1.4. Визначення, завдання і функції оформлення періодичних видань

Оформлення газети — це її верстка, тобто розміщення текстових матеріалів, ілюстрацій та заголовків на полосах, а також застосу­вання текстових, титульних і видільних шрифтів, використання основного — чорного — і додаткових кольорів. Оформлення газети безпосередньо зв'язане з її змістом і визначається ним.

Завдання оформлення — сприяти найповнішому виявленню змісту газетних матеріалів, організувати і спрямувати увагу читача

2 - 2202

— допомогти йому орієнтуватись у змісті номера, полегшити сприй­мання матеріалів.

Під технічним оформленням газети більшість учених розуміє систему розміщення публікацій та їх заголовків у газетному но­мері й на кожній з його сторінок, способи виділення найважливі­ших матеріалів, вибір і застосування шрифтів для набору текстів і заголовків, використання різноманітних ілюстрацій, а також різних кольорів.

Якщо розглядати зв'язок між змістом газети та її графічною формою, то можна прослідкувати кілька ланцюжків. Наприклад, зміст газетних матеріалів обумовлює форму її подачі — окремими матеріалами чи добірками. У свою чергу форма подачі матеріалів визначає особливості їхньої верстки. Від верстки багато в чому залежить вибір текстових і титульних шрифтів та інших елементів оформлення. Отже, деякі елементи газетної форми безпосередньо визначаються змістом газетних матеріалів. Інші ж самі зумовлю­ють деякі елементи форми, що лише опосередковано пов'язані зі змістом матеріалів. Однак у кінцевому підсумку всі елементи фор­ми пов'язані між собою і складають цілісну форму газети. Всі вони якоюсь мірою також залежать від змісту матеріалів.

Усе це не означає, що форма завжди підпорядкована змістові. Форма в газеті — це активна категорія, що має достатню са­мостійність. Будь-який досвідчений відповідальний секретар знає, що ту саму газетну полосу з однаковими матеріалами можна офор­мити в декількох варіантах, кожний з яких пасує газеті. Отже, ті самі матеріали можна розкривати з допомогою різної графічної форми. Однак та сама форма може служити для оформлення різних матеріалів.

Водночас ми можемо говорити про активність форми. Газетна форма не тільки відображає зміст, а й впливає на нього, хоч і опосе­редковано. Форма може допомогти чи навпаки — завадити сприй­няттю змісту читачем. Невдала форма (наприклад, дрібний заголо­вок, стандартна, невиразна верстка) можуть призвести до того, що більшість читачів взагалі не ознайомиться зі змістом матеріалу. Однак для того, щоб оформлювати, треба мати що оформлювати. Іншими словами, якщо зміст матеріалу слабенький, то ніяка форма його не врятує.

Позбутися шаблону і штампів можна, якщо вирішити проблему традицій і новаторства в оформленні газети. Справді, за роки жур­налістської практики накопичено великий досвід оформлення періо­дичних видань. Виникли різні тенденції оформлення — розміщен­ня матеріалів у номері, застосування способів їх виділення, викорис­тання різних поліграфічних засобів. З удосконаленням поліграфіч­ної техніки, зростанням майстерності журналістів змінюються і вимоги до оформлення. Ці моменти стимулюють нові й нові спроби знайти досі невідомі способи графічного оформлення газет. Цих спроб не треба боятися. Зрештою, відповідь на те, чи виявиться вдалою нова форма, дасть газетна практика. Якщо нові засоби верстки не допомагають, а ускладнюють сприйняття газетних ма­теріалів, то журналістам доведеться від них відмовитись.

Отже, нове в газетному оформленні застосування оригінальних засобів верстки — це пошуки найкращих варіантів форми, які доз­волять домогтися, аби вона найбільше відповідала змістові.

Оформлення сприяє вираженню ідеї з допомогою художніх і тех­нічних засобів. Мета оформлення газети — яскраво і просто пода­ти словесний матеріал статей, заміток і т. ін. Оформлення — це явище, майже повністю залежне від газетного матеріалу. Небажа­но підганяти матеріал під заздалегідь зроблену графічну форму. Виняток становить симетрична верстка.

Оформлення має широкий арсенал засобів впливу на читача. Слід звернути увагу на те, що часте використання цих засобів призво­дить до знецінювання їх в очах читача. Оформлення відіграє ак­тивну роль ще й тому, що виховує естетичний смак читача.

Деякі газетярі вважають оформлення мистецтвом, інші — ремес­лом. Істина знаходиться, мабуть, десь посередині. Безперечно, у гра­фічному оформленні є високі творчі принципи, але досягаються вони з допомогою певних технологічних засобів.

Завдання, що стоять перед оформлювачем, такі:

• систематизувати зміст, виявити найважливіші дописи;

• спрямувати увагу читача на головне в номері газети;

• поліпшити сприйняття газетного матеріалу. Для цього треба дотримуватися таких вимог:

• оформлення має відповідати змістові;

• текст не повинен втомлювати очі;

• газету слід правильно оформити за законами естетики. Для детального вивчення цих проблем оформлення необхідно

розглянути поняття "елемент оформлення". Елемент оформлення є однією зі складових зовнішньої форми періодичного видання, він має визначені функції передачі змісту, призначення і ряд специфіч­них ознак, що дозволяють виділити цей елемент з усієї системи оформлення.

До елементів оформлення належать, наприклад, текстові шрифти, міжколонкові пробіли, лінійки і т. ін.

Серед ознак елементів оформлення можна виділити універсаль­ність. Крім того, всі елементи оформлення двомірні, тобто мають розмірні характеристики: висоту й ширину. У теорії газетного оформлення прийнято говорити про розмірні елементи: формат колонки, ширину полоси тощо. Але, мабуть, правильніше вважати ці поняття характеристиками елементів.

Елементом оформлення є, наприклад, титульний шрифт, що ви­користовується для набору заголовків, виділяє їх. Він характери­зується кеглем, накресленням і малюнком.

Текстовий шрифт є самостійною одиницею оформлення, хоча фор­мально відрізняється від титульного такою специфічною ознакою, як кегль. Це — розмірна (кількісна) ознака. Однак поряд із цією особливістю текстовий шрифт має основну функцію — набір тексту, має призначення — окреслити й донести до читача текст і кілька специфічних ознак залежно від типу видання. Для набору тексту здебільшого використовується шрифт світлого накреслення, який створює на полосі сіре тло більш-менш однорідної інтенсивності.

На цьому тлі виділяються плями заголовків, що набираються в основному великими літерами і шрифтами напівжирного чи жир­ного накреслення.

Водночас у цих двох елементів чимало однакових характерис­тик, які дозволяють говорити про них як про підгрупу шрифтових елементів. Також об'єднуються в підгрупу службових елементів лінійки, прикраси тощо. Отже, підгрупу складають елементи, які мають ряд спільних, однакових ознак і характеристик.

За способом передачі інформації, за тим, як отримує читач те чи інше повідомлення (йдеться про технологію виготовлення), можна виділити дві групи елементів: набірні та клішовані. До першої групи належать шрифти, пробільні та службові елементи, до другої — напівтонові та штрихові ілюстрації.

Елементи форми не існують ізольовано, а завжди групуються, об'єднуються, розташовуються певним чином. Нижчий ступінь об'єд­нання — ряд. Прикладом може бути рядок, тобто комбінація тек­стового і заголовного шрифту й пробілів, рамка — об'єднання лінійок і пробілів. Ця найпростіша форма з'єднання характеризується тим, що групуються елементи одного чи двох видів.

Складніша форма з'єднання — комплекс. Комплекс елементів складається з кількох рядів і може містити елементи кількох видів. Наприклад, колонка тексту є комплексом елементів, до якого входять не лише кілька рядків текстового шрифту, а й пробільні елементи лінійки, заголовні шрифти тощо. Прикладом об'єднання такого рівня може служити і заголовний комплекс, що містить в собі різні за призначенням ряди. Вони складаються з заголовного шрифту, лінійок, ілюстрацій, пробільних елементів.

Однак комплекси елементів не є самостійними. Вони — обов'яз­кова частина складніших угруповань і, як правило, не розраховані на ізольоване сприйняття. Різні комплекси разом складають підсис­теми. У періодичних виданнях це — матеріали, тобто закінчений журналістський твір (стаття, кореспонденція, нарис і т. д.). Форма кожного окремого матеріалу чи рубрики не існує ізольовано. Кож­на публікація вступає в складні взаємозв'язки з іншими і створює системи.

Найпростіша система публікацій у періодичному виданні — це добірка, що є об'єднанням кількох самостійних матеріалів, згрупо­ваних за якоюсь певною ознакою. Складніша система — полоса в газеті. Потім — номер, видання в цілому.