50.Значення та способи державної підтримки прямих інвестицій.

У подоланні гострої економічної кризи велика надія покладається на іноземні інвестиції. Найефективнішим джерелом зовнішнього фінансування є прямі іноземні інвестиції, у разі здійснення яких весь ризик бере на себе інвестор Загальновідомо, що інвестиційна активність та економічне зростання — взаємопов´язані процеси. Економічне зростання залежить від інвестиційної активності і навпаки. Способи держ. підтримки прямих інвестицій:1.Надання державних гарантій.Гарантії можуть надаватися країну базування і приймаючою країною.Відповідно до законодавства баготьох країн інвестори, що бажають роозмістити сві капітал закордоном, можуть отримати від своєї чи іноземної держави гарантії своїх інвестицій. Уряди, що зацікавлені в стимулюванні експорту ПІ капіталу, можуть надавати своїм корпораціям гарантії повернення повної суми інвестованого капіталу чи його частини за рахунок держ. джерел вразі стихійних лих, неможливості переказу прибутку, неконвертованості місцевої валюти тощо. Такі гарантії зазначені в різних двобічних і регіональних угодах, підписаних багатьма країнами світу.Це угоди про захист інвестицій. На багатобічному рівні гарантування інвестицій займається створене під ігідою Св. банку “Багатобічне агенство по гарантуванню інвестицій.”2.Страхування Специфічна форма страховки, яка здійснюється приватними або держ агенствами. Прямий інвестор отримує страховку від обумовлених ризиків, якщо настає випадок зазначений у страх. договорі. Стах. компанія зобов’язується відшкодувати інвестору його втрати.3. Врегулювання інвестиційних суперечок.Таке врегулювання теретично можливо на базі нац. законодавства приймаючої країни або країни базування прямого інвестора, а також на основі міжн. арбітражу.4. Виключення подвійного оподаткування.Держави, корпорації яких активвно здійснюють ПІ, підписують угоди про виключення подвійного оподаткування під-в з іноз.інвестиціями, в яких визначають з чкої частини прибутку і в якій країні корпорація платитиме податок. Це пов’язане з тим, що якщо корпорація оперує в декількох країнаї, то існує можливість, що уряд кожної країни обкладатиме нац.податком прибуток корпорації.5. Адміністративна і дипломатична підтримка.Прямими інвесторами, як правило, опікуються держ.органи країни базування. Для цього уряди країн домовляються з закордон.представниками про створення найб.сриятливих умов закордоном для своїх нац.інвесторів. Предчтавники міжн.бізнесу можуть включатись до складу урядових делегацій, що виїджають закордон для обговорення ек.питань. Урядові агенства по економіці, торгівлі, розвитку з метою знайомлення потенційних інвесторів з можливостями інвестування капіталу в ек-ку своєї країни можуть органцзовувати спец.інвестиц. тури.

51.Причини виникнення та етапи еволюції міжнародних корпорацій.

Міжнародні корпорації виникли десь у 70 – рр. Цей ефект був безпосередньо пов'язаний з широким розвитком прямого закордонного інвестування. На них приходиться основна частина міжнародних прямих інвестицій і міждународної торгівлі. Головною ознакою міжнародної корпорації є здійснення прямих закордонних інвестицій із країни свого базування у країни прийняття. Основними причинами створення корпорацій є: на перших стадіях їх виникнення їх діяльність пояснювалася економікою масштабу що дозволяла їм заощаджувати на витратах виробництва за рахунок збільшення обсягів самого виробництва і перенесення його в інші країни де ці витрати менші; потім виник технологічний напрямок теорій міжнародних корпорацій що пояснює їх створення технологічними перевагами провідних корпорацій що створюють за кордоном підприємства для виконання допоміжних операцій. При цьому контроль за передовими технологіями лишається в своїй країні; теорія міжнародної організації – за нею корпорації прагнуть до міжнародного розвитку досягнувши певного розміру. Можна виділити як мінімум дві причини діяльності міжнародних корпорацій: територіальна – кожна корпорація прагне отримати доступ до найдешевших природних і трудових ресурсів, скоротити витрати на транспортування, мито; інтернаціональна – корпорація що має філії за кордоном користується великим ефектом від масштабу тому прибутки в неї більші. Вона може уникати надмірного оподаткування. Наиболее общей причиной их возникновения является интернационализация производства и капитала на основе развития производительных сил, перерастающих национально-государственные границы.Интернационализация производства и капитала приобретает характер экспансии хозяйственных связей путем создания крупнейшими компаниями собственных отделений за границей и превращения национальных корпораций в транснациональные. Вывоз капитала становится важнейшим фактором в формировании и развитии международных корпораций.К числу конкретных причин возникновения транснациональных корпораций следует отнести стремление к получению сверхприбыли. В свою очередь, жесткая конкуренция, необходимость выстоять в этой борьбе также способствовали концентрации производства и капитала в международном масштабе и появлению ТНК На першому етапі транснаціоналізації діяльності великих промислових компаній відбувався процес інвестування передусім у сировинні галузі іноземних економік. Він супроводжувався створенням у цих країнах розподільчих і збутових підрозділів компанії, що інвестувала. Необхідність останнього була продиктована, по-перше, тим, що створення власних закордонних розподільчих і збутових підрозділів потребувало значно менше інвестицій, ніж створення за кордоном виробничих підприємств; по-друге, можливим негативним впливом нових виробничих потужностей на здатність підтримувати ефективний рівень завантаження потужностей на підприємствах фірми, які розташовані в країні-метрополії. Другий етап еволюції ТНК пов'язаний із посиленням ролі зарубіжних виробничих підрозділів ТНК та інтеграції зарубіжних виробничих і збутових операцій. Виробничі зарубіжні відділення спеціалізувалися передусім на виробництві продукції, яка на попередніх стадіях виробничого циклу вироблялася материнськими фірмами. Із диференціацією попиту й посиленням інтеграційних процесів у різних регіонах світу, виробничі філії ТНК все більш переорієнтовуються на виробництво продукції, відмінної від продукції материнської фірми, а збутові підрозділи - на обслуговування регіональних ринків. Прямі зарубіжні інвестиції у повоєнні роки збільшувалися дуже швидко, що було прямо пов'язано з діяльністю ТНК. Найбільшою інвестуючою країною були США, вони спрямовували інвестиції переважно у країни, що розвиваються. Однак з початку 70-х років XX ст. зростання прямих зарубіжних інвестицій сповільнилося, змінилася їх спрямованість - передусім до країн Західної Європи. З початку 80-х років виникає ще одна нова тенденція в міжнародному русі інвестицій - прямі інвестиції з Великої Британії, Німеччини, Канади до США, причому саме США стають найбільшою приймаючою державою.На сучасному, третьому етапі, стратегія ТНК характеризується прагненням до утворення мереж внутрішньофірмових зв'язків регіонального, а нерідко й глобального масштабу. В рамках внутрішньофірмових зв'язків інтегруються наукові дослідження та розробки, матеріальне забезпечення, виробництво, розподіл і збут.Особливістю третього етапу є формування ТНК у країнах, що не належать до економічно розвинутих.