59.Транснаціоналізація як основний фактор формування глобальної економіки.

Міжн к-я ведеться уже не стільки між країнами, скільки між ТН виробничими системами, які формують ядро світової ек системи.

Особливого х-ру набуває відокремлення ТН капіталу, яке відбувається шляхом укорінення його у відтворювальні взаємозв'язки нац ек-к, що призводить до руйнування відтворювальної цілісності нац.-х комплексів, формування нових галузевих нац.-х і глоб. пропорцій. При цьому глобальні взаємозв'язки ТН структур утворюють наднац. мережну ек-ку, яка не прив'язана жорстко до територій і тому рухлива, мінлива, але яка є несучою конструкцією, стрижнем ГЛЕК. Нац ек-ка, що залишається на території якої-небудь держави, вже не може називатися господарським комплексом; її найбільш привабливі ресурси включені у верхній ярус ТН відтворювальних зв'язків і обмінів. Ключовим питанням забезпечення еф-сті і безпеки розвитку нац ек-к в умовах ТН-ції постає визначення обсягу, змісту і меж повноважень держави у внутрішньо- і ЗЕД, і в першу чергу у взаєминах із ТНК. Сьогодні ці зв'язки набувають складного характеру і все більше висвічують неспівпадіння інтересів і асиметрію влади двох основних глобальних суб'єктів. Їхнє протистояння - це 2 підходи до політики ек розвитку: вільного ринк обміну і меркантилізму.

60.Глобальна економічна безпека та шляхи її забезпечення.

Проблема ЕБ пов’язана із становленням і розвитком державності, усвідомленням нацією своїх економічних інтересів. Одним із перших проблема ЕБ знайшла своє практичне втілення у політиці президента США Ф. Рузвельта в період після економічної кризи 1929 –1933 рр. 29 червня 1934 р. рішенням президента Ф. Рузвельта був створений федеральний Комітет з ЕБ. Актуалізація питання, що зумовлено діалектичною суперечністю, яка проявляється, з одного боку, у стрімкому розвитку процесів лібералізації та інтеграції, що призводять до відкритості та взаємозалежності нац. ек-к, розвитку глоб. ринку, в умовах якого пол. замкнутість та екон. ізоляціонізм окремих держав не мають змісту; а з іншого – постає проблема самозбереження та розвитку окремих суверенних держав, їх пол. та екон. самоутвердження на міжнародній арені. Зрост.уваги зумовлено: *суттєвими та якісними змінами в розвитку сусп в-ва, а саме потужний розвиток в-ва на базі НТР, *виникнення монополій - створили в багатьох країнах реальні вн загрози для задоволення потреб людини - величезне безробіття, високі темпи інфляції та інші економічні катаклізми. Необхідність протидії деструктивним чинникам в економіці зумовили появу нового поняття та сфери діяльності - забезпечення економічної безпеки. У світі існують дуже різні системи й моделі нац безпеки, а саме:

- американська - орієнтована на поєднання зовнішньої та внутрішньої безпеки, яку використовують за взірець більшість держав;

- японська - з акцентом на внутрішню соціальну безпеку;

- китайська, яка є найконцентрованішим виразом систем безпеки держав, що здійснюють будівництво соціалістичного суспільства;

- системи, властиві державам, які нещодавно здобули незалежність, а також здійснюють глибинну переорієнтацію свого розвитку.

Виникає гостра потреба інтеграції націй-держав і, особливо, їх регіонів в глобальний ринок. Однієї мегарегіоналізації, подібної до Європейського Союзу, недостатньо для протидії експансії глобальних корпорацій. Потрібна інтенсивна внутрішня регіоналізація країн і вихід окремих регіонів (відповідно інтегрованих) в систему мегарегіонів і в систему глобальної інтеграції. Приклад Силіконової долини (США), як регіону конкурентоспроможної спеціалізації підтверджує реальність такої стратегії.