Основні напрямки політики Галицько-Волинської держави:

Зовнішня політика боротьба за зміцнення країни з хрестоносцями, Литвою та ятвягами, Угорщиною, монголо-татарами; спроба укласти союз проти монголо татар з Папою Римським; встановлення дружніх відносин з Польщею та Угорщиною.

Внутрішня політика боротьба з боярською опозицією; зміцнення міст. Перенесення столиці у м. Холм; проведення військової реформи: запровадження ополчення та важкоозброєної кінноти; боротьба з Болохівською землею, яка перейшла у підпорядкування татар.

Значення Галицько-Волинського князівства в історії українського народу

1. Галицько-Волинське князівство стало першою етнічною українською державою, землею, де відбувався процес формування української народності.

2.     Успадкувало і розвинуло державні традиції Київської Русі.

3.     Зберегло від асиміляції та знищення культуру, традиції, мову українського народу.

Наприкінці ХІІ – початку XIV ст. внаслідок посилення феодальних усобиць і татарських набігів єдність і могутність Галицько-Волинського князівства послаблюються. На руські землі все більше зазіхають польські, литовські, угорські феодали. Після смерті Юрія ІІ Болеслава у 1340 році Галицько-Волинське князівство перестало існувати.

Культура давньої русі

Культурою називають сукупність матеріальних і духовних надбань людства чи окремого народу

Основою формування давньоруської культури була культура східних слов’ян (плужне землеробство, керамічне та емалеве виробництво, будівельні навики в спорудженні міст), яка зазнала впливів хозарів і арабів, римлян і угорців, особливо візантійців. Домінуючим у розвитку культури був вплив християнської релігії.

Про високий рівень культури свідчать:

• наявність у ще дохристиянський період власної писемності;

• розвиток шкільної освіти та її диференціація;

• створення бібліотек та книгописних майстерень;

• поширення наукових знань шляхом перекладу хронік візантійських авторів та створення оригінальних наукових творів;

• поява визначних мислителів, якими були: митрополит Іларіон, Климентій Смолятич, Кирило Туровський, Феодосій Печерський та інші;

• виникнення власної медицини. В ХІ ст. на Русі були засновані перші лікарні. Широке визнання здобули лікарською практикою ченці Києво-Печерського монастиря Антоній, Агапіт, Пимен, лікарі Іоан Смера, Петро Сіріанин. Княгиня Євпраксія уклала лікарський трактат "Мазі";

• створення літописання та різних жанрів літератури: “Повість минулих літ” Нестора, “Слово про закон і благодать” Іларіона, “Повчання дітям” В.Мономаха, “Слово о полку Ігоревім”, "Житіє Бориса і Гліба", "Житіє Феодосія Печерського" тощо.

Християнство зумовило поширення на Русі монументальної культової архітектури. Пам’ятками цього періоду є:

Спасо-Преображенський собор в Чернігові (1031-1036 рр.); Софійський собор у Києві (1037р.); Борисоглібський собор у Чернігові (1128 р.); Церква Пантелеймона в Галичі (1200 р.) та багато інших. Ярослав Мудрий та його двір (княгиня, митрополит, дружинники) на майдані Святої Софії у Києві ►

Культура Древньої Русі  має світовє значення.