Питання 2 Виробнича функція.

Механізм дії чинників економічного зростання досліджується в так званих виробничих функціях.

Виробнича функція – показує залежність рівня виробництва продукції від обсягу капіталу та праці за незмінною технологією.

Найбільш широке практичне використання знайшла ступенева виробнича функція:

К_п=А*К^αL^β

де А, α, β – константи (як правило додатні);

К, L – витрати капіталу і праці.

Показники α, β ступеневої виробничої функції є показниками еластичності випуску продукції відповідних факторів виробництва і показують, на скільки відсотків зміниться випуск продукції, якщо використання відповідного фактора зміниться на один відсоток.

Виробнича функція, яка передбачає взаємозамінність факторів виробництва, носить назву неокласичної виробничої функції. Ступенева виробнича функція, в якій α+β=1, називається виробничою функцією Кобба-Дугласа (1928р.)

Питання 3. Модель Солоу

Виробнича функція (модель) Солоу була запропонована у 1956 році нобелівським лауреатом, американським економістом Робертом Солоу в своїй праці „Внесок до теорії економічного зростання”. Модель побудована в рамках передумов неокласичної школи, тобто для умов досконалої конкуренції, гнучких цін, повної взаємозамінності факторів виробництва та повної зайнятості. Ця модель показує, як три основних фактори пропозиції – капітал, праця і науково-технічний прогрес – впливають на економічне зростання.

Основними рисами моделі Солоу є такі:

1. Враховано вплив трьох факторів — запасу капіталу, зростання населення та технологічного прогресу. У зв'язку із цим введено деякі позначення:

у—приріст продукту на одного працюючого, або продуктивність праці.

к—приріст капіталу на одного працюючого, або капіталоозброєність праці;

L—чисельність працюючих,

n—приріст населення,

Е—ефективність технологічного прогресу,

І—інвестиції;

К—капітал (основні фонди);

А—амортизація (вибуття) капіталу;

Ан—норма .амортизації;

S—заощадження;

Sн—норма заощадження;

С—споживання.

2. Серед чинників зростання визначено ті, що мають короткотерміновий вплив (запас капіталу та зростання кількості населення) і довготерміновий (технологічний прогрес).

3. Визначальну роль відіграють заощадження

4. Кінцевим результатом є не зростання продукту, а зростання продуктивності праці.

5. Заощадження дорівнюють інвестиціям.

Пропозиція валового продукту в моделі Солоу формалізується у вигляді виробничої функції Y = F(K,L)

Цю функцію можна записати у вигляді взаємозв'язку між рівнем продуктивності праці і фондоозброєності: Y/L = f(K/L), y = f(k)

у — рівень продуктивності праці;

k—рівень фондоозброєності ( капіталоозброєності ).

Обсяг капіталу залежить від обсягу інвестицій та вибуття основного капіталу (амортизації). Тобто це є чисті інвестиції, які визначають зростання капіталу.

Висновок з моделі Солоу такий: якщо населення зростає за темпом n, а ефективність праці – з темпом g, то загальний обсяг виробництва збільшується під впливом приросту населення та технічного прогресу з темпом (n+g). Провідною ідеєю моделі Солоу є те, що тільки технічний прогрес може зумовити зростання рівня життя населення. Адже він забезпечує постійне зростання продуктивності та загального обсягу виробництва.

Золоте правило нагромадження: максимізація споживання забезпечується тоді, коли гранична продуктивність капіталу (приріст продукту, який забезпечується завдяки використанню додаткової одиниці капіталу) дорівнює темпу приросту загального рівня виробництва (n+g)

С Р Вплив технічного прогресу на економічне зростання.

Найбільш потужним фактором економічного зростання є технічний прогрес. Він тісно пов’язаний з інвестиційною політикою. Інвестиції по-різному можуть впливати на економіку — одні інвестиції призводять переважно до економії витрат праці та збільшення витрат в основні фонди. Їх називають трудозберігаючими. Інші інвестиції є навпаки фондозберігаючими. Якщо перші призводять до збільшення прибутку стосовно заробітної плати, то другі – до збільшення заробітної плати стосовно прибутку.

Поряд із факторами, що зумовлюють економічне зростання. існують і такі, які стримують його. До них належать: законодавча діяльність держави в галузі охорони праці, навколишнього середовища. Це виражається в тому, що державне втручання в приватний бізнес є мірою поліпшення охорони навколишнього середовища.

Існує також ряд факторів, які мають значений вплив на темпи економічного зростання, але вони з великими труднощами піддаються кількісній оцінці. До них можна віднести забезпеченість країни різноманітними природними ресурсами, кількість та якість земель, кліматичні умови, соціальну та культурну, політичну атмосферу і навіть національні традиції. Сприяє економічному зростанню і міжнародна спеціалізація, зовнішня торгівля.