Лекція 4. Відчуття

Нічого немає в інтелекті,

чого не було б у відчуттях

І. Гізел

Відчуття - це відображення в мозку людини окремих властивостей, якостей предметів та явищ об'єктивної дійсності внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття.

Відчуття становлять собою відправний пункт, початок «життєвого споглядання» людиною навколишнього світу. Відображаючи окремі властивості, особливості предметів і явищ об'єктивної реальності, вони дають нам перші відомості про них. Відчуття є дійсно безпосереднім зв'язком свідомості із зовнішнім світом. Вони є єдиним джерелом наших знань про цей світ і наше внутрішнє середовище. Відчуття мають велике значення у взаємодії людини та тварин з навколишнім середовищем. Відображаючи властивості предметів і явищ об'єктивної дійсності, вони орієнтують їх у цій діяльності та регулюють їх дії.

ВІДЧУТТЯ	є суб'єктивним результатом переробки ЦНС значущих для		людини та тварини	подразників
	є первинною після емоцій формою, в якій встановлюється психічний зв'язок організму з середовищем
	дають відомості про різноманітні	якості та властивості		оточуючого світу
	дають елементарну інформацію від	зовнішнього та внутрішнього		середовищ

Анатомо-фізіологічною структурою, в якій відбувається виникнення відчуттів, є аналізатор. Аналізатор - це анатомо­фізіологічний апарат, який спеціалізований для прийому впливу певних подразників із зовнішнього і внутрішнього середовища та переробки їх у відчуття.

Фізіологічною основою відчуттів є нервовий процес, який виникає при дії подразника на адекватний йому аналізатор. За І.П. Павловим, аналізатор складається з трьох частин: 1) периферичної (рецептора), який є спеціальним трансформатором зовнішньої енергії в нервовий процес; 2) провідникової; 3) центральної чи мозкової частини.

Виникнення відчуттів

Здатність до відчуттів є у всіх живих істот, які мають нервову систему. Що ж стосується усвідомлених відчуттів, то вони є тільки у живих істот, які мають головний мозок і кору головного мозку. Це, зокрема, доводиться тим, що при гальмуванні діяльності вищих відділів центральної нервової системи, тимчасовому відключенні роботи кори головного мозку природним шляхом або за допомогою біохімічних речовин людина втрачає стан свідомості і разом з тим здатність мати відчуття. Таке відбувається, наприклад, під час сну, при наркозі, при хворобливих порушеннях свідомості.

Слід відзначити, що відчуття є як у тварини, так і в людини, але вони не тотожні. Праця й мова в процесі антропогенезису сформували специфічно людські відчуття.

Відчуття людини відрізняються від подібних образів у тварин:

• за змістом (людина відображає соціальні умови життя суспільства, предмети, створені процесі праці та через них природу, на яку вона активно діє),

• за фізіологічними механізмами (відчуття виникають у взаємодії образу і слова в специфічній людській першій сигнальній системі),

• за роллю в процесі пізнання (у деяких тварин - це вища форма орієнтування, у людини - лише початковий ступінь пізнання).