1.5. Обличчя видання

Поняття "обличчя видання" виражає сукупність способів органі­зації інформації, властивих конкретним газеті чи журналу: від характеристик текстів видання до їх розташування на полосі та оформлення. Щоб стало зрозуміло, можна взяти дві газети і про­аналізувати їх за декількома напрямками. Наприклад, за темами, змістом і характером рубрик, типами заголовків, способом подачі матеріалів, типовими засобами оформлення полоси. Це дозволяє побачити, що в газетах, навіть одного типу, присутнє як спільне для них, так і особливе. Поєднання цього спільного та особливого ство­рює неповторне обличчя видання.

Що визначає обличчя видання?

1. Особливості завдань, характерні якості аудиторії, для якої призначено газету.

3. Традиційні для цього видання способи роботи, вимоги до жур­налістів та їхніх матеріалів.

4. Характер редакційного колективу.

Обличчя видання безпосередньо пов'язане з його концепцією. Концепція газети переходить із номера в номер завдяки двом об­ставинам, а саме:

— у нормально організованому редакційному колективі існує постійна система вимог до співробітників та їхніх матеріалів;

— через систему рубрик і тематичних полос, добірок тощо. Відтак можна говорити про існування в редакції газети моделі

номера, тобто системи уявлень про те, яким конкретно має бути будь-який номер. Модель номера передбачає, насамперед, обов'яз­кову присутність у виданні структурно організованого комплексу матеріалів. Цю структуру характеризують такі ознаки, як тема матеріалу, ставлення автора до теми (позитивне, негативне, нейтраль­не), характер відтворення дійсності (інформаційний, аналітичний), тип авторства і т. д. При цьому в моделі номера комплекс матеріалів розглядається як у цілому, так і в межах кожної полоси видання. Змістовий бік моделі номера взаємодіє з його композиційно-гра­фічним оформленням, де важливу роль відіграють співвідношення обсягу матеріалів і способи їх розміщення на полосі.

Звісно, кожний номер газети тією чи іншою мірою відрізняється від моделі, але це не має переходити певну межу, за якою зникає обличчя газети.

За стійкості видання аналіз навіть одного номера дозволяє зробити певні висновки щодо ряду характеристик моделі номера. Наприклад, тематичного розподілу матеріалів за полосами, сталих елементів графіки, композиційного рішення газети, способів включення ілюс­тративних матеріалів тощо.

Отже, складається ланцюжок: концепція видання — модель ви­дання — обличчя видання — модель номера — обличчя номера. Жоден із компонентів цього ланцюжка не існує окремо. Внаслідок їхньої взаємодії народжується образ газети в цілому і кожного її номера зокрема.

В оформленні газети велике значення має стиль верстки. Що значить правильно й грамотно зверстати газету? Передусім треба надати її сторінкам такого вигляду, щоб вони керували увагою чи­тача, допомагали йому знайти потрібну інформацію. Ясна річ, що тільки зовнішньою привабливістю цього досягти неможливо. Тре­ба, щоб форма полоси відповідала змістові матеріалів. Але оформ­лення — це вагомий фактор, і він вимагає до себе особливої уваги.

Поруч із тим прогресивним, що з'явилось в оформленні газет за останні роки, на жаль, є й чимало випадкового, таких елементів, що тільки прикрашують, але в конкретних ситуаціях навряд чи потрібні. На запитання, яка верстка потрібна, відповідь може бути лише одна: потрібна верстка приваблива, яка допомагала б чита­чеві з найменшими витратами часу знайти і сприйняти надрукова­ну інформацію.

Обличчя газети визначають не працівники редакції, ті, хто її вер­стає, а ті, хто її читає, для кого її створено. Отже, чим краще редакція знатиме своїх читачів, тим правильніше визначить своє обличчя, вибере власні форми подачі матеріалів. Свій стиль допоможе обрати кращі варіанти верстки. Визначеність в оформленні приведе до того, що газету можна буде впізнати за її зовнішнім виглядом.

Конструюючи газетні шпальти, ми маємо щоразу ставити себе на місце читача. Наприклад, треба знайти на шпальті місце для ін­формаційної замітки. Запитайте: А чи відповідає її значення і зміст обраному розміщенню? Якщо так, то наскільки чітко вона вигляда­тиме на газетній сторінці, чи легко її буде знайти і прочитати? Чи відповідає замітка іншим матеріалам та ілюстраціям? Якщо не зва­жити на все це, роботу буде зведено нанівець, і вона втратить будь-який сенс.

Праця газетяра, як і будь-якого творчого працівника, пов'язана з необхідними пошуками нового. Які ж фактори визначають індиві­дуальність, обличчя газети? Це, насамперед, визначені літературні форми, усталене оформлення (мова йде про кількість газетних ко­лонок, принципи підбору гарнітур, тобто шрифтів, форми подачі ілюс­трацій, прикрас, рамок тощо).

Верстку треба постійно вдосконалювати. А робити це слід у ме­жах стилю і форм, обраних газетою.

Художнє оформлення газети, полоси і навіть добірки — це справжнє мистецтво. Йому притаманні ті самі закони, котрі вико­ристовує художник, створюючи картину. Перш ніж позначити на полотні перші штрихи, він намалює їх у своїй уяві. Це стосується і оформлення газет. Щоразу перед визначенням композиції газети ми розверстуємо її в думках. У газетярів є навіть такий вислів: вміння бачити ще не випущений номер. Але перш ніж уявити собі полосу чи номер газети в цілому, ми зобов'язані добре знати зміст, спрямованість матеріалів і тільки виходячи з цього виробляти де­талі оформлення. Спершу знаходимо місце для головного, найваж­ливішого матеріалу, а потім підбираємо додаткові, відповідні йому деталі тла, замітки, фотографії. Виділяючи основні матеріали, ак­центуючи на них увагу читача, не можна забувати і про інші.

Часто маленька за обсягом замітка, вміло подана, виділяється більше, ніж велика стаття. Завдання оформлювача газетної полоси полягає в тому, щоб, мобілізуючи всі поліграфічні засоби, виділити з-поміж інших певний матеріал так, щоб звернути увагу читача і на нього, і на розташовані поруч матеріали.

Майстерність оформлювача полягає ще й в тому, щоб у процесі верстки створити цілісний, стрункий номер, не порушуючи його естетичної гармонії. Це означає, що в полі зору оформлювача мають бути всі матеріали.

Як правило, запропоновані численними практиками варіанти верстки пояснюються словами: "Так гарно", "Так краще", "Так ро­биться завжди", але для їх обґрунтування існують спеціальні закони. Найперший з них — закон пропорції. Неперервна еволюція газет­ного формату, зміни та вдосконалення принципів верстки привели до універсальної норми. Ця норма не тільки регламентує газетні сторінки в цілому, а й забезпечує мирне сусідство на цій площі окремих частин. Незалежно від кількості колонок у газетній практиці, з урахуванням специфічних особливостей, існує співвід­ношення, близьке до меж ⁶/₈, ⁸/_и і т. д.

Така регламентація дозволяє зберігати цілісність газетної сто­рінки, знати, чому окремі частини загальної площі доповнюють одна одну, стають взаємно необхідними.

Спробуйте, наприклад, відірвати "підвал" від полоси, і "горище" виглядатиме уламком. Переріжте сторінку навпіл, і вона втратить привабливість.

Закон пропорції не допускає навіть незначних порушень вимог. Наприклад, якщо зменшити хоча б на сантиметр поле сторінки, вона втратить вишуканість.

На пропорційному співвідношенні ґрунтуються друкарська сис­тема кеглів, розмір літер (а А), накреслення та ін.

Обираючи місце для розташування матеріалів, оформлювач зобо­в'язаний зважати на ще один фактор — оптичну ілюзію. Сутність його полягає в фізіологічних особливостях зорового сприйняття, яке за певних умов дає неправильні уявлення про якості предметів

— їхні розмір, колір тощо. Наприклад, білі квадрати на чорному тлі видаються значно більшими, ніж чорні фігури на білому тлі. Предмети з вертикальними лініями здаються значно довшими за ті, що перехрещені горизонтальними. Тому щоразу, коли визначаєть­ся висота "підвалу", "горища", розмір фотографій та інших складових полоси, необхідно брати до уваги й розташовані поруч із ними матеріали.

Однією з найважливіших вимог до архітектури газети є дотри­мання закону рівноваги, тобто "мирної співдружності" окремих час­тин полоси і всіх полос у номері. Згідно з цією вимогою шрифт заголовка має відповідати розмірові статті, фотографія — бути про­порційною площі полоси, рамки й лінійки не повинні відволікати увагу читача від змісту матеріалів. Отже, полоса вимагає повної гармонії: всі складові мусять композиційно урізноманітнювати її, ні в якому разі не порушуючи цілісності.

До помилок, що трапляються найчастіше, слід віднести набір за­головків завеликими шрифтами. Іноді вони пригнічують усе нав­коло. Неправильний добір лінійок для рамок, уміщення беззмістов­них фотографій, відбивка статей грубими лінійками — утрудню­ють сприймання газетних матеріалів.

Окрім названих вище законів (пропорції, оптичної ілюзії, рівно­ваги), в оформленні газети широко використовується елемент кон­трасту. Вміло застосовуючи його, можна різко розмежувати окремі матеріали. Контраст допомагає зосередити увагу читача на голов­них матеріалах.

Щоб досягти потрібного ефекту, треба:

— вміло обирати розмір і накреслення шрифтів під час набору газетних матеріалів;

• розумно використовувати різноманітність форматів набору;

• домагатися логічного добору шрифтів для заголовків;

— застосовувати таку розверстку, щоб обсяг великих матеріалів оптично скорочувався, а найважливіші статті на полосі виглядали яскравіше.

Велике значення має чіткий, виразний заголовок. Значно пожва­виться стаття, якщо до неї є підзаголовки.

Різноманітність вносять ініціали чи "ліхтарики" (великі літери) на початку деяких абзаців. Вони поділяють статтю на частини і в такий спосіб розряджають її монотонність.

Привертають увагу до матеріалів і врізи — преамбули, в яких редакція вислювлює своє ставлення до матеріалів. У врізах статей, які друкуються з продовженням, чи до серії статей з одного питан­ня редакція стисло переказує зміст попередніх публікацій. Іноді у вигляді врізів редакція публікує листи, що безпосередньо стосу­ються розгляданої теми. Але не тільки в цьому полягає важливе значення врізів. Вони дають можливість декількома рядками ви­класти сутність питання і цим увести читача в зміст матеріалу.

Врізи допомагають урізноманітнити верстку. їх зазвичай набира­ють виділювальним шрифтом. Найчастіше вони вставляються у рамку поруч із заголовком статті. Іноді вріз заверстують у центр матеріалу.

Іноді на "вітрину" газети — першу полосу — виноситься цікава фотографія з приміткою, що матеріал, пов'язаний з нею, публікується на наступних сторінках.

Конструюючи полосу і весь номер, слід пам'ятати про таке: ви­діляючи головне, не можна принижувати інші матеріали, які також мають важливе значення.

На тлі рівної, однобокої розверстки матеріалів упадатимуть в око навіть незначні виділення: рамки, різноманітні текстові шрифти, виділення в тексті. І навпаки, безліч прикрас вносить неясність, дезорієнтує читача. Автори такої верстки забувають, що виділення одного матеріалу вимагає посилення сусідніх матеріалів. Гонитва за кількістю елементів оформлення призводить до втрати звичай­них естетичних норм.

Різноманітність газетних жанрів, зміст, композиція і форма по­дачі матеріалів, кількість газетних колонок, принципи підбору шрифтів для набору заголовків і текстів, форми подачі ілюстрацій, відбивок, рамок — усе це в сукупності визначає обличчя газети, складний взаємозв'язок, що існує між змістом і формою газети.

Форма є тільки засобом поєднання елементів змісту. Форма добір­ки читацьких листів, наприклад, дає можливість розташовувати поруч листи з різних питань. Але з'єднані разом листи, оформлені у вигляді добірки, обов'язково вимагають загальної "шапки" чи рубрики, а також їх графічного виділення з допомогою рамок, відби­вок, лінійок тощо.

За необхідності терміново поставити інший матеріал у газетну полосу — зверстану, оформлену, вичитану, готову до друку — можна, звісна річ, просто зняти одну статтю з полоси і поставити іншу. Якщо ж матеріал, який слід було поставити в номер, є дуже важли­вим, то його треба розверстати зверху полоси, виділити форматом і шрифтом, що вимагає змін графічної форми полоси, її переверстки.

Зовнішній вигляд газети — це передусім її шрифтове оформлен­ня, обумовлене змістом. Сучасна верстка газетної полоси також зумовлена змістом.

На оформлення газет впливають і національні особливості періо­дичних видань. Вони формувалися під впливом різних факторів — рівня розвитку поліграфії; особливостей становлення преси, струк­тури читацької аудиторії; специфіки мови, алфавіту, рис національ­ного характеру. Саме на підставі цих факторів поставали націо­нальні традиції та стилі оформлення газет. Такий стиль визначає основні риси оформлення більшості газет у кожній країні.

Якщо національний стиль оформлення преси в будь-якій країні не обмежується її рамками, а впливає на оформлення періодичних видань в інших країнах, то можна говорити про виникнення і роз­виток міжнародної школи оформлення. Так, німецька, французька, англійська, американська школи, а також школи оформлення пре­си, яка користується арабським та ієрогліфічним алфавітами, впли­вали в різний час і різною мірою на оформлення періодики, яка виходила в різних країнах Європи, Америки та інших континентів.

Навіть із першого погляду на вітчизняні та закордонні газети можна виявити деяку суттєву різницю в їхньому оформленні. У закордонних великий обсяг — від 12 до 36 полос та більше, багато реклами, яскраві заголовки та ілюстрації на кращих місцях полос, перевага дрібної інформації, а звідси — багато заголовних плям на полосі, вертикальна верстка матеріалів. Великі матеріали зазвичай поділяють на частини. "Підвалів" й "горищ" у більшості закордон­них видань немає.

Якщо розглядати оформлення закордонних газет детальніше, то помітимо, що в англійських і американських газетах — малогарні-турне шрифтове оформлення, у французьких — навпаки, для німець­ких газет є характерною широка колонка, для італійських — кур­сив у текстах і т. д.

У будь-якій країні газети поділяються на серйозні, якісні, та масові, "бульварні", видання. Першим притаманна графічна чіткість, другим — навмисна строкатість оформлення.

Преса та її оформлення розвиваються не тільки за їхніми внутріш­німи законами, а й залежно від інших засобів масової інформації, особливо телебачення, під впливом економічних факторів, науково­технічного прогресу в поліграфії, зростання рівня культури і гра­мотності населення.

Нині широка колонка у З У₂ квадрата вже рідко з'являється в німецьких газетах. Довготи, яких раніше не терпіли в американ­ських і англійських газетах, стали в них звичним явищем, тому що аналізування подій дедалі більше беруть на себе засоби масової комунікації. Щоправда, у цих виданнях великі, вертикально і гори­зонтально розміщені матеріали обов'язково розбиваються підза­головками і частіше розміщуються вгорі полоси, над рекламою, тоді як у нас внутрішні заголовки не культивуються, а кращим місцем для великих статей традиційно вважається "підвальна" частина.

Нині оформлювачі намагаються виділити найважливіше в номері не графічним оформленням інших матеріалів, а з допомогою різно­манітних оформлювальних засобів. Незмінним залишається прин­цип економії газетної та журнальної площі, хоча сучасні оформлю­вачі шукатимуть її додаткові резерви швидше в найменшому тек­стовому шрифті — нонпарелі, в лаконічності журналістського слова, ніж у зменшенні розміру заголовків та ілюстрацій.

Різні національні стилі та школи оформлення постійно взаємо­діють між собою, взаємозбагачуються. Ця взаємодія здійснюється як з допомогою практичних запозичень, так і через обмін оформлю-вальними ідеями.