Наслідки Люблінської унії для українського народу:

1.     Укладення Люблінської унії призвело до значного посилення економічного та національно-релігійного гніту в Україні, поставило українську народність на грань знищення. В 1573 р. постановою сейму і Литовським статутом 1588 р. було введено кріпосне право, феодали набули право судити селян, збільшилася чиншовий і натуральні податки.

2.     В 1596 році підписана Берестейська (Брестська) церковна унія, наслідком якої стало значне послаблення позицій православної церкви, а, отже, і позицій українського православного населення.

3.     Посилення економічного та національно-релігійного гніту призвело до зростання протесту в усіх верствах українського суспільства.

В панівних колах виникла православна магнатсько-шляхетська опозиція на чолі з князем Василем-Костянтином Острозьким.

Мета опозиції – розширення автономії України в складі Речі Посполитої. Методи досягнення мети: петиції до сейму і короля; підтримка розвитку української культури та освітньої справи; сприяння реформаційним рухам (кальвінізму, соцініанству); виступи за свободу совісті. З часом місце магнатсько-князівської опозиції заступила шляхетсько-старшинська. Мета і методи досягнення подібні. ◄Князь Василь-Костянтин Острозький (1526 -1608).

Виникла опозиція і серед міщан, які наповнили новим змістом таку легальну форму відстоювання своїх прав, як церковні братства. Братства:

• здійснювали опіку над православною церквою;

• допомагали зубожілим міщанам;

• дбали про відкриття українських шкіл, друкарень, бібліотек тощо.

Найбільш відомі братства: Львівське Ставропігійне, Київське Богоявленське, Луцьке Чеснохрестське. Своєю просвітницькою та антиуніатською діяльністю братства ідейно підготували національно-визвольну боротьбу українського народу середини ХVII ст.

Найбільш масовими серед козацько-селянських повстань були такі:

1591-1593 рр. – К.Косинського – гетьмана реєстрових козаків;

1594-1597 рр. – С.Наливайка;

1625 р. – Марка Жмайла;

1630 р. – Тараса Федоровича (Трясила);

1637 р. Павла Бута (Павлюка);

1638 р. Острянина, Гуні, Скидана;

В Речі Посполитій українське населення потерпало не тільки від панських нагайок, а й незакінчених татарських набігів. Васал Османської імперії Кримське ханство спустошувало українські землі. З часу утворення Кримського ханства (1449) до кінця ХV ст. на українські землі було вчинено 41 напад, з яких на Поділля - 31. Внаслідок цих нападів, деякі з яких мали характер великих військових  походів, було частково або повністю спустошено окремі регіони і взято в полон ≈ 220 тис.осіб (при загальній чисельності населення українських земель ≈ 3,7 млн.чол.). У ХVІ ст. джерела зафіксували 69 нападів протягом 63 років. Демографічні втрати становили  ≈ 400 тис. осіб, у першій половині ХVІІ ст. - ≈ 300 тис. осіб. 

Литовські та польські феодали мало дбали про захист українських земель, доводилося покладатися на власні силу населення. З XVI ст. важливу роль у захисті України від татарських набігів стало відігравати козацтво.

 Козацтво – нова соціальна верства українського суспільства, яка в основному виникла в XIV-XV.