2. Множинний доступ з кодовим поділом

Множинний доступ з кодовим поділом (Code Division Multiple Access – CDMA) – це метод мультиплексування (безпровідних) користувачів із використанням ортогональних кодів розрізнення. Всі користувачі можуть пересилати водночас і для кожного наявна повна частотна смуга для пересилання. CDMA також відомий як множинний доступ з розширенням спектру (Spread Spectrum Multtiple Access – SSMA). CDMA не потребує виділення смуги для користувача, ані синхронізації індивідуальних користувачів, як FDMA. Користувач CDMA має повну смугу частот увесь час, однак якість комунікації знижується із зростанням кількості користувачів (зростає коефіцієнт помилковості бітів – BER).

У CDMA кожен користувач:

• має власний PN-код;

• використовує ту саму радіочастотну смугу;

• пересилає незалежно (асинхронно або синхронно).

Кореляція прийнятого розширеного спектру сигналу rx_b в основній смузі з PN-послідовністю користувача 1 звужує тільки сигнал користувача 1. Інші користувачі створюють лише шум N_u для користувача 1. Тільки та частина шумів, викликаних іншими користувачами, яка попадає в інформаційну смугу частот [-R_s, +R_s] приймача, може викликати завади для бажаного сигналу.

Система PN-кодів повинна мати такі властивості:

• автокореляцію для доброї синхронізації;

• низьку кроскореляцію (ортогональні коди) для низького MAI.

Придатні коди:

• коди Голда (Gold codes), коди Kasami (для асинхронного CDMA);

• коди Гадамара-Волша (Hadamard-Walsh) (для синхронного CDMA).

Контрольні питання

1. В чому полягають ефективність та недоліки методу SSMA ?

2. Що відбувається із зростанням користувачів у мережі котра використовує метод CDMA ?

3. Які властивості повинна мати система PN-кодів ?

Тема 3.3 Класифікація архітектур мереж

План лекції

1. Архітектура мереж, визначена просторовими вимогами

2. Архітектура мереж, визначена носіями інформації

1. Архітектура мереж, визначена просторовими вимогами

Мережеві архітектури, визначені географічно або відповідно до організацій (фірм, підприємств, закладів тощо) описують великі комунікаційні мережі із багатьма сполученими користувачами, організовані у підмережі для оптимізації потоків трафіку. Користувачі мережі у тих самих місцях або у тих самих групах об’єднуються всередині підмереж, щоб за можливістю утримати трафік локальним (у місцях його використання). Традиційний спосіб розділення трафіку реалізується за географічним принципом (місто, регіон, країна). Підмережі взаємосполучені магістральною мережею, яка звичайно забезпечується різними телекомунікаційними організаціями.

В області комунікації даних мережі організацій звичайно поділені на мережі доступу та магістральні мережі у робочих групах WAN і на магістральні мережі в LAN. Багаторівнева архітектура мережі організації відображає інформаційні потоки і скерована на оптимізацію загального трафіку. Схема великої LAN/WAN-мережі організації зображена на рис. 3.1.

Р исунок 3.1. Архітектура великої LAN/WAN-мережі організації

Користувачі під’єднані до LAN-підмереж робочих груп, а ці підмережі – до магістральної мережі LAN. Мережі LAN взаємосполучені через мережі доступу та магістральну мережу WAN. Окремі ізольовані користувачі (наприклад, фахівці, які працюють вдома) під’єднані безпосередньо до WAN для доступу до мережі організації. Організації з багатьма відділеннями, розташованими поблизу замовників, мають ієрархічно організовані сполучення у вигляді багаторівневого дерева: офіси відділень, регіональні офіси, головна садиба (рис. 3.2). Потік трафіку збільшується від офісів відділень до головного офісу приблизно в 10 разів на кожному рівні.

Рисунок 3.2. Архітектура мережі організації з віддаленими офісами