36. Культура епохи європейського відродження. "будинок радості" вітторино да фельтре

Гуманізм епохи Відродження відбився як у поглядах на виховання, так і наорганізації практичної роботи школи. Гуманістична педагогіка характеризуваласьповагою до дітей, протестом проти фізичних покарань, прагненням довдосконалення здібностей дітей. У школах значну увагу приділяли естетичномувихованню, вивченню латинської і грецької мов, а також математики, астрономії,механіки, природознавства, географії, літератури, мистецтва.

Одним з найяскравіших представників епохи Відродження є Вітторіно даФельтре (1378-1446). В 1424 р. відкрив при дворі герцога Мантуанського школу,в якій навчались діти герцога і його наближених, а також діти бідних батьків, якіутримувались за рахунок Вітторіно да Фельтре. Ця школа знаходилась на березімальовничого озера, кімнати в ній були світлими, просторими. Школа називалась"Будинком радості". Самою назвою Вітторіно да Фельтре підкреслюваввідмінність своєї школи від середньовічної аскетичної школи. Велика уваганадавалась фізичному вихованню: діти займались верховою їздою, плаванням,гімнастикою, фехтуванням. Тілесні покарання допускались лише за антиморальнідії вихованців. Вивчались давні мови, римська і грецька літератури. Дітививчали математику, у викладанні якої мали місце наочні посібники і практичніроботи. Школа Вітторіно да Фельтре користувалась популярністю, вона булазразком для створення нових гуманістичних шкіл в різних країнах ЗахідноїЄвропи, а самого Вітторіно да Фельтре називали "першим шкільним учителем новоготипу".

Епоха Відродження була покликана до життя появою у надрах феодального суспільства паростків капіталістичного способу виробництва, розвитком мануфактури і торгівлі, зростанням міст і як результату - зародженням нового класу - буржуазії. Нова епоха потребувала нової людини, нових методів та зразків її виховання.

Гуманізм як ідейна течія Відродження виступив проти середньовічного аскетизму, вертаючи та відроджуючи античні ідеали. Певним чином він відбився у поглядах на теорію та практику тогочасного виховання. Основні вимоги акцентувалися на повазі до дитини, увазі до її запитів та потреб, врахуванні психологічних особливостей, активізації фізичного розвитку.

Наповнюючи освіту новим змістом, нова епоха майже не змінювала її організаційно. Зміни відбувалися в основному в кількісному вияві. Відкривалися нові університети, латинські школи підвищеного типу (колегіуми, гімназії), державні та приватні школи для дівчат, у яких переважно навчалися вихідці із заможних сімей.

Однак висунуті гуманістами прогресивні вимоги до розвитку освіти стосувалися обмеженого кола людей - соціальної верхівки суспільства. Представники нової ідеології залишали поза своєю увагою освітні інтереси широких мас селянства, вважаючи його головним заняттям селянську працю.

У підходах до навчання та виховання підростаючої людини у багатьох із них були певні відмінності.

"Будинок радості" Вітторіно да Фельтре (1378-1446). Відомий знавець античної філософії під такою назвою в 1424 році відкрив при дворі герцога Мантуанського школу, в якій навчалися діти герцога, його наближених, а також діти бідняків, які утримувалися за рахунок педагога-гуманіста. Уже сама назва підкреслювала відмінність нової школи від середньовічної аскетичної. Розташування на березі мальовничого озера, у стінах палацу, прикрашеного фресками із зображенням дітей, робило навчання в ній приємним. До того ж великого значення надавалося іграм, фехтуванню, їзді верхи, плаванню, музиці, живопису. Вивчалися давні мови, римська і грецька літератури, математика, природознавство, астрономія. Виховання базувалося на переконаннях, особистому прикладі вихователів, нагляді за манерами. У навчанні широко використовувалася наочність, стимулювалася творчість. Ця школа утвердилась як зразок для створення нових гуманістичних шкіл у різних країнах Західної Європи.