Лекція 15. Спілкування
При спілкуванні Ви, насамперед,
шукаєте в людині душу, її внутрішній світ
К.С. Станіславський
Розглядаючи образ життя різних вищих тварин і людини, ми помічаємо, що в ньому виділяються дві сторони: контакти з природою і контакти з живими істотами.
Другий тип контактів характеризується тим, що взаємодіючі одна з одною сторони є живими істотами, які обмінюються інформацією. Цей тип внутрішньовидових і міжвидових контактів називають спілкуванням. Спілкування властиве всім вищим живим істотам, але на рівні людини воно набуває удосконалених форм, , стаючи усвідомленим і опосередкованим мовою.
Спілкування - це різноманітні контакти між людьми, зумовлені потребами спільної діяльності.
Особливість спілкування - нерозривний зв'язок з діяльністю. Діяльність є головним середовищем і необхідною умовою виникнення й розвитку контактів між людьми, передачі необхідної інформації, взаєморозуміння та узгодження дій.
Змістовний бік спілкування завжди становить інформація, зумовлена потребами взаємодії людей. Вона може стосуватися повідомлення нових знань, передавання певних умінь і навичок, навчання певної діяльності.
Види спілкування вирізняються за різними параметрами:
/. Залежно від контингенту учасників:
міжособистісне спілкування - характерне для первинних груп, у яких усі члени підтримують між собою безпосередні контакти і спілкування один з одним;
особистісно-групове - одну зі сторін спілкування репрезентує особистість, а іншу - група;
міжгрупове - участь двох спільностей, кожна з яких обстоює свою позицію, прагне своїх цілей.
2. За мірою опосередкованості:
безпосереднє - коли співрозмовники безпосередньо сприймають один одного, встановлюють контакти;
опосередковане - це комунікація, в яку включена проміжна ланка - третя особа, технічний засіб або матеріальна річ.
3. За тривалістю:
короткотривале - виникає з ситуаційних потреб діяльності чи взаємодії й обмежується розв'язанням локальних комунікативних завдань;
довготривале - це взаємодія в межах однієї чи кількох тем, обмін розгорнутою інформацією щодо змісту предмета спілкування. Тривалість комунікативних зв'язків визначається цілями спілкування, потребами взаємодії та характером інформації, якою оперують співрозмовники.
4. За закінченістю:
завершене - коли повністю вичерпано зміст теми, причому його учасники однозначно оцінюють результати взаємодії як вичерпні;
незавершене - зміст теми розмови залишається нерозкритим до кінця і не відповідає очікуванням сторін.
5. За змістом:
матеріальне (обмін предметами і продуктами діяльності);
когнітивне (обмін знаннями);
кондиційне (обмін психічними або фізичними станами);
мотиваційне (обмін спонуканнями, цілями, інтересами, мотивами, потребами);
діяльнісне (обмін діями, операціями, уміннями).
6. За цілями спілкування:
біологічне - це спілкування, необхідне для підтримки, збереження і розвитку організму (спрямоване на задоволення органічних потреб);
соціальне - переслідує цілі розширення і зміцнення міжособистісних контактів, встановлення та розвитку інтерперсональних стосунків, особистісного росту індивіда.
Педагогічне спілкування (за висновками А.В. Петровського) у діяльності педагога є:
засобом розв'язання власне навчальних завдань,
системою соціально-психологічного забезпечення виховного процесу,
способом організації певної системи взаємовідносин учителя й учнів, що обумовлює успішність виховання та навчання,
процесом, без якого неможливе виховання індивідуальності учнів.
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос - більш нічого.
А серце б 'ється - ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!..
Т.Г. Шевченко
Паралельно з мовою як засобом спілкування за допомогою слова широко використовують немовні засоби - жести, міміка, інтонація, паузи, манери, зовнішність. Засоби невербальної комунікації як "мова почуттів" є продуктом суспільного розвитку людей, вони значно посилюють смисловий ефект вербальної комунікації, а за певних обставин можуть її замінювати.
Жест - це соціально сформований та усталений рух, що передає певний психічний стан. Міміка та жести в процесі вербального спілкування дають можливість посилювати смислові наголоси інформації, що передається, посилювати емоційний ефект від усвідомлення її значущості.
Набір жестів, які застосовує людина у спілкуванні, дуже
різноманітний:
комунікативні жести - замінюють мовлення у спілкуванні й можуть уживатися самостійно: привітання, прощання, погрози, заборони тощо;
підкреслюючі жести - супроводжують мовлення людини й посилюють мовний контекст;
3) модальні жести - виразні рухи, що означають оцінку, ставлення до ситуації: жести невпевненості, страждання, роздумів тощо.
На підставі зовнішнього вигляду людини складається перше враження про неї, яке часто визначає розвиток подальших стосунків. Зовнішній вигляд людини складається з тілесного вигляду, одягу, манери поводити себе, звичок.
Важливу роль у ефективності спілкування відіграє просторове перебування співрозмовників одного стосовно іншого, дистанція та комунікативна спрямованість. Загальновідомо, що важливі політичні акції - переговори керівників, деякі зустрічі -проводяться за "круглим столом". Комунікативне значення дистанції у спілкуванні вивчає напрям психології, що має назву "праксеміка". Праксеміка виокремлює чотири дистанції: інтимна, особистісна (близькі друзі), соціальна (офіційні контакти), публічна (між чужими людьми).
Відповідність невербальних засобів спілкування цілям і завданням, змісту словесної комунікації - значущий елемент культури спілкування. Така відповідність надзвичайно важлива в роботі педагога та всіх тих, для кого засоби вербальної та невербальної комунікації є інструментом їхньої професійної діяльності.