28. Схарактеризуйте імідж педагога. Поясніть сутність невербальної поведінки педагога у професії.

Професія «педагог» - особлива. Учителі - це ті люди, які завжди на виду, поруч із ними завжди знаходяться батьки, учні, колеги. Але часто-густо молодий педагог не може працювати з людьми, у тому числі з учнями. Часто педагог утрачає авторитет серед своїх підопічних тому, що нецікавий як особистість. А без інтересу до особистості вчителя немає інтересу до предмета.

«Імідж» - красиве та загадкове слово - у перекладі з французької означає «образ». Причому під «образом» треба розуміти не тільки візуальний, зоровий образ, а і спосіб мислення, дій, учинків. Це й уміння спілкуватись, мистецтво говорити й особливо слухати. Разом із тактом, освітою, діловими якостями наша зовнішність є або продовженням наших достоїнств, або ще однією негативною рисою, що заважає життю та кар'єрі.

Американський психолог Міллер відібрав фотографії «красивих», «звичайних» і «некрасивих» людей. Потім показував ці фотографії та попросив висловитись про внутрішній світ «зображених». Люди оцінили «красивих» як більш упевнених, щасливих, урівноважених, енергійних і більш багатих духовно, ніж інші. Психологи називають це «ефектом ореола». І вчитель просто зобов'язаний використовувати його у своїй роботі, кожний педагог просто зобов'язаний бути красивим.

Першим кроком на шляху до створення «ефекту ореола» можна вважати роботу над власним іміджем. Візуальна привабливість - першорядна його складова. Тут значення має й кольорова гама костюма, і відповідний макіяж, і модна стрижка або укладка.

Важливою частиною іміджу педагога є й те, якою мірою йому притаманне красномовство. Спілкуючись з учнями, учитель не повинен забувати про тон, яким він розмовляє. Від цього залежить не тільки емоційний стан його учнів, а й їхня працездатність.

Так званий «невербальний» імідж пов'язаний з тим, наскільки ми маємо приємні манери, під якими маються на увазі жести, міміка, поза. Хороші манери допомагають швидко адаптуватись у будь-якій обстановці, спрощують установлення комунікаційних зв'язків з людьми.

Немаловажне значення має й ваш спосіб життя, тобто те, як люди сприймають ваше особисте життя, відносини з оточуючими, моральні принципи, достоїнство, поведінку та характер.

Іноді буває, що всі елементи позитивного іміджу на місці, але він усе одно не спрацьовує. Вам може не вистачати найважливішого аспекту вашого особистого успіху - привабливості в очах оточуючих.

Імідж може бути позитивним або негативним, а крім особистісного іміджу може бути професійний чи груповий, як узагальнена соціальна характеристика. Існує й віковий імідж, не виключена й поява демографічного іміджу. Поняття «імідж» може бути застосовано й до організації, міста, навіть до країни. Так що імідж будь-якої школи буде визначатись іміджем педагогів, які працюють у ній.

Змістом праці вчителя є сприяння психічному розвитку учня, а головним інструментом виступає його психічна взаємодія з дитиною, педагогічне спілкування.

Спілкуючись з учнями, вчитель значну частину інформації щодо їх емоційного стану, намірів, ставлення до чого-небудь отримує не зі слів учнів, а з жестів, міміки, інтонації, пози, погляду, манери слухати. Невербальні аспекти спілкування відіграють істотну роль і в регулюванні взаємовідносин, встановлення контактів, багато в чому визначають емоційну атмосферу і самопочуття як вчителя, так і учня.

Загальноприйнято, що у взаємодії вчителя з дітьми, як, втім, будь-яких суб'єктів спілкування, невербальне спілкування здійснюється по декількох каналах:

міміка;

дотик;

жест;

дистанція спілкування;

візуальну взаємодію;

інтонація.

Особливе місце в системі невербального спілкування вчителя займає система жестів. Характер жестів вчителя з перших хвилин створює певний настрій у класі. Дослідження підтверджують, що якщо рухи вчителя поривчасті і нервові, то в результаті замість готовності до уроку виникає стан напруженого очікування неприємностей.

Велику роль жести грають і в забезпеченні уваги учнів, що є найважливішою умовою ефективного навчання. Значними можливостями зосередження уваги слухачів володіє саме жест, емоційна насиченість якого, як правило, приковує увагу аудиторії. Серед засобів організації уваги майже кожним учителем активно використовуються такі жести, як жести вказівки, жести імітації, жести підкреслення і т.д.

Жести в комплексі з іншими невербальними засобами спілкування використовуються вчителем для забезпечення контролю за діяльністю учнів. З цією метою найчастіше застосовуються оцінюють, що регулюють і дисциплінують жести.

Жести вчителя нерідко стають зразком для наслідування. Особливо уважні діти до випадків неточного вживання жестів, які відволікають їх від виконуваних завдань на уроці. До культури невербальної поведінки вчителя в цілому і до його жестикуляції зокрема необхідно пред'являти високі вимоги.

У спілкуванні вчителя з учнями велике значення має і тон мови. У інтонації виявляються ті переживання, які супроводжують мова вчителя, звернену до дитини, і він реагує на них. Дитина дивно точно дізнається з інтонації ставлення до нього дорослих, він володіє винятковим «емоційним слухом», розшифровує не тільки зміст, сенс сказаних слів, а й ставлення до нього з боку інших.

Таким чином, можна зробити висновок - невербальний аспект спілкування займає значне місце в процесі взаємодії вчителя з дітьми. Для того, щоб полегшити свою роботу, вчитель повинен вміти спілкуватися з дітьми навіть не розмовляючи, повинен брати до уваги не тільки мова учня, а й кожен його жест, погляд, кожен рух, у свою чергу строго контролювати своє невербальна поведінка.

Отже, вчитися розуміти мову невербального спілкування важливо з кількох причин. По-перше, словами можна передати тільки фактичні знання, але щоб висловити почуття, одних слів часто буває недостатньо. Іноді ми говоримо. «Я не знаю, як висловити це словами», маючи на увазі, що наші почуття настільки глибокі або складні, що для їх вираження ми не можемо знайти підходящих слів. Тим не менш, почуття, що не піддаються словесному вираженню, передаються на мові невербального спілкування. По-друге, знання цієї мови показує, наскільки ми вміємо володіти собою. Якщо хто говорить важко впоратися з гнівом, він підвищує голос, відвертається, а часом веде себе і більш зухвало. Нарешті, невербальне спілкування цінне особливо тим, що воно, як правило, спонтанно і виявляється несвідомо. Тому, незважаючи на те, що люди зважують свої слова і іноді контролюють міміку, часто можлива «витік» приховуваних почуттів через міміку, жести, інтонацію й забарвлення голосу. Будь-який з цих невербальних елементів спілкування може допомогти нам переконатися в правильності того, що сказано словами, або, як це іноді буває, поставити сказане під сумнів.