4.9 Земляні роботи на болотах і заводнених ділянках

Технологію і організацію земляних робіт на болотах і заболочених ділянках встановлюють в залежності від способів прокладання трубопроводів, що, в свою чергу, залежить від місцевих умов спорудження.

До заболочених зазвичай відносять ділянки, ґрунти яких мають значну водонасиченість і невеликий торф’яний покрив (менше 0,5 – 0,3 м), а до заводнених – ділянки, які покриті водою і не мають торф’яних шарів.

Способи виконання земляних робіт залежать від типу болота, потужності торф’яного шару, ступеню його розташування і заводнення, поверхневої рослинності і характеристики ґрунту, що підстилає основу.

На болотах і заболочених ділянках траси, де попередньо не проводилося осушування, час виконання земляних робіт і робіт зі спорудження трубопроводів залежить від глибини торф’яного шару і протяжності ділянки. Глибокі, великої протяжності болота з низькою несучою здатністю торф’яного шару проходять зазвичай зимою, а мілкі, невеликі болота і заболочені ділянки – літом.

Зимою трубопроводи споруджують звичайним способом, укладаючи їх у траншею з лежневої дороги трубоукладачами, а літом – як з лежневої дороги, так і методом сплаву у заводненій траншеї.

Для розробки траншей в цих умовах переважно використовують однокошові екскаватори, оскільки із-за великою водонасиченості і слабої стійкості ґрунтів зимою, використання роторних екскаваторів вкрай обмежено, а літом – неможливо. Екскаватори при цьому переміщуються по спеціальних сланях або без них.

Одним із найбільш ефективних способів спорудження траншей на болотах є метод вибуху на викид. Широке впровадження даної технології дозволяє ліквідувати сезонність робіт, підвищити темпи і знизити вартість спорудження. Метод виключає проходження землекопальної техніки через болота.

Метод розробки траншей вибухом доцільно використовувати на сильно заводнених болотах як відкритих, що не мають рослинності і дерев, так і повністю покритих лісом. В залежності від характеру болота, потужності торфу, ступені залісення ділянки та проектного профілю траншеї можна використовувати різні методи їх розроблення вибуховим способом.

Визначення технології і методу вибухових робіт при спорудженні каналів і траншей вибухом на викид залежить як від конкретних умов даного болота, так і від виду вибухової речовини і засобів підривання. При виборі методу вибухових робіт необхідно також враховувати радіус небезпечної зони і терміни виконання робіт.

На практиці використовують наступні технології розробки траншей:

1) Розроблення траншей з використанням подовжених горизонтальних шпурових зарядів із відходів піроксилінових порохів або водостійких амонітів. Цей спосіб рекомендується використовувати при розробці каналів глибиною до 3 – 3,5 м. і шириною по верху до 10 – 15 м, переважно на відкритих або слабо залісених болотах.

2) Розробка зриванням зосереджених зарядів, розміщених у лінію. Цим способом рекомендується розробляти ділянки таких же параметрів, як і вище вказаним способом на болотах, повністю покритих лісом. Спосіб простий у використанні, його рекомендують використовувати для утворення каналів глибиною до 5 м. і шириною по верху до 20 м.

3) Траншеї глибиною до 2,5 м. і шириною по верху до 6 – 8 м. розробляють шляхом вибуху скважинних зарядів із водостійких ВР. При цьому утворюються виїмки з найменшою крутизною відкосу (до 1 : 1,5 замість 1 : 2 в канавах), що значно зменшує об’єми засипання траншей.

Розрахункову глибину зарядної траншеї визначають в залежності від проектної глибини канала, у торфах приймають . Діаметр подовжених прострілочних зарядів залежить від заданої глибини зарядної траншеї, властивостей ґрунту і виду ВР. Значення його повинно бути не менше критичного діаметра (табл. 4. 9).

Діаметр поверхневих і малозаглиблених подовжених горизонтальних прострілочних зарядів D, розраховують за формулою

, (4.17)

де R – радіус видимого стисненого ґрунту вибухом, м; − коефіцієнт стиснення ґрунту вибухом; при вибуху амонітом; №6 – ЖВ у мало щільних торфах =0,45; у щільних торфах; =0,4; − щільність ВР у заряді; для амонітів ; для піроксилінового пороху .

Діаметр основного подовженого заряду визначається за формулою:

, (4.18)

де − маса основного подовженого заряду

,

де q − питома витрата ВР для середньо розкладеного торфу ); − функція, що залежить від показника дії вибуху п;

,

,

В − ширина каналу по верху; w − лінія найменшого опору, що дорівнює віддалі від осі заряду до поверхні болота, м.

При показнику дії вибуху

Таблиця 4.9 – Мінімальні діаметри подовжених горизонтальних

зарядів з різних ВР, що забезпечують стійку

детонацію в обводнених ґрунтах

Вибухові речовини	Мінімальний рекомендований діаметр заряду, мм
Амоніти № 6-ЖВ, 7-ЖВ	32
Зерногрануліт 30/70	60
Тротил гранульований	50

Закінчення таблиці 4.9

Вибухові речовини	Мінімальний рекомендований діаметр заряду, мм
Порохи піроксилінові зернові марок:
7/7, 9/7		120-150
12/7, 15/7		150-200
ВТ, ВП, 4/1, 5/7		60-80

Ініціювання подовжених горизонтальних зарядів при вибуху у слабо заводнених ґрунтах проводять з одної або при більшій їх довжині з обох сторін.

Для спорудження широких по дну виїмок (більше 2,0…2,5 м) застосовують два або декілька паралельно укладених подовжених шпурових зарядів.