 4 категорії:

1. 100% забезпечується медикаментами

2. 75% забезпечується медикаментами

3. 50% забезпечується медикаментами

4. 40% забезпечується медикаментами

В Австрії керівництво охороною здоров’я здійснює міністерство охорони здоров’я та навколишнього середовища. Системою обов’язкового соціального страхування охоплено 90 % населення.

Існує три основних види соціального захисту:

1. Трьохстороння основа внесків застрахованих роботодавців та бюджетне фінансування.

2. Державне соціальне забезпечення певних категорій громадян

3. Соціальна допомога земельного уряду

Основний принцип австрійської системи охорони здоров’я це отримання якісних медичних послуг Страховий внесок ділиться між працівником і роботодавцем, і три сторони мають право перевіряти якість надання страхових медичних послуг. Є лікарні общин (50000 населення) і лікарні земельного рівня (більше 250 000) та університетські клініки в містах більше 1 млн осіб.

Існують три варіанти добровільного медичного страхування:

1. Повне покриття всіх витрат (14% населення)

2. Оплата лікарняних послуг по днях госпіталізації (30%)

3. Поза лікарняне обслуговування (2%)