3. Суб’єкти й об’єкти здсс та система соціальних гарантій і соціальна допомога
Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники і страховики (рис. 1.3).
Об’єктом загальнообов’язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи згідно законодавству України.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Рис. 1.3. Суб’єкти загальнообов’язкового державного соціального страхування
Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:
1. Особи, які працюють на умовах трудового договоре (контракту):
а) на підприємствах, в організаціях, установах, незалежно від їх форм власності та господарювання;
б) у фізичних осіб;
2. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності. Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, визначають закони України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування
Страховиком є цільовий пенсійний фонд, до якого здійснюється відрахування єдиного соціального внеску, згідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. А виплати проводять відповідно поданим до пенсійного фонду документам і перерахунку певних відсотків коштів, цільові фонди:
пенсійного страхування;
медичного страхування;
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
страхування на випадок безробіття.
Страховий ризик - обставини, внаслідок яких громадяни та/ або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і потребують матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством. Особливості обчислення страхового стажу з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначаються відповідними законами України.
Державні соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри заробітної плати та доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальних витрат та виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму
Державні соціальні стандарти – встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи, або їх комплекс на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Соціальні норми та нормативи – показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними житлово-комунальними та соціально-культурними послугами.
Прожитковий мінімум – вартісний розмір достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, забезпечення його здоров’я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродуктивних товарів та мінімального набору послуг необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Соціальна допомога – гарантовані, врегульовані нормами права разові або періодичні виплати соціально-аліментарного характеру, чи набір товарів і послуг, що надаються з метою матеріальної підтримки громадян, які в силу певних соціальних випадків передбачених законом потребують такої допомоги.
У світовій практиці допомогу по соціальному забезпеченню поділяють на 3 групи:
Допомоги по соціальному страхуванню (не вимагають перевірки доходів) надаються на основі:
а) інформації про внески особи в систему соціального страхування;
б) за фактом настання події (втрати працездатності чи досягнення певного віку).
2. Універсальні соціальні допомоги, що надаються у зв’язку з певною подією, незалежно до рівня особистого доходу і попередніх внесків, наприклад, універсальні сімейні допомоги і безкоштовне медичне обслуговування.
3. Соціальні допомоги, що надаються на основі:
а) оцінки доходів (витрат);
б) факту настання певної події, без перевірки даних про внески.