5.1. Шрифтове виділення текстів

Для виділення в тексті будь-якого слова, речення, абзацу чи ціло­го матеріалу застосовуються шрифти тих самих гарнітур, що й для набору самих текстів (але не прямого світлого накреслення) — на­півжирні прямі чи курсивні світлі (усі основні гарнітури тексто­вих шрифтів мають напівжирні чи курсивні накреслення).

Напівжирні шрифти виділяють інтенсивніше, ніж курсив. Кур­сив гарно виглядає, і з його допомогою можна отримати м'яке й достатнє для читача виділення у тексті статті, але сприймається він важче, ніж шрифт прямого накреслення.

Гарним засобом виділення може бути застосування шрифтів не­звичних для цієї газети кеглів. Щоб виділити матеріал на полосі, слід набрати його замість боргеса корпусом, навіть не змінюючи насиченості шрифту. Не часто, але все ж застосовується для виді­лення набір матеріалів великими літерами цього ж кегля.

Іноді для виділення використовується шрифт іншої гарнітури. Так, дуже часто застосовують прямий напівжирний шрифт старо­давньої гарнітури того ж кегля, яким було набрано інші матеріали.

Існує ще один засіб виділення в тексті — розрядка, тобто збільшен­ня проміжків між літерами слова. У наборі на лінотипі в цьому випадку використовуються пробільні матриці, товщина яких дорів­нює У₄ кегля (наприклад, у петиті це — 2 пункти). Застосування розрядки є небажаним для виділення великої за розміром частини тексту, тому що утруднює читання. При наборі тексту врозрядку треба відповідно збільшувати проміжок між словами, що виділя­ються.

Для подання в газетному тексті цитат можуть одночасно засто­совуватися різні шрифти. При цьому навіть в одному реченні одні слова набирають, скажімо, напівжирним шрифтом, інші — курси­вом. Але, як правило, цим засобом у газетах користуються рідко, оскільки такий набір є технічно складним.

Деякі автори зловживають підкресленнями в тексті рукопису, їм здається, що все в їхніх статтях важливе і на все треба звернути особливу увагу читача. Але коли підкреслених місць забагато, вплив шрифту, яким вони виділяються, знижується. До того ж текст, у якому переважає чорний шрифт, набуває неприємного вигляду.

Отже, шрифтовий метод виділення матеріалів передбачає набір іншим шрифтом, який малюнком, накресленням чи кеглем відрізняється від шрифту, що його найчастіше використовує газе­та. Тут можуть бути такі способу набору частини тексту:

• своїм курсивом;

• чужим світлим;

• своїм напівжирним;

• своїм урозрядку;

• чужим напівжирним;

• своїм світлим, але великими літерами;

• чужим світлим із великими літерами;

• своїм напівжирним із великими літерами;

• чужим напівжирним з великими літерами.

З них найчастіше застосовується набір своїм і чужим напів­жирним.

5.2. Виділення з допомогою формату

Форматний метод полягає в наборі тексту колонками, вужчими чи ширшими за стандартні.

Це — сильний засіб виділення. Достатньо, наприклад, набрати статтю не на стандартний формат 2 кв. 36 п., а на широкий — 5 кв. 24 п., щоб помітно її виділити. Виділення матеріалу можна досягти і зменшенням формату його набору, скажімо, з 2 кв. 36 п. до 2 кв., і розверставши матеріал на чотири вузькі колонки замість стан­дартних трьох.

Одним із способів виділення є боковий відступ (втяжка). Він ви­користовується для виділення будь-якого абзацу чи розділу статті, який набирають меншим розміром, ніж формат усього тексту. Відступ, величина якого може змінюватись і складати залежно від формату колонки одну чи декілька кегельних, буває одно- чи двобічним.