- •1.Походження українського народу.
- •2. Матеріальна і духовна культура трипільської цивілізації.
- •3.Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •4.Суспільно-політичне і економічне життя східнослов’янських племен доби перших державних утворень і Київської Русі (IV – перша половина хііі ст.).
- •5. Культура Київської Русі
- •6. Устрій, господарство, побут українських земель в складі Литви
- •7. Кревська унія
- •8. Грюндвальдська битва (15 липня 1410 р.)
- •9. Люблінська унія.
- •10. Берестейська унія.
- •11. Внесок української інтелігенції в розвиток освіти й наукових знань в хуі ст.
- •12. Постать Дмитра Вишневецького в історії України
- •13.Культура першої половини XVII ст.
- •14. Постать Петра Сагайдачного в історії України
- •15. Реформа Православної церкви за часів п. Могили
- •16. Еволюція козацько-селянських повстань напередодні Хмельниччини
- •17. Військово-територіальний устрій як спосіб поширення реєстрового козацтва на городову Україну
- •18 Історіографія Хмельниччини.
- •19. Військово-територіальний устрій реєстрового козацтва як основа створення органів влади на місцях в період Хмельниччини.
- •20. Перші кроки дипломатичної служби Богдана Хмельницького.
- •21. Формування Збройних сил Гетьманщини.
- •22. Козацька старшина як українська політична еліта доби Гетьманщини.
- •23. Козацька старшина як українська політична еліта доби Гетьманщини.
- •27. Постать Івана Богуна в історії України.
- •28. Другий похід Хмельницького в Галичину.
- •29. Віленське перемир"я 1656 року
- •31. Постать Юрія Немирича в історії України
- •32. Проект нового московсько-українського договору після смерті Богдана Хмельницького.
- •33. Гадяцький трактат 1658 року
- •34. Конотопська битва в історії України.
- •35.Постать Мартина Пушкаря в Історії України
- •36. Переяславський договір 1659 р.
- •37. Чорна рада 1663 року.
- •38. Московські статті (1665)
- •39. Андрусівський договір 1667 року.
- •40. Гетьман Петро Дорошенко
- •41. Постать Михайла Ханенка в історії України.
- •43. Гетьманування Івана Самойловича.
- •44. Постать Івана Сірка в історії України.
- •45. Обрання Івана Мазепи на гетьманство
- •46 Постать Петра Іваненка(Петрика) в історії України.
- •47. Полтавська битва в історії України
- •48. Гетьман Павло Полуботок.
- •49. Нова Січ
- •51. Друга Малоросійська колегія
- •52. Ліквідація Запорозької Січі 1775 року
- •54. Чорноморське козацьке військо.
- •55. Задунайська Січ.
- •56. Участь українського козацтва в освоєнні Слобожанщини та Кубані.
- •57. Крим у складі Катеринославського генерал-губернаторства
- •58. Українські землі під владою Австрійської імпері
- •61. Суспільно-політичний рух в українських землях у першій половині хіх ст.
- •62. Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині XIX
- •63. Суспільно-політичний рух в укр. Землях в другій половині хіх ст.
- •64. Значення творчості т.Шевченка,і.Франка та л.Українки для відродження української державності.
- •65. Постать Миколи Міхновського в історії України.
- •68. Українізація російської армії.
- •69. Центральна рада в боротьбі за відродження української держави. Ііі і іу Універсали.
- •70. Ставлення більшовиків до української державності.
- •71. Берестейський договір 1918 року.
- •72. Гетьманський переворот.
- •73. Відновлення Української Народної Республіки. Директорія унр.
- •75.Радянська Росія і демократична Україна: проблема взаємовідносин.
- •76. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях.
- •77. Злука зунр і унр. Акт Соборності
- •78. Варшавський договір 1920 р.
- •79. Зимовий похід 1921 р.
- •80. Причини та наслідки голоду в Україні 1921-1923 років
- •83. Сталінська індустріалізація України.
- •84. Насильницька колективізація сільського господарства. Голодомор 1932-1933 років та його наслідки.
- •5. Суперечливий характер культурного будівництва на Україні в 30-ті роки.
- •97. Внесок Українського народу в перемогу.
- •106. Проголошення незалежності України.
- •107. Прийняття Конституції України.
- •105.Зусилля діаспори щодо відродження української державності.
- •108. Реалізація ринкових реформ (друга половина 1994 - 1999 рр.).
- •109. Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України.
- •110. Основні тенденції розвитку сучасної української культури.
- •111. Релігійне життя сучасної України
- •112. Роль української діаспори у розбудові держави
28. Другий похід Хмельницького в Галичину.
В січні 1655 р. поляки з татарами пробували знову добути Умань, якого боронив Богун. На допомогу городові рушив Хмельницький. Недалеко Охматова на Дріжиполі прийшло до страшного бою 29—30 січня. Битва велася ніччю на лютому морозі. Ненависть була така велика, що вояки бралися рукопаш і билися оглоблями: трупів лежали цілі гори і військо заставлялося ними, як окопами. Число убитих з обох сторін рахували 15 тисяч! Дріжиполе залишило найстрашнішу память. Ці війни і напади спричинили страшне знищення Поділля, Браславщини і південньої Київщини. Щорічно боєва лінія пересувалася з заходу на схід і зі сходу на захід, все появлялися нові війська і експедиції, все нещасливу країну пустошили татарські наїзди. Один з сучасників оповідає, що між Дністром та Богом орда спалила 270 містечок, 1000 церков лягло у попелищах; татари погнали до Криму 200 тисяч людей, кількож загибло у боях, важко було зрахувати. «Самих дітей, подушених по дорогах і в замках, рахую на 10 тисяч. Велів я по полях їх ховати і до одної ями накидали 270, а решту й кинули ховати. Не було між ними старших від одного року, — старших орда забирала. Селяни ходять юрбами, оплакують своє нещастя»... Так пише про це сучасний старшина.
Може Україна не прийшлаб до такого знищення, якби Москва скорше прийшла на підмогу. Але царські війська збиралися поволі і щойно літом 1655 р. рушили на Польщу. Одна частина московської армії пішла на Смоленськ, друга разом з українськими військами на Галичину. Вже в початках походу прийшло до непорозуміння між московським воєводою та Хмельницьким. Москалі хотіли вести війну як у ворожій країні, бажали добувати приступом міста і брати добичу; гетьман не дозволив нищити західніх земель, старався переговорами і ласкою єднати собі населення. Під Городком 15 вересня 1655 р. українські і московські війська погромили Миколу Потоцького так сильно, що він мусів уступити на захід. Ціла Галичина знайшлася знову у руках козаків і Хмельницький вислав окремі загони на Перемишль, Ярослав, Замостя, навіть Люблин, де була невелика українська громада. «Що Бог дав нам зайняти руської країни, на цьому стоятимемо» — приговорював гетьман, а Виговський додавав: «Доки дійшла козацька шабля, доти мусить бути козацька влада». Але столичнього Львова козаки знову не добували, — Хмельницький боявся, щоби московський воєвода не примусив львовян присягати на віру цареві і згодився взяти окуп. Тимчасом прийшли вісти, що хан, як союзник польського короля, напав на Придніпрянщину і знову її пустошить. Хмельницький розпочав відворот. Під Озірною 18 листопада 1655 р. на козацький табор напали татари; у боях дуже потерпіли москалі, а Хмельницький переговорами заспокоїв хана.
29. Віленське перемир"я 1656 року
Віленське перемир'я 1656 — перемир'я, укладене 24 жовтня 1656 у м. Вільно (тепер Вільнюс, Литва) між Річчю Посполитою і Московською державою.
Переговори у Вільно тривали протягом серпня-жовтня 1656. Українська делегація, на вимогу польської сторони, не була допущена до участі у виробленні умов Віленського перемир'я, а висунуті гетьманом Богданом Хмельницьким пропозиції були відкинуті. За угодою припинялися воєнні дії між Польщею і Московією та обидві країни зобов'язувалися не розпочинати переговорів про мир із Швецією. Обговорювалося питання про встановлення державних кордонів і обрання Олексія Михайловича польським королем після смерті Яна II Казимира, які, однак, не дали конкретних результатів.
Московсько-польський мир порушував Переяславську угоду. Москва ставала союзницею Польщі. Крім того московсько-польський союз був спрямований проти нового союзника України — Короля шведського Карла Густава.
Віленський мир викликав обурення Б. Хмельницького та козацької старшини. На Раді, скликаній у Чигирині козацькій Раді, всі присутні полковники, осавули, сотники присягли гетьману, що будуть спільно боротися за Україну: «присягали собі, а не чужим монархам».
Сам Б. Хмельницький розгорнув активну діяльність по створенню коаліції з ряду європейських країн, що мала вирішити «польське питання». До неї входили Швеція, Бранденбург, Трансільванія, Молдавія, Валахія і Литва. Згідно з планами учасників коаліції Польща мала бути розділена між її членами, причому Україна повинна була отримати всі землі, заселені українцями, а також, разом із Швецією, протекторат над Литвою, що повинна була перетворитись на Литовське королівство. Сам Б. Хмельницький мав отримати титул «дідичного князя». Проте смерть гетьмана не дозволила реалізуватися цим планам.
Після укладення Гадяцького договору 1658 року, та встановлення союзницьких відносин між Україною і Польщею, ці держави продовжували війну проти Московського царства.
В.п. дало змогу Польщі деякий час протистояти Швеції. Водночас передбачена договором можливість здобуття царем польс. корони спричинила погіршення стосунків Речі Посполитої з Австрією та папською курією. Відповіддю Швеції і Бранденбургу стало утворення спільно з Трансільванією (істор. область на пн. Румунії) Раднотської коаліції, спрямованої на поділ земель Речі Посполитої.
Для Рос. д-ви перемир’я не дало бажаних результатів, оскільки не були закріплені її територіальні здобутки на тер. Великого князівства Литовського і Корони Польської. Перемир’я призвело до міжнар. ізоляції Рос. д-ви і серйозно ускладнило її стосунки з Гетьманщиною. Уряд Б.Хмельницького не визнав умов перемир’я і приєднався до Раднотської коаліції.