Лекція 11. Індивідуально-психологічні властивості людини . Темперамент

Важлива задача в наші дні полягає не в тому,

щоб пізнавати і використовувати оточуючу природу,

а в тому, щоб зрозуміти механізми своєї власної

п оведінки і навчитися ними керувати

Ф. Біч

Індивідуальні властивості особистості найяскравіше виявляються в темпераменті, характері та здібностях, у пізнавальній, емоційно-вольовій діяльності, у потребах та інтересах. Особливості їх прояву залежать від виховання дитини. Індивідуальні відмінності між людьми вивчає диференційна

психологія.

Діяльність і поведінка людини зумовлюється не лише соціальними умовами життя, а й індивідуальними особливостями її психофізичної організації. Це виразно виявляється в темпераменті.

Темпераментом називають сукупність властивостей, які характеризують динамічні особливості протікання психічних проце сів і поведінки людини, їх швидкість, силу виникнення, зміну та згасання.

Психологічна характеристика темпераменту

Характеристика нервових процесів збудження і гальмування			Тип темпераменту
за силою	за врівноваженістю	за рухливістю
Сильний	Врівноважений	Рухливий	Сангвінічний
Сильний	Неврівноважений	Рухливий	Холеричний
Си льний	Врівноважений	Малорухливий	Флегматичний
Сл:абкий	Неврівноважений	Малорухливий	Меланхолійний

Наукова основа побудови теорії темпераменту була розроблена І.П. Павловим у його вченні про типологічні властивості нервової системи тварини і людини. Видатний фізіолог виділив три основні властивості нервової системи: силу, врівноваженість і рухливість збуджувального та гальмівного процесів.

Сила нервової системи визначає її продуктивність, тобто здатність витримувати тривалі, чи короткотривалі, однак сильні збудження. Врівноваженість процесів збудження і гальмування - це баланс між цими процесами, а рухливість - швидкість зміни один одного. Протилежною до рухливості якістю є інертність.

Вчення про темперамент започатковане славнозвісним давньогрецьким лікарем і філософом Гіппократом. Вчений та його послідовники відстоювали гуморальну теорію, на основі якої сформувалося вчення про чотири типи темпераменту: сангвінічний (перевага крові), флегматичний (перевага слизу), холеричний (перевага жовтої жовчі), меланхолійний (перевага чорної жовчі).

Паралельно з цими поглядами з середини XVIII ст. почала розвиватися теорія, основою якою стали якості нервової системи. Так, Альбрехт Галлер вважав, що основним фактором відмінностей темпераментів є сила та збудливість самих кровоносних судин.

Поступово зароджувалися конституційні теорії особистості, які намагалися пов'язати будову тіла та якості темпераменту.

Вчений Кречмер виділив чотири типи конституцій і відповідно три типи темпераменту.

1. атлетичний тип - іксоїдний тип темпераменту;

2. пікнічний тип - циклоїдний тип темпераменту;

3. лептосоматичний або астенічний тип - шизоїдний тип темпераменту;

4. диспластичний тип.

Змінитися не може ніхто,

але стати кращим може кожний

Е. Фейхтерслебен