48.Основні поняття в сфері прямих іноземних інвестицій.

Прямі іноземні інвестиції (ППІ) – вкладання капіталу резидентом однієї країни (прямим інвестором) у підприємство-резидент іншої країни з метою набуття довготривалого економічного інтересу.Довготривалий інтерес – це тривале володіння інвестором активами (акціями) компанії, а також участь інвестора у прийнятті стратегічних рішень в управлінні об¢єктом інвестування – компанією.До складу прямих інвестицій входять:вкладання компаніями власного капіталу за кордон – формування капіталу філій (підприємства, які повністю належать прямому інвесторові дочірних підприємств, частка акцій головної компанії, в яких більше 50%, асоційованих компаній (в яких інвесторові-нерезиденту належать 25% капіталу і більше);реінвестування пртбутку – частка іноземного інвестора в прибутках компанії, яка не розділена як дивіденти і не переказана інвесторові, а використана для подальшого збільшення активів компанії;внутрішньокорпораційний рух капіталу у формі кредитів та позик від материнської компанії до дочірніх, асоційованих компаній та філій.Підприємство з іноземними інвестиціями- аукціон чи неакціон підпр-во, в якому прямому інвестору, резиденту іншої ераїни належить більше 10% звичайни х акцій іголосів або їх еквівалентів. Може мати наступні форми: асоційованої компанії – підпр-во, в якому прямий інвестор-нерездент має менше ніж 50% капіталу. Дочірнея кампанія – більше ніж 50 % капіталу. Філія – 100% капіталу.Межа у 10 %, що належать інз інвестору, встановлена між нар орг.-ми д\забезпечення обліку руху прямих іноземних інвестицій. Прямий інвестор – держ та приватні орг.-ї, фіз. та юр особи0, а також їх об'єднання, що володіють підпр-вом з прямими іноз інвестиціями за кордоном. серед них виділ група фін підпр-в та компаній, що є посередниками на фін р і через які дуже часто здівйсн прямі інвестиції. Причини прямих іноз інвестицій: прангненя розмістити К в тій країні і галузі, де він буде приносити максимальний прибуток. Крім того, компанії прагнуть знизити рівень оподаткуваня, диверсифікувати свої ризики.

49.Причини та роль прямих інвестицій в міжнародній економіці.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) займають особливе місце серед форм міжнародного руху капіталу. Це зумовлено двома ос­новними причинами:• прямі іноземні інвестиції — це реальні інвестиції, які, на відміну від портфельних, не є чисто фінансовими актами, що виражені в національній валюті. Вони здійснюються у підприємства, землю та інші капітальні товари;• прямі іноземні інвестиції, на відміну від портфельних, зви­чайно забезпечують управлінський контроль над об'єктом, в який інвестовано капітал.До виникнення транснаціональних корпорацій (ТНК) всі приватні іноземні інвестиції були в основному "портфельними". З появою частина міжнародного руху капіталу набуває форми ПІІ.ПІІ — це різновид іноземних інвестицій, призначених для виробництва і забезпечення контролю над діяльністю підприємств завдяки володінню контрольним пакетом акцій. Пропорція, що визначає підконтрольність, є різною в різних країнах ПІІ охоплюють усі види інвестування — чи то придбання нових акцій, чи просте кредитування, аби тільки інвестуюча фірма мала понад 10% акцій зарубіжної фірми. Частка участі в акціонерному капіталі фірми може бути отримана і в обмін на технологію, кваліфіковані кадри, ринки тощо.Власність інвестора (повна або часткова) та його контроль над зарубіжним підприємством, котре стає частиною ор­ганізаційної структури ТНК як її філія або дочірнє товариство — головна відмінність ПІІ від інших видів інвестування.Характерною рисою ПІІ можна вважати і переважання рівня продажів продукції, виробленої за кордоном за допомогою ПІІ, над продажами вітчизняної продукції у вигляді товарного ек­спорту*. Чинниками, які, починаючи з 80-их років, активно вплива­ють на зростання ПІІ і зумовлюють випереджаючі темпи зрос­тання ПІІ порівняно з темпами зростання світової торгівлі є: інтеграція вироб­ництва, еволюція його в бік створення так званої міжнародної продукції; зростаюча роль ТНК; економічна політика промислово - розвинутих країн, спрямована на підтримку темпів еко­номічного зростання і рівня зайнятості; прагнення країн, що роз­виваються, та країн з перехідною економікою здолати кризовий стан економіки і соціальної сфери; екологічні чинники, що спо­нукають розвинуті країни переводити шкідливе виробництво в країни, що розвиваються зповсюд­жувати нові товари і нові технології в міжнародному масштаб тим самим підвищуючи свою конкурентоспроможність. Для них ПІІ мотивовані в кінцевому підсумку прибутком. Основні чинники прямих іноземних інвестицій:Маркетингові чинники:1. Розмір ринку.2. Зростання ринку. 3. Прагнення утримати частину ринку.4. Прагнення добитися успіху в експорті материнської ком­панії.5. Необхідність підтримувати тісні контакти з покупцями.6. Незадоволеність існуючим станом ринку.7. Експортна база.8. Слідування за покупцями.9. Слідування за конкуренцією. Торговельні обмеження1. Торговельні бар'єри.2. Надання місцевими покупцями переваги вітчизняним продуктам.Вартісні чинники:1. Прагнення бути ближче до джерел постачання.2. Наявність трудових ресурсів.3. Наявність сировини.4. Наявність капіталу і технологій.5. Низька вартість праці.6. Низька вартість інших витрат виробництва.7. Низькі транспортні витрати.8. Фінансові та інші стимули з боку уряду.9. Більш сприятливі рівні цін.Інвестиційний клімат.Загальне ставлення до іноземних інвестицій.2. Політична стабільність.3. Обмеження на власність.4. Регулювання валютних курсів.5. Стабільність іноземної валюти.6. Структура податків.7. Добре знання країни. Загальні чинники:1. Очікування високих прибутків.2. Інші.Прямі іноземні інвестиції істотно впливають як на соціаль­но-економічний розвиток країн-інвесторів (звідки відходить капітал)* і приймаючих країн (куди спрямовується капітал), на становище різних соціальних груп у цих країнах, так і на стан та динаміку розвитку світового господарства в цілому та окремих його регіонів.Вплив ПІІ на приймаючі країни і країни-інвестори звичай­но розглядається за такими напрямками: накопичення капіталу;оволодіння сучасною технологією та управлінськими ноу-хау;стан платіжного балансу; рівень зайнятості та заробітної плати;реалізація національних економічних планів; культурні зміни;урядова соціальна та економічна політика тощо.Для країн, що розвиваються, та країн з перехідною еко­номікою ПІІ це:•робочі місця і, отже, зростання добробуту почасти як . наслідок навчання і підвищення кваліфікації робочої сили;• залучення невикористовуваних ресурсів до економічного обігу;• можливість оволодіти новою технологією і новими мето­дами управління, підготувати кадри, що відповідають ви­могам ринкової економіки;•можливість брати участь у міжнародному поділі праці, скоротити імпорт та розширити експорт.Сукупний ефект від ПІІ може привести до участі країни в міжнародній конкуренції, до загального зміцнення становища її на світовому ринку. ПІІ впливають і на платіжний баланс. Заміщення імпорту внутрішнім виробництвом, доходи від експорту, субсидування імпорту технології та менеджменту — все це сприяє розширенню торговельної частини платіжного балансу приймаючої країни. ПІІ можуть не лише зменшити залежність від імпорту даного продук­ту за рахунок збільшення внутрішнього виробництва, а й сприяти отриманню доходу від його експорт