7.4. "Горище"

"Горищем" називають текстовий матеріал, зверстаний у верхній частині газетної полоси на кілька колонок (не менш як чотирьох) і відбитий знизу лінійкою, або ж узятий в рамку.

Максимальна висота "горища" — 7₄ полоси, мінімальна — при­близно 10 рядків. У невисоких "горищах" заголовок часто верста­ють зліва, поряд із текстом.

Високе "горище" краще встановлювати не на весь формат полоси: 1—2 колонки варто залишати вільними для інших текстів.

Дуже добре виглядають у "горищах" "утоплені" заголовки, тобто заголовки, перенесені в глиб публікації.

Приємне враження на полосі справляють "горища", набрані на ширший (порівняно зі стандартним) розмір колонок.

Інколи "горище" роблять наскрізним, скажімо на 2 і 3 полоси. У цьому разі не рекомендується верстати його на всі колонки: мо­жуть "загубитися" інші матеріали. Краще дати, скажімо, 4 колонки на 2-й і 4 — на 3-й полосі, а заголовок (краще "втоплений") розверстати на обидві половини матеріалу. А втім, можна, звичай­но, ставити наскрізне "горище" і на всі колонки обох полос, додер­жуючись тільки встановлених розмірних лімітів висоти (¹/₄ полоси). Як і "підвали", є й складені "горища".

У складеному "горищі" поряд, під однією лінійкою, чи в межах однієї рамки зверстано різні за характером матеріали або ж різно-темні блоки (добірки).

Гарно виглядають наскрізні "горища", в яких заверстано кліше: яскравий фотознімок або малюнок сильно виділяють текстовий матеріал.

Це саме стосується і наскрізних "горищ", набраних ширшим форматом (порівняно зі стандартним), кожну колонку яких узято в рельєфну рамку. Рельєфною рамкою називають рамку, в якій по­єднується двопунктова світла лінійка із 4- або 6-пунктовою жир­ною (тупою) лінійкою.

Таку верстку називають книжечкою.

Не можна забувати про те, що вже внаслідок свого розташування у верхній частині полоси "горище" виділяється серед інших мате­ріалів. Тому в його оформленні треба дуже обережно застосовувати інші додаткові засоби виділення. Більш обережно, ніж при верстці "підвалу", треба підходити і до визначення висоти "горища": занадто високе, воно "давитиме" на всю полосу. Невисоке, менше від висоти полоси, "горище" виглядає набагато краще.

7.5. "Стояк"

"Стояк" — це спосіб розміщення значного за обсягом текстово­го матеріалу у верхній частині полоси (на 3—4 колонки), здебіль­шого — до "підвалу".

Часто редакції практикують "стояк" і на ²/₃, і на ³/₄ висоти полоси, а то й до низу газетної полоси.

Застереження. Великий суцільний шматок тексту (його в ре­дакціях називають "цеглиною") читається зі значним ускладнен­ням. Тому, щоб поліпшити оформлення "стояка", зробити його більш читабельним, можна застосовувати кілька способів, відомих і пере­вірених практикою.

Підверстка

Великоблочну статтю розверстують не на всю висоту полоси. Нижню частину, під "стояком", заповнює інший, невеликий за обся­гом, матеріал — його і називають підверсткою, тобто його й підвер­стують, підставляють під інший, великий матеріал. Це може бути навіть коротка замітка, набрана інколи для контрасту іншим фор­матом або іншим шрифтом.

Отже, підверстка — це невеликий за обсягом матеріал (тек­стовий, ілюстраційний) у газеті, який підставляють під інший матеріал (чи добірку), завершуючи цим компонування полоси.

Ще краще — поділити "стояк" на кілька тематичних чи смисло­вих частин і дати кожній з них свій підзаголовок. Якщо це важко зробити, слід подумати над тим, як і де саме встановити ініціальні літери (виходячи, звичайно, зі змістового поділу тексту "стояка").

Може виявитися доцільним і розчленування тексту "стояка" циф­рами — 1, 2, 3, 4 тощо.

Пригадаймо.

Що таке ініціали, або інакше — ініціальна літера? Це перша літе­ра збільшеного кегля, якою починається перше слово публікації чи її частини. У редакційному побуті має назву "ліхтарик".

У газетах ініціал є засобом позначення початку розділів або ж відокремлення частин великих за обсягом матеріалів.

Бувають набірні ініціали.

Бувають мальовані ініціали (спеціально виконані художником і відтворені у кліше).

Є й гравіровані ініціали, вирізані штихелем на металі. (Штихель — різець, інструмент для гравірування.)

Текстову одноманітність "стояка" можна з успіхом перебороти й іншими способами. Наприклад, заверстати у нього ілюстрації, пов'язані з темою. Можна окремі уривки зі статті, заверстаної "стояком", подати в рамках із тонких чи подвійних лінійок. Не слід забувати і про вирізнювальні шрифти: ними набирають най­важливіші абзаци, а то й цілі частини "стояка".

Крім того, оформлювачі вже давно помітили, що сприймання ве­ликого текстового матеріалу можна полегшити, змінивши його зви­чайну прямокутну конфігурацію, застосувуючи для цього засоби ламаної верстки. Наприклад, велику статтю розверстують на ко­лонки, нерівні за висотою — дві довгі, одна чи дві короткі тощо.