Лекція 17. Соціальні групи та міжособистісні стосунки
Людина стає людиною тільки серед людей.
І. Бєхєр
Психологія окремого індивіда існує лише як теоретична абстракція. Фактично ж психічне життя людини з перших днів її існування залежить від оточуючого соціального середовища. Це середовище, в свою чергу, становить собою не просто сукупність взаємоізольованих індивідів, а складно організоване суспільство, в якому всі люди певним чином пов'язані між собою. Відповідно до цих зв'язків виділяється значна кількість різноманітних соціальних утворень, які в загальній психології узагальнено називають групами.
В найбільш широкому плані під групою розуміють сукупність людей, яким притаманна спільність за певною ознакою: соціальною, виробничою, економічною, професійною, віковою, статевою тощо.
Як і більшість психічних явищ, групи розрізняють за різними критеріями. В залежності від ознаки, за якою виділяють дану спільність, соціальні групи класифікують:
за кількістю об'єднаних людей: групи великі та малі;
за реальністю їх існування: реальні й умовні;
за ступенем формалізації існуючих в групі взаємин: формальні та неформальні;
за рівнем свого розвитку: розвинуті (колектив) та низькорозвинуті (асоціації, корпорації, дифузні групи);
за ступенем ідентифікації людини з даною соціальною спільністю: групи первинні та вторинні;
за національною чи етнічною спільністю: європейці, американці тощо;
за віросповіданням: православні, католики тощо;
за віком: діти, молодь, дорослі, люди похилого віку;
за видами професійної чи непрофесійної діяльності: вчителі, студенти, школярі, робітники;
за соціальним положенням-статусом: керівники, підлеглі, сімейні, ті, які не мають власних сімей тощо;
з
а
тривалістю свого існування: постійні,
тимчасові.
Будь-яка соціальна група становить собою сукупність людей, які володіють комплексом тільки їм притаманних психологічних і соціальних рис, які прагнуть реалізувати свої потреби, здібності в сумісній діяльності. Об'єднавшись, ці люди повинні певним чином взаємодіяти один з одним для досягнення спільної згоди, в іншому випадку ці об'єднання рано чи пізно розпадуться. Тому в процесі сумісної діяльності виробляються спеціальні засоби, які дають можливість закріплювати взаємостосунки в групах. Таким чином, соціальна група - це не лише' сукупність окремих людей, але й складне соціальне утворення, яке має певну структуру. Рівень розвитку цієї внутрішньогрупової структури визначає ефективність діяльності групи в цілому.
До структурних елементів соціальної групи відносять:
члени групи, їх індивідуальні якості й особливості, що визначають специфіку даної групи;
мета діяльності групи, що спрямована на реалізацію поставлених задач;
шляхи і засоби досягнення мети та задач;
правила і норми поведінки членів цієї групи;
цінності, які закріплюють внутрішньогрупову діяльність;
система контролю за виконанням внутрішньогрупової діяльності;
функції кожного члена групи в реалізації групової мети;
система взаємостосунків між членами цієї групи, опосередкованих змістом сумісної діяльності.
Мала група - небагаточисельне за складом об'єднання, утворене людьми, які мають спільну мету та безпосередньо контактують один з одним в процесі її реалізації. Саме мала група -це та елементарна ланка, через яку суспільство впливає на людину, а людина, в свою чергу, впливає на суспільство. Як правило, верхня межа малої групи - 30-40 осіб, нижня межа - 2-3 особи.
Всередині малої групи, як правило, виникає психологічна та поведінкова спільність її членів. Це надає групі відносно соціально-психологічну автономію. Тобто, зв'язки членів усередині групи сильніші за зв'язки, що виникають відповідно до членів інших аналогічних груп.
Крім кількісного показника (кількість членів), неоднаковості членів групи (індивідуального складу), а також емоційності зв'язків, які виникають, малі групи відрізняються за характером цінностей, норм і правил, яких дотримуються їх члени. Часто одна і та ж людина, яка входить в склад декількох малих груп, поводить себе в кожній з них по-різному (наприклад, поведінка студента в академічній групі та спортивній секції може суттєво відрізнятися).
Буває, однак, що людина не усвідомлює необхідності перебудовувати своє поведінку у відповідності з нормами та вимогами малої групи, з якою вона в даний момент взаємодіє. Тоді це зумовлює певні конфлікти чи погіршення стосунків з іншими членами (наприклад, випускники вузу приходять на роботу і не перебудовують стиль своєї поведінки).