1.2. Сутність податкового менеджменту, та принципи його побудови

Насамперед, що таке менеджмент?

Менеджмент (анг. management) – це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефективності.

Менеджеризм – це сучасна теорія управління виробництвом, що проголошує зосередження організаційно-технічних та ідеологічних функцій в руках менеджерів.

Менеджер – це найманий спеціаліст з управління керування вироб-ництвом тощо.

Першопочатківцями концепції менеджменту, як спеціалізованого ви-ду діяльності являються американці. Вони створили образ менеджера як професіонала який володіє спеціальною освітою. Американці вклали великі кошти у створення інфраструктури для управління у сотні шкіл бізнесу, десятки тисяч консультативних фірм, різноманітні наукові дос-лідження і публікації у сфері управління.

Але у 80 роках 19 століття навіть американці раптом завагалися у правильності свого шляху. Почали звинувачувати школи бізнесу у не-правильній орієнтації менеджерів, у відриві їх від життя, невиправдано-му захопленні “наукою управління”.

Нація, якій немає рівних у науково-технічному прогресі, - японці – стали початківцями і в інших сферах діяльності, створили велику кіль-кість ноу-хау для підвищення у людей працездатності.

(Наприклад, їх дослідження показали, що будь-які офіси знижують продуктивність праці працюючих і збільшують кількість помилок, особ-ливо в кінці робочого дня.

Для виправлення цієї прогалини, японці додумалися наповнювати офіс ароматами рослин, що стимулюють розумову діяльність, закріплю-ють пам’ять і знижують стомленість).

Японія – являючись здібною до навчання нацією – так і не прийшла до ідеї формування професійних управляючих. Керівників вони готують перш за все за допомогою досвіду, цілеспрямовано проводячи їх через ланцюгову зміну керівників у різних підрозділах фірми, навчаючи їх справі так і мистецтву людських відносин, поступово культивуючи в них здібності керівника.

Європейці займають проміжну позицію між цими двома концепту-альними підходами. З однієї сторони, вони мають школи бізнесу і цент-ри підвищення кваліфікації по управлінню, як американці, з іншої – управління як вид діяльності знаходиться в переліку непрестижних. На-приклад, у Англії управління не входить у першу десятку престижних спеціальностей.

Країни колишнього СРСР переводячи свою економіку на ринкові від-носини започатковують управління у всіх сферах економічного життя. І це зрозуміло, адже управління будь-якою діяльністю буде більш ефек-тивним якщо воно здійснюється на професійному рівні. Але професійна майстерність управлінців не в змозі вирішити всі поставлені задачі без чіткої злаженої системи органів управління. Тобто, щоб досягти успіху в своїй діяльності в конкурентній боротьбі, потрібний системний підхід який буде включати організацію управління цією діяльністю на держав-ному рівні через систему відповідних органів до низових структур та ор-ганізацію людей – управлінців, ефективність роботи яких буде залежати від знання справи, володіння навичками управління, професіоналізму, вміння находження найкращих шляхів до успіху, не допускаючи поми-лок.

В Україні практика застосування податковою менеджменту тільки розпочинається. За роки незалежності Україною ще не напрацьований матеріал та не здійснені дослідження з цієї важливої проблематики.

Як свідчить світовий досвід переваги та ефективність запроваджен-ня управління в сферу оподаткування очевидна. Але потрібно врахову-вати специфіку в управлінні процесами, яка притаманна кожній державі. Кожна держава має свою податкову систему яка базується на тих чи ін-ших засадах. Велику роль при цьому відіграють: наявність природних ресурсів, географічне положення країн, стан економіки, політика держа-ви, соціально-економічний стан населення та інше. Тому, запроваджую-чи управління у сферу оподаткування слід враховувати особливості та специфіку, що існують в економіці та політиці держави.

Період дії ринкових відносин супроводжується труднощами, що ви-никають в економіці при роздержавленні власності, формуванні дер-жавного бюджету та інше.

Це наносить свій відбиток на управління процесом оподаткування. Недосконала нормативно-правова база, непродумані управлінські рі-шення в вирішенні податкових проблем, недостатній професіональний рівень керівників призвели до зосередження переважної частини еконо-міки країни в „тіні", до появи безлічі способів приховувати об’єктів від оподаткування та ухиленні від сплати податків. В цих умовах повинен діяти чіткий механізм управління податковими процесами. Розглянемо сутність та складові податкового менеджменту.

Податковий менеджмент – це сукупність принципів, методів, за-собів і форм управління податковими процесами, які застосовую-ться для досягнення головної мети – забезпечення податкових надходжень в бюджети відповідних рівнів та регулювання соці-ально-економічних процесів суспільства.

Схематично сутність податкового менеджменту показано в рис. 1.1.

Рис. 1.1. Сутність податкового менеджменту

Управління податкового процесу передбачає наявність суб’єкта (управляюча система) і об’єкта (управляєма система). В податковому менеджменті суб’єктом управління є платники податків, об’єктом – те що оподатковується у платника податків (прибуток, доходи, майно, до-дана вартість). Хто ж такий податковий менеджер?

Податковий менеджер – це спеціаліст з управління податко-вими процесами (податківець), а також – це система органів управління податковими відносинами (ДПІ, ДПА областей, ГДПА України).

Розглянемо першу складову податкового менеджменту – принципи управління. Управління податковими процесами забезпечуються роз-робкою та реалізацією принципів прийнятих управлінських рішень. Принципи – це правила, якими керуються у будь-якому виду ді-яльності. Принципи податкового менеджменту випливають з законів і відображають суттєві риси сучасної податкової системи.

Загальні і структурно-функціональні принципи управління:

а) принцип законності;

б) принцип однакового підходу;

в) принцип динамізму;

г) принцип комплексного підходу.

Принцип законності у податковому менеджменті відіграє найважли-вішу роль. Тільки на основі Конституції України, законів України визна-чається порядок організації управління податковими процесами. Це обов’язкові правила поведінки суб’єктів правових відносин, що встанов-лені державою і мають обов’язковий характер виконання.

Принцип однакового підходу в податковому менеджменті визначає однаковий підхід суб’єктів податкових відносин до розробки та реаліза-ції окремих управлінських рішень. Це, в першу чергу, податкова робота організаційної діяльності податкових служб та платників податків щодо внесення податків і зборів до бюджетів і контролю за платежами. Єди-ний для всіх є облік платників податків і надходжень податків, порядок та форми розрахунків з бюджетом, порядок складання податкової звіт-ності, порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій та ін-ші питання.

Принцип динамізму в податковому менеджменті передбачає різно-сторонність управлінських рішень щодо оподаткування в різних фінан-сово-господарських ситуаціях (при здійсненні експортно-імпортних опе-рацій, де пільговий режим оподаткування та інші преференції встанов-люються щодо окремо взятих суб’єктів господарювання, галузей чи те-риторій).

Принцип комплексного підходу передбачає розробку взаємозалеж-них управлінських рішень, кожний з яких вносить свій вклад в загальну результативність податкового процесу. Наприклад, у випадку неподан-ня платником податків податкової декларації в ДПС, контролюючий ор-ган самостійно нараховує платникові суму податкового зобов’язання, або приймає управлінське рішення щодо передачі активів платника під податкову заставу.

До другої групи відносяться принципи професійної діяльності в орга-нах ДПС, що визначають взаємовідносини в колективі податкових орга-нів:

а) підпорядкованість у відношеннях між керівником і колективом;

б) делегування повноважень;

в) протидія одержанню привілей;

г) морально-етичні принципи професійної діяльності;

д) етичні правила поведінки керівника органу ДПС;

е) гарантії захисту прав працівника.

Розглянемо більш конкретно ці принципи:

Функції ДПС що передбачені законом можуть бути виконані тільки шляхом координації зусиль працюючих в них людей.

Організація управління податковими процесами передбачає широ-кий спектр правових рішень, направлених на досягнення головної мети органів ДПС – це наповнення доходної частини бюджетів відповідних рівнів та регулювання, за допомогою податків і зборів суспільно-необ-хідних пропорцій.

Досягнення цієї мети передбачає не тільки законодавчу розробку схем оперативних зв’язків між підрозділами податкових органів і плат-никами податків та законодавча регламентація прав і обов’язків їх, а й формування ефективно діючих штатів працівників за рахунок добору висококваліфікованих кадрів.

Висококваліфіковані кадри в органах ДПС це запорука успіху в орга-нізації податкового менеджменту. Від чіткості в роботі, професіоналізму чесності об’єктивності, порядності працівників податкових органів зале-жить адекватність податкових відносин від платників податків.

Тому до працівників органів ДПС ставляться високі вимоги і їх поса-ди, відносяться до категорій посад державних службовців. Розглянемо принципи професійної етики працівника ДПС в нинішніх умовах управ-ління податковими процесами Наказом Державної адміністрації України від 7 лютого 2006 року № 59 затверджено Кодекс професійної етики працівника ДПС України.

Норми прийнятого наказу є загальними і застосовуються працівника-ми органів ДПС, які займають посади, віднесені до категорій посад дер-жавного службовця в органи ДПС, працівник знайомиться з Кодексом, про що робиться письмове засвідчення в його особовій справі, складає Присягу державних службовців в урочистій обстановці у присутності ке-рівника органу ДПС, працівника кадрової служби та колективу структур-ного підрозділу органу ДПС, в якому він працюватиме. Після складання Присяги та скріплення її тексту своїм підписом керівником органу ДПС вручається службове посвідчення.