68. Українізація російської армії.

С.Петлюра переконав в доцільності українізації рад. віська. Всі ті російські найкращі бойові частини, що називалися Сибірськими, Туркестанськими, Фінлядськими і т. д. стрілковими полками складалися майже виключно з українців. Мобілізація втягнула до російської армії численні кадри української, здебільша сільської інтеліґенції: народне вчительство, різних аґрономічних та кооперативних діячів. Після того, як Товариство Українських Поступовців видало 8 березня свою першу відозву, закликуючи український загал до організації своїх національних сил, в Києві скликано збори українських військовиків під проводом поручника М. Міхновського. Ці збори ухвалили скликати на 10 березня в Києві військове віче, яке вибрало Тимчасове Військове Бюро з 7-ох членів для ведення справи українізації армії, себто для включення до певних військових частин більшого числа українців, «не порушуючи боєздатности» російської армії.  Вже 16 березня в Києві скликано ширшу нараду українців вояків київської залоги. Головою наради був полковник Павло Волошин — начальник штабу запасної бригади; його заступником капітан Сахно-Устимович, а секретарем наради поручник М. Міхновський. На цій нараді ухвалено заснувати Український Військовий Клюб імени гетьмана Павла Полуботка. Головою Клюбу обрано поручника М. Міхновського. Як перший практичний вияв діяльности того Комітету постав у Києві Перший Український імени Гетьмана Богдана Хмельницького Полк. Організацію полка започатковано в день «Свята Квітів» у Києві 18 квітня 1917 року. Різні російські революційні організації, преса всіх напрямків почали таврувати виступ українців, як тяжкий «злочин» проти революції, проти заповітів демократії, проти інтересів «рабочого люду», проти російської держави й т. д.  Клюб імени Полуботка та Організаційний Комітет розповсюдили по фронтах і в запіллю десятки тисяч відозв, закликаючи українських вояків у російських збройних силах об'єднуватися в свої національні формації й подавати негайно відомості про себе до Організаційного Комітету.  Перший військовий з'їзд був скликаний з ініціативи Українського Військового Організаційного Комітету для координації дій українського військового руху. Відбувся в травні 1917 - у Києві. Другий В.в.з. проходив в червні1917 у Києві.  Третій В.в.з. відбувся в листопаді 1917 у Києві. Вимагав повної українізації армії та флоту.  Розпочався другий етап революційної організації українських збройних сил, а разом з тим ще більш посилена боротьба Тимчасового уряду всіх російських революційних організацій і російського суспільства проти всього українського національного руху.

69. Центральна рада в боротьбі за відродження української держави. Ііі і іу Універсали.

Після того як більшовики захопили владу, постало питання про те, хто ж буде правити в Україні. УЦР - УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА - була заснована у Києві як міська громадсько-політична організація, яка під впливом революційних подій перетворилася у лідера українського національного руху. Після проголошення Української Народної республіки виконувала роль вищого законодавчого державного органу. УЦР утворилась в березні 1917 р.  Центральна рада видала 4 Універсали, які відіграли для України важливу роль.  І – 10 червня 1917, ІІ – 3 липня 1917, ІІІ – 7 листопада 1917, ІV – 9 січня 1918.  Другий період діяльності УЦР характеризується поступовим її занепадом. Більшовицька Росія не хотіла визнавати УЦР.  УЦР чітко заявила про права українського народу на свою власну державу, культуру, мову. Всі ці права УЦР намагалася відстоювати не революційним, а еволюційним, парламентським шляхом, який, як виявилося, був приречений на поразку. В цілому ж, діяльність УЦР сприяла національному відродженню шляхом визначення великої, благословенної мети - утворення української державності, розбудови вільної, незалежної України. Найбільшу небезпеку для преставників Центральної Ради становили більшовики. Розуміючи своє становище, Центральна Рада вже в день петроградського перевороту створює в Києві «Крайовий комітет охорони революції в Україні». Напротязі деякого часу Центральна Рада міцно стояла на місці господаря в Україні. ІІІ Унівресал проголошував утворення Української Народної Республики (УНР) у межах дев’яти українських губерний, але знову ж таки у федеративному союзі з Росією. Серед найосновніших його положень можна назвати такі як положення про негайний початок переговорів та укладення справедливого миру між воюючими сторонами, скасування приватної власності на землю, забезпечення громадинам усіх прав та свобод: свободи слова і друку, віри, недоторканості особи та житла тощо, надання нацменшинам «національно-персональної автономії». 10 листопада УЦР заявила, що не визнає Раднаркому і прагне до угоди з крайовими республіками, що виникли на території Росії для того, щоб утворити новий загальноросійський політичний центр. РРФСР 4 грудня 1917 року видав «Маніфест до українського народу» з ультимативными вимогами до Центральної Ради, який УНР не підтримали. Починаючи з 5 грудня 1917 року Центральна Рада перебувала у стані війни з Раднаркомом Росії. У Харкові встановили Радянську владу в УНР. У Києві ж 15 грудня було утворено Особливий комітет з оборони України на чолі з Поршем, Петлюрою та ін. 9 січня 1918 р Четвертим універсалом проголошено єдину суверенну і незалежну УНР, а виконавчий орган Генеральний секретаріат переторився у Раду Народних Міністрів. Одним з найголовніших завдань, які потребували вирішення в найближчий час і знайшли своє відображення в Універсалі, було укладення миру з Німеччиною та її союзниками. Для цього в Брест була відправлена мирна делегація.