Рівні емоційної сфери
Горе - саме стійке з усіх наших почуттів
О. Бальзак
Модель емоції горя за о.В. Скрипченко
Горе:
пов'язане із тяжким переживанням людини, коли вона втрачає значущі цінності, вартості;
переважно зводиться до страждання й суму;
часто є комбінацією страху (стан душевної тривоги, неспокою, душевного хвилювання перед загрозою небезпеки; боязкість),почуття провини (негативний вчинок або злочин; те, що спричиняє щось), гніву;
є реакцією на втрату близьких людей, будь-яку цінну втрату;
робить людину більш сприятливою до захворювань;
виявляється в емоційній напрузі, душевному болі, сльозах,спазмах тощо.
На думку О.В. Скрипченка, вага кожної складової емоції горя змінюється залежно від багатьох нюансів емоції горя.
Лекція 10. Воля
Воля - це діяльна сторона розуму і морального
почуття, яка керує рухом в ім 'я того чи іншого і
щасто наперекір навіть почуттю самозбереженню
І.М. Сечєнов
Воля - це свідома саморегуляція суб'єктом своєї діяльності та поведінки, що забезпечує подолання труднощів при досягненні мети; це створення суб'єктом спонукань до внутрішніх і зовнішніх дій при недостатній їх мотивації.
Психологічні дослідження волі в теперішній час виявилися розділеними між різними науковими напрямками:
в біхевіористично спрямованій науці вивчаються відповідні форми поведінки;
в психології мотивації в центрі уваги знаходяться внутрішнь-оособистісні конфлікти і способи їх подолання;
в психології особистості основна увага зосереджена на виділенні та вивченні відповідних «вольових» характеристик особистості;
ви вченням волі займаються також у психології саморегул яції поведінки.
Отже, в новітній період історії психології ці дослідження не припинилися, а лише втратили свою попередню єдність, термінологічну визначеність і однозначність. Одночасно з цим, вони виявилися розширеними та поглибленими за рахунок використання нових понять, теорій і методів. На даному етапі реалізуються зусилля, спрямовані на те, щоб відновити вчення про волю як цілісне, надати йому інтегративний характер.
Вольові дії людини відрізняються за формою свого прояву: воля виявляється як у виконанні потрібних дій (дія-виконання), так і в затримуванні небажаних (дія-затримка).
Вольові дії можна розрізнити також і за ступенем їх самостійності. Людина може виконувати і затримувати дії за власною ініціативою (самостійні дії) або за завданням інших людей (задані дії).
Вольові дії розрізняються й за характером їх спрямованості. Залежно від цього розрізняють вольові дії (характеризуються тим, що вони спрямовані на задоволення переважно особистих потреб та інтересів людини) і вольові вчинки (дії, спрямовані на досягнення суспільно-значущої цілі та які спонукаються суспільними мотивами).
Розрізняють також складні (високосвідомі дії, які є наслідком глибоко продуманого рішення, вибору засобів виконання, передбачення результату і таке інше) і прості вольові акти (звичні рухи та дії, що становлять собою більш або менш автоматизовані компоненти свідомої діяльності чи поведінки людини).
Щоб зробити щось, потрібно не так вже багато сил;
але щоб вирішити, що саме треба зробити,
дійсно необхідна велика сила.
К. Хаббард
Простий
вольовий акт
має дві фази:
виникнення спонукання й усвідомлення мети;
досягнення мети.
У простому довільному акті наявне спонукання майже безпосередньо переходить у дію, спрямовану на досягнення більш-менш усвідомленої мети, наприклад, спрага зразу ж викликає у нас відповідні рухи: діставання склянки з водою, яка стоїть перед нами.
На відміну від цього, у власне вольовому акті, який характеризується наявністю перешкод на шляху до мети, виділяються певні етапи, стадії або фази його протікання.
У складному вольовому акті виділяють чотири основні фази:
виникнення спонукання та попередня постановка мети;
обмірковування і боротьба мотивів;
прийняття рішення;
виконання.