2. Непрямий раутінг

Непрямий (віддалений) раутінг або непряме доручення стосується до ситуації, коли станція-джерело і станція-призначення мають різні мережеві адреси. У цьому випадку використовується раутер. Непряме доручення значно складніше від прямого, бо в загальному випадку вузол-передавач мусить ідентифікувати раутер, до якого слід переслати IP-данограму, а цей раутер повинен вислати данограму в напрямку до мережі-призначення.

Нехай станція-джерело висилає повідомлення за фізичною адресою раутера, визначивши на Мережевому рівні мережеву адресу віддаленої мережі. Завдання раутера полягає, по-перше, в утриманні таблиці раутінгу і, по-друге, у висиланні пакету до наступного придатного раутера. Цей процес продовжується до досягнення мережі-призначення.

Щоб коректно передавати IP-данограми, станція і раутер керуються інформацією щодо призначення (мережі, підмережі, станції) і способу її досягнення. Ця інформація утримується в таблиці раутінгу у кожній станції або в раутері. Станції звичайно зберігають тільки мінімум інформації, залишаючи раутерам основний обсяг інформації про раутінг. Зокрема, раутери зберігають фізичні адреси раутерів, під’єднаних до локального сегменту мережі. Зауважимо, що для економії місця в пам’яті та більшої ефективності при маршрутизації раутери звичайно використовують адреси мереж, а не безпосередньо адреси станцій в мережах.

Станція передає до раутера всі пакети, призначені для мереж поза даним локальним сегментом. Таблиця раутінгу містить входи до всіх мереж, безпосередньо сполучених з даною мережею. Ця таблиця може містити маршрути до окремих станцій і маршрути за замовчуванням. Кожний вхід таблиці раутінгу має щонайменше два поля:

• одне поле містить адресу мережі або станції призначення Рівня 3;

• інше поле містить IP-адресу наступного раутера або шлюза, до якого повинна бути вислана данограма з даною адресою призначення, якщо призначенням не є суміжна мережа.

Наступний раутер або шлюз повинен бути розташований у суміжній мережі., тобто у мережі, безпосередньо сполученій з даною. Якщо станція-джерело встановить, що станція-призначення данограми не міститься у суміжній мережі, то здійснюються такі кроки:

1. Програмне раутінгове забезпечення станції перевіряє свою таблицю раутінгу, щоб побачити, чи ця таблиця містить вхід для станції-призначення. Якщо такий вхід знайдено, то данограма висилається до станції-призначення.

2. Якщо вхід для станції-призначення не знайдено, то здійснюється перевірка таблиці раутінгу на наявність у ній входу для мережі-призначення данограми. Якщо такий вхід знайдено, то данограма висилається до відповідного раутера або шлюза.

3. Якщо вхід для мережі-призначення не знайдено, то таблиця раутінгу перевіряється на наявність входу для раутера або шлюза за замовчуванням. Якщо такий вхід знайдено, то данограма висилається до відповідного раутера або шлюза.

4. Якщо відсутні раутер або шлюз за замовчуванням, то генерується повідомлення про помилку.

Коли данограма прийнята раутером або шлюзом, описаний процес повторюється.

Для прикладу розглянемо дві окремі сегменти мережі Ethernet – Net 0 і Net 1, сполучені через раутер R (рис.6.13), кожен сегмент із своєю мережевою адресою класу C.

Рисунок 6.13. Приклад непрямого раутінгу між двома мережевими сегментами

Позначено: Ether(x) - Ethernet-адреса станції x; IP(x) - IP-адреса станції x.

Приймемо такий розподіл адрес:

Підмережа Net 0	200.1.2.0/24
Підмережева маска для Net 0	255.255.255.0
IP-адреса порта раутера R у підмережі Net 0	200.1.2.1/24
IP-адреси станцій у підмережі Net 0	200.1.2.2/24...200.1.2.254/24
Підмережеві маски станцій у підмережі Net 0	255.255.255.0
Підмережа Net 1	200.1.3.0/24
Підмережева маска для Net 1	255.255.255.0
IP-адреса порта раутера R у підмережі Net 1	200.1.3.1/24
IP-адреси станцій у підмережі Net 1	200.1.3.2/24...200.1.3.254/24
Підмережеві маски станцій у підмережі Net 1	255.255.255.0

Така адресація необхідна для того, щоб раутер знав, котрий його мережевий інтерфейс слід використати для досягнення певного вузла і яка мережева адреса приписана кожному інтерфейсу раутера. Раутінг можна здійснити на підставі такої таблиці:

Вузол	Призначення	Мережева маска	Шлюз	Інтерфейс
A	200.1.3.0	255.255.255.0	200.1.2.1	200.1.2.2
	200.1.2.0	255.255.255.0	200.1.2.2	200.1.2.2
B	200.1.3.0	255.255.255.0	200.1.2.1	200.1.2.3
	200.1.2.0	255.255.255.0	200.1.2.3	200.1.2.3
R	200.1.2.0	255.255.255.0	200.1.2.1	200.1.2.1
	200.1.3.0	255.255.255.0	200.1.3.1	200.1.3.1
D	200.1.2.0	255.255.255.0	200.1.3.1	200.1.3.2
	200.1.3.0	255.255.255.0	200.1.3.2	200.1.3.2
E	200.1.2.0	255.255.255.0	200.1.3.1	200.1.3.3
	200.1.3.0	255.255.255.0	200.1.3.3	200.1.3.3

Якщо станція A висилає пакет до станції E, то вона повинна спочатку вислати його до раутера G, який пересилає пакет до станції E, як це показано стрілками на рис.6.8. Це здійснюється таким чином, що рамка Ethernet, яку станція A висилає до раутера G, має Ethernet-адресу призначення відповідного інтерфейсу раутера, але інкапсульований пакет містить IP-адресу призначення для станції E. Раутер приймає рамку, виділяє IP-адресу призначення, інкапсулює пакет в рамку з Ethernet-адресою станції E та висилає його у сегмент 200.1.3. При потребі раутер G виявляє Ethernet-адресу станції E, використовуючи протокол ARP. Зауважимо, що станція A не може безпосередньо визначити Ethernet-адресу станції E, бо остання розташована в іншій мережі, що встановлюється через порівняння мережевих адрес обидвох сегментів.

Слід завжди пам’ятати що IP адреса призначення, в даному випадку адреса станції E, ніколи не змінюється в пакеті (крім випадків використання примусового маршруту). Адреса призначення рамки на Канальному рівні завжди змінюється для того, щоб IP-данограму можна було переслати до відповідних раутерів.

З останнього прикладу видно, чому раутер G повинен мати дві IP-адреси – по одній для кожного інтерфейсу. Саме завдяки цьому станції в сегменті 200.1.2, зокрема, станція A, знають, що відповідний інтерфейс раутера належить до даного сегменту і можуть знати Ethernet-адресу цього інтерфейсу. Раутер, у свою чергу, знає мережеві адреси кожного свого інтерфейсу і тому може спрямовувати IP-пакети до потрібних мереж.