109. Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України.

Усвідомлюючи інтереси держави, фахівці називають 5 імовірних зовнішньополітичних сценаріїїв, що могли бути покладені в основу політичного курсу нашої держави.

Неприєднання до будь-яких воєнних блоківі політичних союзів, побудова зовнішньої політикина основі багатьох угод з різними країнами;

швидка інтеграціяіз західними країнами з надією на інвестиції, нові технології, прилучення до західного способу життя

утвореня блоку з країнами Балтії та деякими державами Центральної Європи(Балто-Чорноморський союз, або Міжмор'я)

блокування з країнами Причорноморського басейну

союз із Росією та іншими країнами СНД

Протягом 1991-1994рр. українська дипломатія зондувала ґрунт, певною мірою випробовувала на життєздатність різні моделі геополітичної орієнтації. За всієї невизначеності, характерної для цього період, цілком очевидно, що основою в зовнішній політиці України стала вісь «Захід-Схід», по лінії якої простежується домінування двох тенденцій: поліваріантний пошук форми інтеграції із західними країнами і послідовне дистанціювання від Росії та СНД

110. Основні тенденції розвитку сучасної української культури.

Характерною особливістюсучасного стану культури є неоднозначність у гуманітарній сфері. Так, домінування плюралізму в духовному розвитку суспільства дає змогу ознайомити широкий загал із шедеврами світової культури, які раніше з ідеологічних причин були недоступними; стимулює творчу активність митців. Але водночас плюралізм відкриває шлях для проникнення в духовну сферу антикультури. Пропагандуючи насилля, антигуманність, вона за відсутності стійкого культурного імунітетустановить загрозу для суспільства. Це зумовлює потребу радикальних, але вивержених, далекоглядних і продуманих дій.

За останнє десятиріччя у култ сфері не вдалося подолатидеструктивних тенденцій, серед яких:

маргіналізація культури

скорочення межі установ культури

повільне формування правових засад культури, мистецтв, які відповідали б сучасним світовим вимогам та особливостям українського культурного процесу

обмежене фінансування культури

на перший план вийшла комерція, що спричинило домінування грошей над естетичними ідеалами

прогресуюча культурна деградафія суспільства

111. Релігійне життя сучасної України

Україна, як і абсолютна більшість держав світу, має багато етичний склад населення. Крім українців як найчисельнішої нації, на її території живуть і національні меншості – росіяни, білоруси, болгари, поляки, греки, євреї, угорці, німці та ін., які дотримуються різних релігійних вірувань. Тут пустили коріння не лише близькі християнству вірування, а і інші, часто екзотичні співтовариства, відгалуження, групи, деякі від національної культури та релігійних традицій українського народу.

З проголошенням 24 серпня 1991р. Верховною радою незалежності України релігійне життя в нашій державі значно активізувалось, набуло якісно нових вимірів. Поступово вивільнюючись від впливу чужих політичних та релігійних центрів, більшість релігійних організацій стало на шлях удосконалення своїх національних форм. На сьогодні Україна – багатоконфесійна держава, де офіційно (на 01.01.99 р.) діє більше 21 тис. релігійних громад, 82 конфесії, напрямів і тлумачень. Найпомітнішими серед них є: Українська православна церква (УПЦ), Українська православна церква – Київський патріархат (УПЦ-КП), Українська автокефальна православна церква (УАІЩ), Українська греко-католицька церква (УГКЦ), Римсько-католицька церква (РКЦ), євангельські християни-баптисти (ЄХБ), християни віри євангельської (ХВЄ), адвентисти сьомого дня (АСД), свідки Єгови, а також мусульманська, реформатська та іудаїстська церкви, що становлять 97,1 % всієї релігійної мережі України. Найвпливовішою складовою релігійного життя залишається православ'я. Загалом воно об'єднує близько 11,5 тис. громад, що становить 54 % загальної кількості релігійних об'єднань. Українська православна церква – Київський патріархат, керована патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом, нараховує 28 єпархій, 2,3 тис. громад, має 17 монастирів, 1745 служителів культу, 13 духовних навчальних закладів, 19 періодичних видань та 507 недільних шкіл. Ця церковна організація виникла у червні 1992 р. в результаті об'єднання частини релігійних громад та духовенства УПЦ і УАПЦ. Управління церквою здійснює Вища церковна Рада на чолі з патріархом.

У православ'ї стався розкол. Зараз діють:

Українська автокефальна православна церква, Українська православна церква Московського патріархату, очолювана митрополитом Київським і всієї України Володимиром.

Висновок

• Україна – багатоконфесійна країна, де успішно функціонують більше сотні конфесій, напрямків та течій. Це є очевидним свідченням динамічного відродження релігійно-церковного життя за роки незалежності.

• Традиційно найвпливовішою конфесією на Україні є православ’я. Сьогодні його репрезентують Українська православна церква Київського патріархату, Українська автокефальна православна церква та Українська православна церква Московського патріархату.

• В українському суспільстві затверджується конфесійний плюралізм: не лише Християне, а і представники інших віровчень – іудаїзму, ісламу, етно- та неорелігії – прагнуть будувати свої відношення на принципах релігійної толерантності.

• Нерелігійні рухи на Україні, на відміну від Заходу, наповнювались переважно невіруючими, колишніми атеїстами, тобто тими, хто не мав відповідної віросповідного підготування, що призвело до двох наслідків. Перший – позитивний: відсутність попереднього містичного досвіду робить віру правдивою, сердечною, а значить; і чистою. Інший - негативний: колишня атеїзація позбавила досвіду духовних пошуків, духовних переживань, що тепер сприяє переваженню зовнішніх проявів релігійності.