2. Мережа електрозв’язку

На даний час поняття "інформаційна мережа" і "мережа електрозв'язку" стали практично тотожними.

Під мережею електрозв'язку розуміють сукупність комутаційних мереж і служб, що забезпечують транспортування інформації. Враховується, що надання різних інформаційних послуг є вже функцією інтегральної мережі зв'язку й ЕОМ - інформаційної мережі.

Мережа електрозв'язку складається з пунктів і ліній (каналів) зв'язку. Пункти мережі поділяються на кінцеві (КінП), у тому числі або­нентські (АП), з апаратурою введення і виведення інформації, вузли зв'язку (ВЗ), що забезпечують розподіл інформації, і різні, обчислювальні комплекси (центри), які здійснюють обробку і збереження інформації. Вузли зв'язку, в свою чергу, поділяються на комутаційні (комутація ка­налів, повідомлень, пакетів) для розподілу інформації і мережні (з кросу-ванням) для розподілу пучків каналів. Канали зв'язку (КЗ), об'єднані в лінії (ребра мережі) між окремими пунктами мережі, служать для передачі (переносу) інформації в просторі. Як пункти, так і лінії (канали) у більшос­ті випадків є стаціонарними, але існують і нестаціонарні (пересувні).

Системи керування різних рівнів містять набір відповідних засобів екс­плуатації та відновлення (в тому числі й колективи людей) і алгоритми для забезпечення:

нормальної роботи окремих пристроїв і каналів;

доставки повідомлень за адресою;

нормального функціонування мережі, її надійності і живучості (ор­ганізація ремонту і відновлення, перерозподіл і обмеження потоків пові­домлень);

розподілу завдань і запитів на послуги за різними базами даних, що вхо­дять в інформаційну мережу, і оптимального використання потужностей обчислювальних комплексів.

До системи керування належать різні законодавчі і юридичні акти, що ре­гулюють функціонування мережі в державі і взаємостосунки з користувача­ми (у тому числі й тарифи, системи розрахунку і т.д.).

Особливостями інформаційної мережі як великої системи є:

велика кількість кінцевих пунктів і вузлів зв'язку, їх неоднорідність;

мала зв'язність, тобто наявність безпосереднього зв'язку кожного пункту лише з невеликою кількістю сусідніх пунктів;

тривалість існування з поступовим нарощуванням обсягу інформації і розширенням послуг, що надаються;

велика різноманітність вимог до доставки різних повідомлень і надання

послуг;

неоднорідність якості, організації і пропускної спроможності ліній (каналів);

територіальна неоднорідність і неоднорідність тяжіння між окремими кін-іцсвими пунктами.

Окремі мережі електрозв'язку (телефонна, телеграфна, ISDN і т. д.) і обчислювальні мережі можуть існувати або паралельно, або одна мережа може бути підмережею великої мережі і мати як спільні вузли та лінії, так і самостійні.

Відзначимо, що надбудовою над мережею електрозв'язку є обчислюваль­ні комплекси і бази даних, що забезпечують інформаційні послуги і одер­жання допоміжних програмних продуктів.

Вимоги до єдиної мережі зв'язку, сформульовані академіком О. О. Хар-ксвичем, можна висунути і до сучасної інформаційної мережі. Спожива­чеві має бути гарантовано, що:

повідомлення буде доставлене за призначенням;

доставка повідомлення не буде тривалішою заздалегідь обумовленої;

перекручування повідомлення не перевершить допустимого;

буде забезпечена передача з необхідною для даного повідомлення швид­кістю.

До цього слід додати, що вартість доставки повідомлення і витрати часу користувачів не повинні перевищувати деякої величини, обумовленої рента­бельністю системи.

Контрольні питання

1. Що таке інформація ?

2. Що таке телекомунікаційні служби ?

3. Що таке електрозв’язок ?

4. Що таке мережа електрозв’язку ?

5. Що таке інформатизація ?

6. Які Ви знаєте основні особливості інформаційних мереж ?