2.2 Принципи раціональної організації виробничого процесу

Основними принципами є:

- принцип пропорційності;

- принцип паралельності;

- принцип прямоточності;

- принцип ритмічності;

- принцип безперервності;

- принцип спеціалізації;

- принцип механізації й автоматизації.

Пропорційність – однакова відносна продуктивність усіх виробничих підрозділів. Цей принцип припускає рівномірне і пропорційне завантаження усіх видів устаткування, необхідних, по перше, для того, щоб можна було виконати виробничу програму в потрібному обсязі, та по-друге, щоб не створювалися надлишки устаткування у зв'язку з нерівномірним завантаженням устаткування. Особливо чітко цей принцип повинний виконуватися в цехах основного виробництва, що передають деталі на зборку, для виконання у термін постачань по договорах.

Паралельність – одночасне виконання частин виробничого процесу, тобто здійснення процесів з “перекриттями”. Продуктивність підрозділів визначається при цьому тривалістю ритму процесу, що менше продуктивності циклу на різних “перекриттях“. Реалізація цього принципу дозволяє скоротити час виготовлення приладів і зменшити необхідні обігові кошти.

Прямоточність – означає забезпечення найкоротшого шляху проходження виробом усіх стадій і операцій виробничого процесу від запуску матеріалів до виходу готової продукції.

Ритмічність – рівномірний випуск продукції у визначені проміжки часу. Чим менше проміжки часу, тим більш складно організувати рівномірний випуск продукції.

Безперервність – зменшення перерв під час виробництва конкретних приладів. Це досягається зміною видів руху предметів праці у виробництві.

Спеціалізація – розчленовування виробничого процесу на складові частини і закріплення за кожним підрозділом виготовлення визначеного виробу чи виконання визначених технологічних операцій.

Механізація й автоматизація - припускають використання в трудових процесах машин і механізмів, автоматичних пристроїв, як для виконання основних, так і допоміжних елементів виробничого процесу.

2.3 Типи виробництва і їхня техніко-економічна характеристика

Тип виробництва – це визначена характеристика виробничої одиниці, виконана на основі двох ознак:

а) обсягів виконаних робіт чи оброблених виробів на даній одиниці;

б) ступеня раціональності побудови виробничого процесу.

Існують наступні виробничі одиниці:

а)робоче місце;

б)технологічна (виробнича) ділянка;

в)цех;

г)підприємство.

Розрізняють три основних типи виробництва:

1. Масове.

2. Серійне:

- крупносерійне;

- середньосерійне;

- дрібносерійне.

3. Одиничне.

Техніко-економічна характеристика різних типів виробництва дана в [11,15].

4. Виробничий цикл

Т ривалість виробничого циклу – це календарний період часу, між запуском у виробництво і моментом повного закінчення виготовлення виробу чи партії виробів.

Це один з головних параметрів, які характеризують виробничий процес.

Партія виробів – визначена кількість однакових виробів, які запускаються у виробництво одночасно з єдиною витратою підготовчо-заключного часу.

По складу тривалість виробничого циклу можна представити схемою (рис 2.2).

Рисунок 2.2 - Тривалість виробничого циклу

Тривалість виробничого циклу простого процесу (виготовлення деталі):

.

де Т_тех – тривалість усіх технологічних операцій, годин;

Т_тр – тривалість транспортних операцій, годин;

Т_прир – тривалість природних процесів, годин;

Т_кон – тривалість контрольних операцій, годин;

Т_пер – сумарна тривалість перерв, годин.

У машинобудуванні і приладобудуванні транспортні операції найчастіше бувають або малі в порівнянні з іншими операціями, або виконуються паралельно з іншими операціями. Тому, при розрахунках можна зневажити.

, [кал. днів]

де - планова тривалість виробничого циклу простого виробничого процесу, кал.дн.

– число змін на добу;

– тривалість зміни, години;

– коефіцієнт переведення робочих днів у календарні

;

– число робочих днів за розглянутий період;

– число календарних днів за розглянутий період;

, – сумарна тривалість відповідно технологічних і контрольних операцій у розглянутому процесі, визначена на основі норм часу, ч;

– плановий коефіцієнт виконання норм робітниками;

– число операцій технологічного процесу;

– середній межопераційний час, годин;

– тривалість природних процесів, що не збігаються з перервами, годин.

Тривалість технологічного циклу залежить не тільки від технології виробництва деталі, але і від способу організації виробничого процесу.

Спосіб організації виробництва найбільш часто визначається видом руху предмета праці у виробництві.

Види руху:

а) послідовний.

б) паралельно-послідовний.

в) паралельний.

Розглянемо визначення тривалості технологічного циклу для партії виробів на прикладі простого виробничого процесу.