- •1.Глобальні кризи. Передумови виникнення і характер протікання.
- •2.Мо та їх роль в становленні глоб світ порядку.
- •3.Глобальні виміри екологічної проблеми.
- •4.Інноваційна складова конк/спром нац економік на сучасному етапі глоб розвитку.
- •5.Створення укр фпг та конгломератів як альтернатива експансії тнк.
- •6.Загальні підходи до виокремлення стадій глобального розвитку.
- •7.Проблема прогнозув.І упр-я глоб.Кризами на міжжерж.Рівні.
- •9. Трансформація функцій держави в умовах глобалізації.
- •10. Проблема к/сті Укр в глобальній економіці.
- •11. Система критики глобальних процесів.
- •12. Консолідаційні корпоративні стратегії в глобальних економічних умовах.
- •13.Бідність і поляризація в глобальних умовах розвитку.
- •14.Оон і нові пріоритети світового розвитку. Проблема трансформації і механізму функціонування.
- •15.Динамізм, напрямки і результати взаємодії “Україна - сша” в умовах глобальних економічних трансформацій.
- •16.Характеристика глобального етапу розвитку економічної системи світу.
- •17.Перспективні сценарії глобального розвитку.
- •18.Феномен глобальних корпорацій.
- •19.Статус і характер діяльності неурядових організацій в глобальних умовах.
- •20.Геополітичний формат глобальної конкуренції.
- •21.Глобалістика як нова самостійна наука, етапи її становлення.
- •22.Соціо – культурний вимір глобалізації.
- •23.Країни, що розвиваються в умовах глобалізації. Потенціал і характер формування конкурентних переваг.
- •24.Укр на геополітичній карті світу. Проблема збереження суверенного статусу в умовах гл-ї.
- •25.Наслідки розширення єс і проблеми геоекономічного статусу україни.
- •28.Природа і типізація глобальних економічних парадоксів.
- •30.Вплив сучасної світової фінансової кризи на економіку України.
- •31.Фактори економічного розвитку країн, що розвиваються, в умовах глобалізації.
- •32.Глобалізація в науково-технологічній сфері. Становлення “нової економіки” (не).
- •33.Проблема державної економічної і політичної безпеки в умовах глобалізації.
- •34.Потенціал формування тн характеру економіки України.
- •35.Варіанти позиціонування України на пострадянському просторі і проблеми реінтеграції в глобальних умовах.
- •36.Цивілізаційні виміри глобального економічного розвитку.
- •37.Характеристика ключових глобальних проблем економічного розвитку.
- •38.Вплив глобалізації на країни – лідери світової економіки.
- •39. Проблема ефективності регіональних економічних блоків.
- •40.Регіоналізація як сценарій глобальних трансформацій.
- •41.Інноваційно-інтелектуальна стратегія розвитку Укр в умовах гл-ї.
- •42.Принципові підходи до визначення глобалізації.
- •43. Основні суперечності глобальних трансформацій.
- •44.Нерівномірність економічного та соціального розвитку країн в умовах глобалізації
- •45.Становлення глобальних регуляторних інститутів. Майбутнє міжурядових організацій.
- •46.Динамізм, напрямки і результати взаємодії “Україна-рф” в умовах глобальних економічних трансформацій.
- •47.Соціокультурні і політичні аспекти глобалізації.
- •48. Негативні прояви сучасного стану глобального розвитку.
- •49.Альтерглобальні сценарії світового розвитку.
- •50.Об’єкти і суб’єкти глобальної системи економічного регулювання.
- •51.Динамізм, напрямки і результати взаємодії “Україна-єс “ в умовах глобальних економічних трансформацій.
- •52.Цивілізаційні виміри стратегій глобалізму.
- •53.Дезінтеграція та реінтеграція в глобальній економіці.
- •54.Національні фірми в транснаціональних корпоративних системах в умовах глобалізації.
- •56.Сучасна система регулювання глобальних процесів та об’єктивна необхідність її вдосконалення.
- •57.Ключові чинники глобальних трансформацій.
- •58.Державно-корпоративний глобалізм і проблема силової глобалізації.
- •59.Транснаціоналізація як основний фактор формування глобальної економіки.
- •60.Глобальна економічна безпека та шляхи її забезпечення.
- •61. Субрегіональний вектор інтеграційної політики Укр в глобальних умовах.
- •62.Проблема визначення часових меж глобалізації.
- •63. Індустріал розвинуті країни в умовах глобалізації.
- •64.Перспективи фінансової діяльності тнк у контексті сучасних тенденцій глобалізації.
- •65. Проблема національної к-сті умовах глобалізації.
- •66. Наслідки і результати співробітництва України з організаціями глобального профілю діяльності.
- •67.Фактори ек розвитку країн – лідерів світового госп-ва в глоб умовах
- •68.Проблема формування глоб інформ сусп-ва.
- •69. Глобальні війни. Типізація і сучасний інструментарій.
- •70. Стратегії та перспективи консолідації корп стр-р.
- •71. Євроатлантична інтеграційна стратегія України і проблеми її реалізації.
- •72. Парадокси фінансової глобалізації.
- •73. Парадокси фінансової глобалізації.
- •74. Взаємодія країн «Центру» та країн «Периферії» в умовах глобалізації.
- •75. Глобальні виміри продовольчої проблеми.
- •76. Проблеми і перспективи співробітництва з сот в контексті забезпечення глобальної к/сті України.
- •77. Політико – правовий вимір глобалізації.
- •78. Антиглобалістські рухи. Мотивація і результати.
- •79. Тнк як рушійні сили глобальних економічних трансформацій.
- •80. Сучасна глобальна фінансова криза: причини та прояви.
- •81. Євразійський інтеграційний вектор України. Характеристика і сценарії реалізації.
- •82.Тенденції постіндустріалізму і новітня поляризація світу.
- •83. Глобальні виміри демографічної проблеми.
- •84. Антиглобалістські рухи. Ідеологія і програми.
- •85. Державний суверенітет і проблема відкритості економіки
- •86. Сучасні міжнародні інтеграційні пріоритети для України
- •87.Масштаби і динамізм розв.Процесів торг.Гл-ї
- •88. Економічні кризи в умовах глобалізації
- •89. «Нова економіка» як форма реалізації національних конкурентних переваг
- •90. Феномен “країни-системи” в глобальній економіці
- •91. Геоек реалії і інтеграційні стратегії України
50.Об’єкти і суб’єкти глобальної системи економічного регулювання.
Регулювання економіки — це систематичний і цілеспрямований вплив держави на економіку з метою оптимізації економічної системи на основі прийняття і реалізації економіко-політичних рішень. Об'єктами державного регулювання є: економічна система загалом, що формує макроекономічний рівень державного регулювання економіки; економічні підсистеми (регіони і сфери економіки, галузі й народногосподарські комплекси; міжнародні економічні відносини (зовнішньоекономічна діяльність, валютні відносини, торговельні зв'язки), тобто глобальний рівень державного регулювання економіки. Зазначеними рівнями не вичерпується перелік об'єктів державного регулювання, слід додати й об'єкти, вплив держави на які може мати як постійний, так і несистематичний або фрагментарний характер: економічні відносини (кредитні, фінансові, зовнішньоекономічні); окремі ринки (товарів, послуг, цінних паперів, інвестицій, праці тощо); економічні явища і процеси (інфляція, безробіття, господарська кон'юнктура, економічний цикл, інновації, інвестиції). Центральним суб'єктом системи державного регулювання економіки є держава, представлена сукупністю державних органів з різними повноваженнями та різних рівнів — законодавчої, виконавчої та судової влади, центральних і місцевих органів виконавчої влади. Відмінності політичного устрою окремих країн визначають ті органи, які здійснюють домінуючий вплив на державне регулювання економіки: президент або парламент, законодавча або виконавча гілки влади тощо. Суб'єктами (носіями) державного регулювання виступають також інституціональні утворення, які займають проміжне становище між державою та окремим громадянином і визначають ступінь політичної та соціальної структурованості суспільства. До них належать передусім політичні партії та об'єднання, громадські організації і рухи, професійні спілки. До суб'єктів державного регулювання економіки належать і міжнародні економічні організації, які істотно впливають на формування національної економічної політики окремих країн, зокрема з трансформаційним станом економіки (Міжнародний валютний фонд, Світовий банк тощо).
51.Динамізм, напрямки і результати взаємодії “Україна-єс “ в умовах глобальних економічних трансформацій.
Євроінтеграція є головним та незмінним зовнішньополітичним пріоритетом України. Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли було офіційно визнано незалежність України. Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 16 червня 1994 р., яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань.
На сьогодні в рамках УПС визначено 7 пріоритетів співпраці між Україною та ЄС: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу.
Партнерський діалог Україна-ЄС розвивається під час проведення щорічних засідань Самміту Україна-ЄС за участю Президента України; Ради з питань співробітництва за участю Прем'єр-міністра України; Комітету з питань співробітництва; Комітету парламентського співробітництва; регулярних консультацій Україна-Трійка ЄС, постійних експертних консультацій. Між Україною та ЄС щорічно відбувається понад 80 офіційних зустрічей та консультацій на високому і експертному рівнях.
Нинішній розвиток політичного діалогу між Україною та ЄС базується на впровадженні Україною Стратегії інтеграції до ЄС, виконанні сторонами УПС та опрацюванні Плану дій в рамках Європейської політики сусідства. Україна виходить з того, що реалізація зазначеного документа має сприяти посиленню співпраці між Україною та ЄС в умовах розширення, створити необхідні умови для переходу в майбутньому до якісно нового рівня відносин з ЄС.