П ояснення до карти

Територія Гетьманщини та Запоріжжя,  на яку поширювалася влада К. Розумовського

Слобідська Україна (Слобожанщина) - територія, яку заселили та освоїли українці

  Столиця гетьмана (Глухів)

1775 Дати ліквідації російським урядом окремих автономних утворень українського козацтва

●     Центри полків

 Кордони держави

 Межі території розселення українців

Коли у 1762 р. до влади прийшла Катерина II, Розумовський повертається в Гетьманщину й займається її справами. У 1763 р. він збирає старшину на важливу раду в Глухові. Спочатку її метою було обговорення реформ судочинства. Але ця дискусія швидко поширилася й на проблему занепаду політичних прав Гетьманщини. Під кінець ради делегати ухвалили надіслати імператриці петицію з рішучим закликом повернути втрачені вольності й створити на Лівобережжі шляхетський парламент на кшталт польського сейму. В основі Глухівської петиції лежали посилання гетьмана й старшини на те, що їхня країна є окремим політичним та економічним цілим, пов'язаним з Росією лише в особі монарха. Петиція містила найбільш самостійницькі погляди, які не висловлювалися так відкрито з часів Мазепи. Слідом за цим Розумовський звернувся до імператриці зі сміливою пропозицією зробити посаду гетьмана спадковою в його родині. Інакше кажучи, українці просили Катерину взяти постійне зобов'язання шанувати їхню автономію. У відповідь імператриця Катерина ІІ, прибічниця суворої централізації Російської імперії, вимусила К. Розумовського зректися гетьманської булави. Скасування гетьманства суперечило всім договірним статтям України з Росією, було протиправним, одностороннім актом, підготовляло ґрунт для ліквідації автономії України.

Українська політика Катерини іі (1762 - 1796) Гетьманщина

1764 р. - скасовано гетьманство. 1765 р. - розформовано козацькі полки на Слобожанщині. 1775 р. - остаточно зруйновано Запорізьку Січ. 1782 р. - ліквідовано своєрідний військово-адміністративний поділ Гетьманщини (на полки та сотні), усунуто від влади українську козацьку адміністрацію, запроваджено поділ на 3 намісництва. 1783 р. - розформовані козацькі полки на Лівобережжі, юридично запроваджено кріпосне право. 1785 р. - з метою нейтралізації можливого обурення усунутої від влади козацької старшини, Катерина ІІ видала "Жалувану грамоту дворянству", в якій обіцяла прирівняти українську козацьку старшину до російського дворянства, закріпивши за нею земельні володіння, права та привілеї.

Правобережна Україна

В цей період скінчилося російсько-польське протистояння із-за України. В результаті трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795 рр.) Правобережна Україна була приєднана до Російської імперії. На її землях у 1797 р. були утворені Київська, Подільська й Волинська губернії.

Південь України

В останній чверті ХVІІІ ст. почався процес освоєння Дикого поля. Внаслідок перемоги у російсько-турецькій війні 1768-1774 рр. Російська імперія змусила Туреччину зректися протекторату над Кримським ханством. У 1783 р. російські війська окупували Крим. Отже, припинило своє існування хижацьке Кримське ханство, яке майже 300 років становило постійну загрозу для українських земель. Степ, який тисячоліттями був джерелом небезпеки для осілого люду, що населяв його порубіжжя, нарешті став приступним для селянського плуга.

 

Отже, Українська гетьманська держава припинила своє існування у 1783 році. Протягом майже століття Гетьманщина була центром політичного життя України. Хоч росіяни контролювали її зовнішні стосунки та воєнні кампанії, а також постійно втручалися у внутрішні справи, все ж управління та соціально-економічна політика Гетьманщини здійснювалися українцями, їм належали ключові позиції в судах, фінансах, армії. Самоврядування сприяло піднесенню української шляхетської еліти, гордої своїми традиціями. Навіть у 1767 р. старшинські посли до Законодавчої комісії відкинули реформи Катерини II, впевнено заявивши: «Наші закони найкращі». Саме Гетьманщина явила для політичних діячів України початку XX ст. прецедент українського самоврядування.

Більш ніж через півстоліття після ліквідації Гетьманщини Тарас Шевченко писав:

Була колись Гетьманщина,

Та вже не вернеться!

Було колись панували,

Та більше не будем.

Тії слави козацької

Повік не забудем.

Гетьманщину не тільки не забули — пам'ять про неї допомогла започаткувати нову добу в українській історії, позаяк саме з нащадків старшини вийшло багато діячів, що сприяли формуванню національної свідомості українців. Історія Гетьманщини стала ключовим явищем національної історії та державотворчих змагань.