- •Тема 1.1 Вступ. Глобальна інформаційна інфраструктура (гіі)
- •1. Основні визначення
- •2. Мережа електрозв’язку
- •Тема 1.2 Структура інформаційної мережі Основні принципи розвитку електрозв’язку
- •1. Основні вимоги до єдиних мереж
- •2. Первинні та вторинні мережі
- •Розділ 2. Мультиплексування в мережах „пункт- пункт”
- •Тема 2.1 Частотне мультиплексування Мультиплексування з поділом довжин хвиль
- •Тема 2.2 Часове мультиплексування Відмінності синхронних та плезіохронних систем
- •1. Робота синхронних систем
- •2. Робота плезіохронних систем
- •3. Робота асинхронних систем
- •Тема 2.3 Плезіохронні мережі Синхронні мережі
- •1. Стандарти синхронних мереж
- •2. Система sonet/sdh
- •3. Мультиплексування сигналів pdh
- •Тема 3.1. Множинний доступ з поділом частот та з поділом часу
- •1. Множинний доступ з поділом частот (fdma)
- •2. Множинний доступ з поділом часу (tdma)
- •Тема 3.2 Множинний доступ з роширенням спектру та з кодовим
- •1. Множинний доступ з розширенням спектру
- •2. Множинний доступ з кодовим поділом
- •Тема 3.3 Класифікація архітектур мереж
- •1. Архітектура мереж, визначена просторовими вимогами
- •2. Архітектура мереж, визначена носіями інформації
- •Тема 3.4 Операційна система FreeBsd
- •1. Загальні відомості
- •2. Робота з програмним забезпеченням
- •3. Типи версій ос FreeBsd
- •4. Функціональні можливості операційної системи FreeBsd
- •Тема 4.1 Комутація повідомлень та пакетів
- •1. Комутація повідомлень
- •2. Комутація пакетів
- •3. Комутація і маршрутування
- •Тема 4.2 Віртуальні приватні мережі з доступом через комутовані канали
- •1. Тунелювання
- •2. Шифрування на Мережевому рівні
- •3. Віртуальні приватні мережі Канального рівня
- •Тема 5.1 Модель osi. Функціональні рівні моделі osi. Основні принципи архітектури відкритих систем План лекції
- •1. Модель osi як еталонна модель для опису передачі даних по мережі
- •2. Прикладний рівень
- •3. Рівень подання
- •4. Сеансовий рівень
- •5. Транспортний рівень
- •6. Мережний рівень
- •7. Канальний рівень
- •8. Фізичний рівень
- •Тема 5.2 Передача даних по лініям зв'язку
- •Середовище передачі даних
- •2. Апаратура dte та dce
- •Тема 5.3 Мережа Ethernet
- •2. Мережі з маркерним методом доступу
- •3. Мережі з маркерним методом доступу (стандарт іеее 802.5)
- •4. Мережі fddi
- •Тема 5.4 Метод доступу. Сімейство стандартів бездротових мереж
- •1. Метод доступу.
- •2. Сімейство стандартів бездротових мереж іеее 802.11
- •Тема 6.1. Використання мережевої маски
- •Мережева маска
- •2. Безкласова ip-адресація
- •4. Розширений мережевий префікс і мережева маска
- •Тема 6.2. Динамічна nat
- •1. Принцип дії
- •2. Nat всередині локальних адрес
- •3. Динамічна nat з трансляцією номерів портів для глобальної адресації
- •4. Спільне використання статичної та динамічної nat
- •5. Переваги та недоліки nat
- •Тема 6.3. Концепція пересилання данограм
- •3. Опції данограми
- •Тема 6.4. Прямий і непрямий раутінг
- •1. Прямий раутінг і використання arp
- •2. Непрямий раутінг
- •3. Таблиці ip-раутінгу та їх використання
- •4. Машрути за замовчуванням
- •Тема 6.5. Протокол данограм користувача (udp)
- •1. Ідентифікація кінцевих призначень
- •2. Резервовані та наявні udp-порти
- •5. Контрольна сума udp-данограми
- •Тема 7.1 Розвиток засобів доступу до мережі Інтернет
- •1. Загальні відомості
- •2. Огляд альтернатив доступу
- •3. Розв'язання для провідних кабелів типу "вита пара"
- •Тема 7.2 Сервіс ftp
- •1. Загальні відомості
- •2. Недоліки ftp- протоколу
- •Тема 8.1 Підвиди технології dsl
- •1. Технологія adsl
- •2. Інші підвиди dsl
- •Тема 8.2 Робота мережі атм
- •1. Задачі комутатора atm
- •2. Сигналізація й адресація atm
- •Тема 8.3 Переваги використання ip-телефонії План лекції
- •1. Переваги ір- телефонії
- •2. Основні методи реалізації передачі голосу поверх ір-мереж
- •3. Стандарти н.323 та sip
- •4. Стандарт протоколу н.323
- •5. Cтандарт протоколу sip
- •6. Порівняння стандартів h.323 і sip
- •7. Архітектура мережі sip
6. Мережний рівень
Третій рівень – мережний рівень відкритих систем – реалізує додаткові функції маршрутизації для того, щоб “кадри” канального рівня були прозорі (доступні) для різноманітного мережного обладнання, засобів передавання та доступу. Мережний рівень слугує для роботи у довільних мережних топологіях із збереженням простоти передавання пакету у базових топологіях. Раніше взаємодію неоднорідних (за топологією) мереж забезпечували за допомогою прикладних програм. Канальний рівень не дозволяє виконувати адресацію у складених мережах. Тому під час об’єднання мереж у кадри канального рівня додається заголовок мережного рівня. Цей заголовок дозволяє знаходити адресата у мережі із будь-якою топологією. Повідомлення мережного рівня прийнято називати пакетами (packets). Заголовок пакета мережного рівня має уніфікований формат, який не залежить від форматів кадрів канального рівня мереж, які входять у об’єднану мережу. Основне місце у заголовку мережного рівня відводиться адресі отримувача. При цьому застосовується не МАС-адреса, а складена адреса – номер мережі і номер абонента у цій мережі. Така адресація дозволяє протоколам мережного рівня складати точну схему зв’язку та вибирати оптимальні маршрути за будь-якої топології. Заголовок пакета мережного рівня може також містити додаткову інформацію, наприклад, час життя пакета у мережі, інформацію про зв’язки між мережами, дані для фрагментації та збирання пакету, інформацію про завантаженість мережі, вимоги до якості обслуговування і таке інше. Логічне з’єднання на мережному рівні забезпечує механізм доставки пакетів від відправника до отримувача у масштабі часу, який визначається мережним протоколом, що застосовується. За цим різні мережні протоколи можуть вносити різні технологічні затримки у передачу даних. Ключовим поняттям мережного рівня є поняття абстрактної комутаційної системи або міжмережного обміну. Комутація під час передавання маленьких блоків, а не файлів або великих повідомлень, має ряд переваг. По-перше, вона напряму відображається у базове мережне обладнання, що робить її дуже ефективною. По-друге, вона відокремлює процеси передачі даних від прикладних програм, дозволяючи комп’ютерам обробляти мережний трафік, не знаючи, які прикладні програми передають його. По-третє, вона робить систему гнучкою, підтримуючи мережні протоколи загального призначення. В-четверте, вона дозволяє адміністраторам мереж вводити нові мережні технології, модифікуючи тільки програмне забезпечення мережного рівня, не вносячи при цьому ніяких змін у прикладні програми. Логіка об’єднаної мережі відокремлює мережну взаємодію від деталей мережних технологій і приховує низькорівневі подробиці від користувача. Вона визначає проектування програм і фізичну адресацію та маршрутизацію. Є два методи призначення мережної адреси:
у першому методі мережна та канальна адреси не співпадають, що забезпечує гнучкість за рахунок незалежності від формату адреси канального рівня. Недоліком методу є необхідність повторної (найчастіше вручну) нумерації станцій у мережі. Даний метод знайшов застосування у мережах, побудованих на базі протоколу ІР;
у другому методі на мережному рівні застосовується адреса канального рівня. Це позбавляє адміністратора від привласнювання адрес вручну і встановлення відповідності між мережними та канальними адресами одного й того ж абонента у мережі. Однак цей метод призводить до складностей інтерпретації адреси вузла в мережах із різними форматами адрес. Метод знайшов застосування у мережах, побудованих на базі протоколу ІРХ.
На мережному рівні діють два види протоколів. Перший відноситься до визначення правил передачі пакетів від кінцевих вузлів до маршрутизаторів і між маршрутизаторами. Протоколи мережного рівня реалізуються драйверами операційної системи, а також програмними та апаратними засобами маршрутизаторів. Прикладами протоколів мережного рівня є протокол ІР стека ТСР/ІР і протокол міжмережного обміну пакетами ІРХ Novell.