Лекція 14. Психологія особистості та діяльності. Діяльність
Я - творець світу, і це саме основне в мені.
У все, що я роблю, я вкладаю думку,
що я творець світу
Д. Хармс
Будь-яка діяльність має певну структуру. В структурі діяльності, як правило, виділяють рухи, дії та операції як основні складові діяльності. Всі рухи людини можуть бути поділені на вроджені (безумовно-рефлекторні) та набуті (умовнорефлекторні). Більшість рухів є умовно-рефлекторними. Лише незначна кількість (мимовільний крик, кліпання) є вродженими. Безумовно-рефлекторні рухи в процесі життя, в результаті досвіду, навчання і виховання перебудовуються відповідно до вимог, умов життя, культури трудової діяльності та поведінки.
У діяльності залежно від її мети та змісту, матеріалів і способів його обробки рухи об'єднуються в різноманітні комплекси і системи. Система рухів, які спрямовані на предмет і які передбачають певну мету, називаються діями.
Кожну дію можна уявити як поєднання більш дрібних фрагментів поведінки, а саме операцій. Одна й та сама дія може виконуватися за допомогою зовсім не подібних одна на одну операцій (наприклад, для зображення одного предмета за допомогою пера, пензля, голки - використовуються різні способи виконання дії).
Виділяють різні види дій:
спрямовані на предмет (предметні дії) та на інших людей (вчинок - якщо відповідають встановленим у суспільстві нормам, проступок - якщо протирічать нормам);
фізичні (зовнішні, моторні) дії з предметами і розумові (внутрішні, психічні) дії з психічними реальностями;
імпульсивні (характеризуються малим ступенем усвідомленості цілей і можливих наслідків) і вольові (передбачають продуманість цілей і можливих наслідків).
Уміння - це здатність усвідомлено виконувати певні дії. Умінням називають і самий елементарний рівень виконання дій і майстерність людини в даному виді діяльності.
Елементарні уміння - це дії, які виникають на основі знань або в результаті наслідування. Уміння - майстерність, яка виникає на основі вже вироблених навичок і знань (першокласник, що вчиться читати - система вправ - вироблення навичків - майстерність).
Навичка - це опанування до автоматизму способів використання певних засобів діяльності; це спосіб виконання дій, який у результаті вправляння став автоматизованим. Під час реалізації навички виникають певні зміни в процесі виконання дії:
зменшується час виконання дії;
зникають зайві рухи, напруження;
окремі самостійні дії об'єднуються в єдину дію;
підвищується продуктивність праці;
зменшується втома людини.
Особливість навички - не безсвідомість, а висока ступінь автоматизації дії, яка контролюється свідомістю не в окремих складових частинах, а в цілому. Свідомість встановлює відповідність дії задачам діяльності. Перетворення дії в навичку дає можливість звільнити свідомість для вирішення більш важливих задач діяльності.
Уміння і навички входять до складу будь-якої діяльності людини. їх поділяють на різновиди залежно від змісту діяльності та тих потреб, які через неї задовольняються:
вміння і навички самообслуговування;
виробничі (конструктивні (конструювання продуктів праці), організаційно-технологічні (пов'язані з добором необхідних знарядь праць та матеріалів, визначення способів їх обробки), операційні (пов'язані із застосуванням знарядь праці та матеріалів для виготовлення певного продукту праці з виконанням потрібних виробничих операцій);
мовленнєві (спрямовані на задоволення потреби людини в спілкуванні з іншими людьми, в обміні думками);
розумові (проявляються у виконанні різних видів розумової діяльності);
мистецькі;
спортивні тощо.
Окремі різновиди умінь і навичок тісно пов'язані й переплітаються між собою. Так, складні виробничі вміння завжди включають розумові компоненти. Крім того, виділяють такі навички, як: рухові, сенсорні (навчання прийому на слух телеграм, що передаються азбукою Морзе), навички поведінки (ввічливі при зустрічі з іншими людьми).
Коли людина оволодіває певним видом діяльності, то у неї, як правило, виробляється не одна, а декілька навичків, причому нові формуються на основі попередніх, які позитивно або негативно впливають на нові. Позитивний вплив раніше утворених навичок на процес формування нових називається перенесенням (навички ліпити, малювати - навички писати; гра на одному інструменті - на іншому). Явище перенесення зумовлюється, насамперед, наявністю подібних і тотожних рис у старій та новій навичках, спільних прийомів виконання відповідних дій.
Негативний, гальмівний вплив раніше утворених навичок на утворення нових навичок називається інтерференцією (при вивченні іноземної мови помилки у вимові літер, однакових за своєю графемою з літерами рідної мови, але різних за вимовою).
Навчати - значить двічі вчитися
Ж. Жубер
