5.2 Захисні покриття і вимоги до них

Ефективний захист магістральних трубопроводів від агресивного зовнішнього середовища досягається при використанні комплексу заходів, що включають так званий пасивний захист антикорозійними покриттями та активний – електрохімічний захист. Підземні та наземні трубопроводи захищають від ґрунтової корозії, викликаної блукаючими струмами, надземні трубопроводи – від атмосферної корозії.

В залежності від призначення трубопроводу, його способу прокладання, умов спорудження та експлуатації, застосовують різні види, типи і конструкції ізоляційного покриття.

Досвід захисту підземних металевих трубопроводів від корозії показує, що ізоляційне покриття в кожному конкретному випадку повинно відповідати певним вимогам, характерним для даних умов. Разом з тим, можуть бути сформульовані загальні вимоги до захисних покриттів, незалежно від типу і призначення споруди.

Захисні покриття для захисту підземних металевих споруд в загальному випадку повинні задовольняти наступним вимогам:

• володіти високими діелектричними властивостями;

• бути суцільними по всій довжині споруди;

• мати добру адгезію;

• бути вологонепроникними;

• володіти високою еластичністю при температурі зберігання, спорудження і експлуатації;

• мати механічну міцність, що забезпечує можливість транспортування ізольованих конструкцій на велику віддаль і укладання їх механізмами;

• бути хімічно стійкими;

• не руйнуватися і не втрачати захисних властивостей при дії постійних та змінних напружень, викликаних дією катодного захисту, а також блукаючих струмів;

• бути стійкими до дії бактерій;

• бути довговічними.

Бітумно-гумові покриття використовують в ряді випадків для ізоляції нафтопродуктопроводів діаметром 1020-1220 мм. з врахуванням температури транспортуючого продукту та міцності матеріалів, що застосовуються. Як виключення, такий вид ізоляції, при відповідному обґрунтуванні, дозволяється використовувати, за погодженням із замовником, для газопроводів діаметром не більше 1020 мм. При цьому застосовувати бітумно-гумове покриття можна на не гарячих ділянках з обов’язковим армуванням їх скломатом та нанесенням захисної обгортки.

Бітумно-гумова мастика, що використовується для ізоляції трубопроводів, повинна задовольняти вимогам СНиП 2.05.06 – 85 та технічним умовам на них.

Для протикорозійного захисту газопроводів діаметром 1020 мм. і більше рекомендуються покриття на основі полімерних плівок. Найбільше розповсюдження отримали вітчизняні полівінілхлоридні та імпортні поліетиленові стрічки (табл. 5.1).

Таблиця 5.1 – Ізоляційні стрічки та клейові ґрунтовки для

газопроводів великих діаметрів

Ізоляційні стрічки	Матеріал основи	Товщина, мм	Клейова ґрунтовка (праймер)	Темп. експл., С°
«Полікен 980-20»	Поліетилен	0,51	«Полікен 919»	від мінус 50 до плюс 60
«Нітто-53»		0,50	«Нітто-В»	від мінус 50 до плюс 60
«Плай-кофлекс 440-20»		0,51	«Плайкофлекс 105»	від мінус 50 до плюс 60
ПВХ	Полівінілхло-рид	0,30	Пополіетиле-новий клей (18…20 %)	від мінус 30 до плюс 60

Використовувати для ізолювання магістральних трубопроводів інші полімерні стрічки в кожному конкретному випадку слід із врахуванням затверджених у встановленому порядку технічних умов.

Липкі полімерні стрічки вітчизняного виробництва наносять на клейові та бітумно-клейові ґрунтовки, дані яких наведені у табл. 5.2.

Таблиця 5.2 – Фізико-хімічні властивості ґрунтовок під покриття

із полімерних стрічок вітчизняного виробництва

Марка клею і його об’ємне співвідношення з бензином	в’язкість (в с) по		Щільність, г/см2
	ВЗ – 1	ВЗ – 4
4010 в бензині Б-70 (1׃1)	12,2	46,3	0,834

Закінчення таблиці 5.2

Марка клею і його об’ємне співвідношення з бензином	в’язкість (в с) по		Щільність, г/см2
	ВЗ – 1	ВЗ – 4
88	11	46	0,920
Поліізобутиленовий клей 18-20 % вий	15	65	0,771
Бітумна ґрунтовка з добавкою 10 % поліізобутилену П-20 або клею	4	15	0,85

Для надземних магістральних трубопроводів, антикорозійний захист яких здійснюють шляхом нанесення лакофарбових покриттів, що складаються з двох-трьох шарів ґрунту і двох шарів емалі або лаку, застосовують спеціальні ґрунти. Марки цих ґрунтів і їх основні дані наведені у табл. 5.3.

Таблиця 5.3 – Ґрунтовки під лаковані, фарбовані та

емальовані покриття

Ґрунтовки	Розчинник (додатковий)	В’язкість по ВШ-4 (в с) для
		Розпилю-вача	кисті
Фенольно-фольмардегідна ФЛ - 03к	сольвент кам’яно-вугільний	20-22	25-35
Фенольно-фольмардегідна ФЛ - 013	сольвент кам’яно-вугільний	20-22	25-35
ХС - 010	Р-4	17-19	25-35
Фосфатна ВЛ - 08	ОВЛ - 08	20-22	25-35

Закінчення таблиці 5.3

Ґрунтовки	Розчинник (додатковий)	В’язкість по ВШ-4 (в с) для
		Розпилю-вача	кисті
Ґрунт – шпаклівка ЭП – 00-10, 8,5 % затверджувача 1	Р-4	20-22	40-60
Ґрунт – шпаклівка Э-4920, 8,5% затверджувача №1	Р-4	20-22	25-30

Якщо як антикорозійні покриття використовують емалі і лаки, рекомендується перед нанесенням добавляти до них алюмінієву пудру ПАК – 3, ПАК – 4 в кількості по – 15 за вагою.

Всі види покриттів поділяються на два типи: нормальні і посилені.

Ізоляційні покриття нормального типу із бітумно-гумової мастики та плівкових полімерних стрічок застосовують, як правило, для захисту підземних трубопроводів, що споруджуються у ґрунтах, які мають низьку і середню корозійну властивість. У ґрунтах високої та дуже високої корозійної властивості, трубопроводи повинні мати ізоляційне покриття посиленого типу.

Для матеріальних трубопроводів діаметром 1020 мм і більше незалежно від питомого електричного опору ґрунту рекомендується використовувати покриття посиленого типу.