Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
cpc.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
21.11.2019
Размер:
2.61 Mб
Скачать

3. Таблиці ip-раутінгу та їх використання

Коли станція отримує данограму через мережевий інтерфейс, то спочатку перевіряється, чи IP-адреса призначення не є однією з її адрес IP-рівня (unicast, multicast чи broadcast). Якщо так, то данограма передається до відповідного модуля, TCP чи UDP, відповідно до значення поля protocol у заголовку IP-данограми. Якщо ж IP-данограма не призначена для IP-рівня даної станції, то виконуються такі дії:

  1. якщо комп’ютер є робочою станцією (IP forwarding заборонено), то IP данограма ігнорується;

  2. якщо комп’ютер є раутером (IP forwarding дозволено), то IP данограма пересилається далі, за маршрутом, визначеним записами в таблиці раутінгу.

Раутінг на IP-рівні в більшості випадків передбачає використання таблиць раутінгу (routing table), які вживаються для вибору правильного маршруту пересилання IP-данограм.

Типовий запис в таблиці раутінгу має такий вигляд:

  • IP-адреса призначення (destination). Це може бути як повна адреса станції, так і адреса мережі (це відзначається відповідним прапорцем для даного запису). Різниця між IP адресою мережі та станції в тому, що для адреси станції поле HostID ніколи не може дорівнювати 0, тоді як для адреси мережі воно повинно бути рівне 0.

  • Мережева маска (netmask) – визначає довжину префікса IP-адреси (NetID).

  • IP адреса порта раутера (gateway) або безпосередньо приєднаної мережі (визначається прапорцем), куди будуть передаватися пакети, у випадку коли раутер скористається даним записом в таблиці маршрутизації.

  • Прапорці (flags). Один з них визначає чи адреса призначення (destination) є адресою комп’ютера, чи адресою мережі. Інший, чи то, куда пакети будуть передаватися (gateway), є раутером, чи безпосередньо приєднаним мережевим інтерфейсом.

  • Мережевий інтерфейс (interface або netif), через який буде передаватися IP-данограма, якщо даний запис буде використано для маршрутизації.

  • Таймер (expire), який, якщо він встановлений, вказує на те, скільки секунд даний запис може вважатися за дійсний.

Послідовність дій системи при IP-маршрутизації визначає такі кроки:

  1. Пошук в таблиці маршрутизації (в полі destination) запису, що співнадає з повною IP-адресою призначення (NetID та HostID); у даному випадку застосовується маска 255.255.255.255. Якщо такий запис знайдено, то подальший пошук припиняється, а IP-данограма передається або до порта раутера (gateway), або до безпосередньо під’єднаного мережевого інтерфейсу (Netif), залежно від того як встановлено прапорець. Якщо запис не знайдений, то робиться наступний крок пошуку;

  2. В таблиці маршрутизації шукається запис, в якому забезпечується співпадіння NetID. Процедура пошуку повинна підтримувати можливість перевірки мережевої маски (netmask). Якщо такий запис знайдено, то IP-данограма пересилається або до відповідного порта раутера, або до мережевого інтерфейсу. Якщо пошук закінчився невдало, то передять до наступного кроку пошуку.

  3. Пошук спеціального запису під назвою “default” або IP-адреси 0.0.0.0. При виявленні такого запису IP-данограма висилається до вказаного раутера (gateway), якщо ж такий запис відсутній, то переходять до наступного кроку.

  4. Оскільки ні один з попередніх кроків не привів до успіху, то IP данограма вважається такою, що не може бути доручена. Тоді ужитковий процес, який згенерував цю данограму, дістає повідомлення про помилку “комп’ютер недосяжний” (host unreachable) або “мережа недосяжна” (network unreachable).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]