5.5. Комбінований метод виділення

Для виділення в тексті, як правило, користуються одним прийо­мом. Наприклад, набирають речення або абзац напівжирним чи курсивним шрифтом. Але для того, щоб посилити виділення, можна водночас використовувати декілька його способів, зокрема поєдна­ти шрифтові засоби з нешрифтовими. Так, у деяких газетах наби­рають абзац, що виділяється, напівжирним чи курсивом із боковим відступом, інколи навіть з'єднуючи його з боковою лінійкою.

Якщо узагальнювати, то комбінований метод виділення полягає в тому, що текст набирають:

— іншим шрифтом і на інший формат;

— звичайним шрифтом, на інший формат і виділяють лінійками;

• іншим шрифтом, на інший формат і також виділяють ліній­ками;

• частину тексту набирають на зменшений формат, уверстуючи зліва його тупу чи шатировану лінію.

5.6. Інші засоби виділення матеріалів

Можна виділити матеріал із допомогою заголовка, набравши його більшим, насиченим шрифтом, підкресливши лінією чи двома, за­верставши незвичним способом у текст. У поєднанні з літератур­ними перевагами заголовка це дозволить привернути увагу читача до матеріалу. Дослідження показали, що більшість — до ²/₃ чи­тачів обирають матеріали для читання за заголовком.

Дуже сильним засобом виділення є використання кольору — кольорові заголовки, рамки, лінії.

Ефективним засобом привернення уваги до статті є врізи — преамбули, в яких, як уже зазначалося, редакція висловлює своє ставлення до матеріалу. З їх допомогою легко урізноманітнити верстку газетних публікацій. Врізи, як правило, набирають виділь­ними шрифтами і на особливому форматі. В основному їх вміщують у рамку поруч із заголовком матеріалу. Іноді врізи заверстують у центр публікації. Все залежить від конкретних обставин, що склалися на газетній полосі.

Щоб привернути увагу читача до потрібних публікацій, пра­цівники редакцій використовують різноманітні засоби. Взяти хоча б практику переносу великих статей на наступні полоси. Донедавна матеріали великого обсягу не розділяли на окремі частини, а ста­вили разом — "підвалами" на розвороті, трьома й чотирма колон­ками. Будь-які спроби "заховати", розверстати такі публікації на полосах вважали ледве не порушенням елементарних канонів верстки. Зараз верстка з переносами міцно увійшла в газетну прак­тику.

Цей прийом дозволяє нам уникнути статичності в розташуванні матеріалу. Розділення матеріалу великого обсягу на окремі части­ни зменшує габарити, дає можливість почати статтю на першій полосі та закінчити на внутрішніх.

Іноді на "вітрину" газети — на першу полосу — виносять цікаву фотографію з посиланням, що матеріал, пов'язаний з нею, друкуєть­ся на наступних сторінках.

До речі, при переносі великих публікацій з однієї сторінки на іншу треба враховувати одну важливу умову: їхні заголовки мають бути набрані шрифтом однакового накреслення. Припустімо, на початку матеріалу заголовок набрано кеглем 36. На наступній сторінці той самий заголовок слід повторити шрифтом того ж на­креслення, але меншим кеглем — 24—28. Зорова асоціація накрес­лення шрифту полегшить пошук продовження матеріалу.

При конструюванні полоси й усього номера не варто забувати безперечну істину: виділяючи головне, не принижувати сусідніх матеріалів, які теж мають своє значення.

Це можна проілюструвати хоча б таким прикладом: великий заголовок, який об'єднує матеріали однієї теми, — "шапка", набра­ний шрифтом 48 кегля,, на тлі "підшапки" 28 кегля виглядатиме спокійно, як і "шапка" чи заголовок, набраний 36 кеглем, на тлі кегля 20—24. А от якщо поруч із заголовками, набраними кеглем 10—12, раптом з'явиться кегль 48, то він їх просто "задавить", при­низить значущість, зробить підзаголовками.

Отже, при наборі "шапок" і "підшапок", заголовків і підзаголовків не слід забувати про пропорційне співвідношення розмірів шрифтів та їхнього накреслення. Якщо, наприклад, "шапку" на всю полосу набрано напівжирним латинським шрифтом кегля 36, то "підшапку" треба дати кеглем 20, світлим, а якщо вона небагатослівна — 24 кеглем. Навіть незначне, здавалося б, збільшення шрифту "підшап­ки" до 28 чи ЗО кегля порушує стрункість. Невдало будуть вигля­дати "шапка" й "підшапка", якщо першу набрати світлим шриф­том, а другу — жирним. Те саме буде з заголовком і підзаголовком.

Не можна також практикувати чергування великих і малих літер при наборі "шапок" і "підшапок". Краще набирати їх однаково — чи великим, чи маленьким шрифтом. Чергування великих і малих літер порушує стрункість ліній.

У наш час багато газет стали виносити на верх полос аншлаги — короткі анотації основних матеріалів сторінки, а то й усього номера. Вони дають читачеві можливість швидко ознайомитись зі змістом. На жаль, це добре починання інколи використовують неправильно. Деякі оформлювачі набирають анотації такими великими шрифтами, що все довкола них "зникає". Виділяючи багато, ми не тільки не виділяємо головного, а навпаки, "заглушуємо" його.

В усьому, звичайно, потрібне почуття міри. Невиправдане захоп­лення великими фотографіями, шрифтами, різноманітними рамка­ми призводить до втрати рівноваги верстки.

Висновки

Мистецтво оформлювача полягає в тому, щоб різноманітними естетичними засобами привернути увагу читача.

Якими ж засобами можна досягти найбільшого ефекту? Для цьо­го потрібно:

• вміло вибирати розміри й накреслення шрифтів;

• розумно використовувати різноманітність текстових форматів набору та графічних засобів;

• домагатися вдалого і водночас логічного підбору шрифтів для заголовків;

• використовувати оригінальну розверстку, щоб обсяг великих матеріалів скорочувався для зору, а найважливіші статті на полосі виглядали яскраво, виразно.

Дуже важливим є правильне визначення об'єктів і засобів оформ­лення. Виділити на полосі всі матеріали чи занадто багато — значить нічого не виділити. Неправильне використання засобів виділення призводить до строкатості в оформленні газети.

Вибір того чи іншого технічного засобу виділення визначається змістом тексту. Тільки відповідно до змісту матеріалу можна ко­ристуватися цими засобами.

На тлі рівної однотипної розверстки матеріалів дуже помітними будуть навіть найнезначніші виділення: рамки, різноманітність набірних шрифтів тощо. І навпаки, нагромадження усіляких прикрас вносить безладдя, заплутує читача. Автори такої верстки забувають, що сильне виділення одного матеріалу обов'язково вимагає і виділення сусідніх. Гонитва за нескінченним збільшенням і посиленням елементів оформлення призведе до порушення звичних естетичних норм.

І справді, якщо всі видільні елементи будуть використовуватись правильно, в достатніх пропорціях, вони нададуть текстові деякої декоративності, збільшать його привабливість. Якщо ж пропорцій­не співвідношення в оформленні полоси порушується, неодмінно "вилізе" якась окрема частина, і тоді зникне єдине ціле — оригі­нальність і компактність полоси.

Запитання і завдання для самоперевірки

3. Назвіть засоби виділення матеріалів на полосі.

4. Які засоби шрифтового виділення матеріалів ви знаєте?

5. Як використовується форматний метод виділення?

6. Які місця в газеті найвигідніші?

7. Які матеріали треба ставити на шпігель?

8. Назвіть графічні засоби виділення.

7. У чому полягає сутність утилітарного методу застосування лінійок у газеті?

3. Що ви знаєте про видільну силу заголовка?

4. Назвіть основні засоби комбінованого методу виділення тексту.

3. Яка мета виділення в газеті окремих матеріалів або частин матеріалу?

4. Які способи виділення найчастіше використовують у газеті, де ви працюєте чи з якою співробітничаєте?

12. Що таке врізка і яке її значення?

Література

3. Балат А. В. Техника оформления газетной полосы. — 2-е изд., испр. и доп. — Минск: Изд-во БГУ, 1977. — С. 111 — 115.

4. Ковтун В. Ф., Цыганов О. В. Максимум выразительности. — М.: Сов. Россия, 1972. — С. 39—65.

5. Попов Г. Б., Гуревич С. М. Производство и оформление газе­ты: Учеб. пособие для студентов спец. "Журналистика". — 2-е изд., перераб. — М.: Высш. шк., 1977. — С. 117—119.

6. Попов Г. Б., Гуревич С. М. Производство и оформление газе­ты: Учеб.-метод, пособие. — 3-е изд., испр. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1977. — С. 38—39.

7. Прокопенко І. Б., Гутянська О. Б. Техніка газетної справи: Практикум. — К.: Вища школа: Вид-во при Київ, ун-ті, 1989.— С. 95-97.

8. Толкачев Е. Б. О техническом оформлении газеты: Заметки выпускающего. — М.: Искусство, 1956. — С. 25—31.

9. Цыпленков К. М. Лицо газеты. — М.: Моск. рабочий, 1963. — С. 33—42.