8.11.5 Переходи, в яких трубопроводи не приймають участі

в роботі арки

При наявності декількох ниток трубопроводу, кожна з яких має свій режим роботи, а також при великих перепадах температури продукту, включення трубопроводу в конструкцію аркового переходу як робочих поясів, може привести до ускладнень в його роботі. Тому може виявитися більш доцільним виключити трубопроводи з роботи і покласти їх вільно на спеціальні несучі конструкції. Зручною є трьох поясна ферма з розташуванням трубопроводу на поперечних розпорках всередині трикутника (рис.8.32)

1 – трубопровід; 2 – несуча аркова ферма; 3 – опора;

4 – опорна плита; 5 – компенсатор

Рисунок 8.32 – Конструкція арок в яких трубопроводи не включаються в роботу (варіант спряження трубопроводу з берегом при шарнірному обпиранні арки)

Арки можуть мати різну конструкцію. При роздільній роботі арок і трубопроводів, арки можна проектувати трьохшарнірними, двошарнірними і безшарнірними. Найбільш зручно в даному випадку застосування двошарнірних арок. Трубопроводи закріплюють нерухомо над ключем, а над опорами влаштовують компенсатори, що допускають не тільки поздовжні переміщення трубопроводу, але і невеликий його поворот (рис. 8.32, г).

8.11.6 Опори аркових переходів трубопроводів

При малих прогонах прості аркові переходи не вимагають облаштування опор. Вертикальний тиск у таких переходах передається на ґрунт, а розпор сприймається трубопроводом. Зі збільшенням прогну опорні реакції зростають, а тому при недосить щільних ґрунтах поблизу виходу із нього трубопроводу слід укладати розподілюючі залізобетонні плити подібно до того, як це робиться у прямолінійних балкових переходах без компенсування поздовжніх деформацій.

Оскільки трубопроводи в ґрунті у пружнозащемленому стані, то в місцях виходу їх із землі, при зміні температури і внутрішнього тиску, спостерігаються поздовжні переміщення труб. Поздовжні переміщення трубопроводу в місцях виходу з ґрунту будуть спостерігатися і від зміни розпору, що передається на труби.

Для зменшення поздовжнього зміщення п’ят арок, а також для передачі частини розпору на ґрунт поблизу виходу з ґрунту, влаштовують упори та підземні компенсатори у вигляді трапецієвидної, П – або Z –подібної форми. Відносно невеликі упори облаштовують навколо трубопроводу у вигляді привареного до нього досить жорсткого щита з ребрами (рис. 8.33, а).

1 – насип; 2 – ізоляція; 3 – муфта; 4 – опора; 5 – залізобетонна опора; 6 – ребро плити; 7 – масивна опора; 8 – залізобетонна база; 9– стальна опора

Рисунок 8.33 – Опори аркових переходів

Щит приварюють не безпосередньо до трубопроводу, а до встановленої в цьому місці муфти. Площу упора можна збільшити, розвиваючи його у сторони (рис. 8.33, б). Упор повинен бути досить жорстким, і виконувати його краще із залізобетону у вигляді ребристої нитки із накладними деталями для передавання на неї тиску від трубопроводу.

Після укладання трубопроводу у траншею і встановлення упора необхідно досить ретельно утрамбувати ґрунт з обох сторін від упора.

На переходах, що перекривають великі прогони, облаштовують масивні упори – устої мостового типу. У скальних і інших щільних ґрунтах можна обмежитись відносно невеликими башмаками (рис. 8.33, в). На звичайних ґрунтах середньої несучої здатності опори розвивають в сторону берега у відповідності з кривою передавання тиску на ґрунт (рис. 8.33, г).

Поряд із жорстким закріпленням труб в опорах, можна застосовувати також пружне защемлення або шарнірне обпирання. Якщо арковий перехід запроектований із затяжкою, то опори проектують і розраховують на навантаження тільки вертикального навантаження.