2. Архітектура мереж, визначена носіями інформації

Як вказано вище, різні носії інформації – медіа (звук, дані, відео) мають різні вимоги щодо пересилання.

Голос, звук, відео. Для їх пересилання необхідний режим реального часу. Вони не допускають значних затримок, бо явище еха погіршує якість звуку. Затримка пересилання повинна бути стабільною, тобто постійною або мати незначні зміни. Трафік звичайно має постійну величину в часі та неперервний за винятком компресованого відео із змінною швидкістю кодування бітів.

Дані. Проблема звичайно полягає у пересиланні без помилок. Змінні затримки допускаються у широких межах внаслідок того, що дані звичайно форматовані як повідомлення. Однак великі затримки неприйнятні при застосування інтерактивних даних. Трафік даних має “вибуховий” характер з великими періодами простоювання.

Внаслідок таких відмінностей на сьогодні застосовують різні види мереж.

• Голосові (телефонні) мережі. В межах організації звичайно реалізовані з використанням приватних телефонних станцій із власною виділеною кабельною системою, назовні використовується публічна телефонна мережа.

• Мережі даних. Вони структуровані навколо мереж LAN або WAN. Хоч телефонна мережа використовується для пересилання даних, однак мережі даних більш ефективні. У світі існують спеціальні публічні мережі даних: PSDN (Packet Switched Data Network – мережа даних з комутацією пакетів), CSDN (Circuit Switched Data Network – мережа даних з комутацією кіл). Прикладами мереж PSDN є мережі X.25 та Frame Relay. Internet також відноситься до цієї категорії мереж, призначених для пересилання даних.

• Мережі відео. Це широкомовні мережі з незначною інтерактивністю, які використовують сателіти та кабелі.

• Мультимедійні мережі. Сьогоднішні мережеві інфраструктури, як правило, не пристосовані для мультимедійної та мультисервісної комунікації, коли водночас пересилаються голос, дані, факс та відеосигнали. (за винятком, можливо, мереж BISDN та ATM). Еспериментально створюються нові мультимедійні мережі, які називають інформаційними магістралями. Internet є добрим кандидатом для цього, однак впроваджені протоколи потребують модернізації для пересилання сигналів у реальному часі, таких як голос або відео.

Контрольні питання

1. Які мережі називаються голосовими ?

2. Які мережі називаються мультимедійними ?

3. Як поділяються мережі за просторовими вимогами ?

Тема 3.4 Операційна система FreeBsd

План лекції

1. Загальні відомості

2. Робота з програмним забезпеченням

3. Типи версій ОС FreeBSD

4. Функціональні можливості операційної системи FreeBSD

1. Загальні відомості

FreeBSD — вільна UNIX-подібна операційна система, нащадок AT&T Unix по лінії BSD, створеній в університеті Берклі. FreeBSD працює на PC-сумісних системах сімейства Intel x86 (IA-32) (включаючи Microsoft Xbox), а також на DEC Alpha, Sun UltraSPARC IA-64, AMD64, PowerPC і NEC PC-98. Готується підтримка архітектури ARM і MIPS.

FreeBSD розробляється як цілісна операційна система. Початковий код ядра, драйверів пристроїв і базових призначених для користувача програм (т.з. userland), таких як командні оболонки і т. п., міститься в одному дереві системи управління версіями (CVS). Це відрізняє FreeBSD від GNU/Linux — ще однієї вільної реалізації UNIX-подібної системи — в якій ядро розробляється однією групою розробників, а набір призначених для користувача програм — іншими (наприклад, проект GNU), а численні групи збирають це все в єдине ціле і випускають у вигляді різних дистрибутивів GNU/Linux.

FreeBSD добре зарекомендувала себе як система для побудови інтернет- і інтранет-серверів. Вона надає достатньо надійні мережеві служби і ефективне управління пам'яттю. FreeBSD широко представлена в списку веб-серверів з найбільшим часом безперервної роботи (згідно дослідженню компанії Netcraft).

Розробка FreeBSD почалася в 1993 році, за відправну крапку були взяті початкові тексти 386BSD. Проте, з міркувань законності використання початкових кодів 386BSD, команда розробників FreeBSD переробила велику частину системи до часу випуску FreeBSD 2.0 в січні 1995 р., використовуючи 4.4BSD-Lite. Існує дві гілки FreeBSD — CURRENT і STABLE, що одночасно розробляються.

З моменту випуску FREEBSD версії 2.0 в кінці 1994 року, продуктивність, можливості і стабільність FREEBSD істотно зросли. Найбільша зміна - це повне оновлення системи віртуальної пам'яті з об'єднанням віртуальної пам'яті і буферного кеша файлової системи, що не тільки збільшує продуктивність, але і зменшує кількість використовуваної пам'яті FREEBSD, роблячи 5 Mбайтовую конфігурацію прийнятнішим мінімумом. Інші поліпшення включають повну підтримку клієнта і сервера NIS, підтримку транзакцій TCP, підтримку ''додзвона по запиту'' в PPP, вбудовану підтримку DHCP, що покращується в підсистемі SCSI, підтримку адаптерів ISDN, АТМ, FDDI, Fast і Gigabit Ethernet (1000 Мбіт), покращувану підтримку новітніх контролерів Adaptec і багато тисяч виправлених помилок.