7.2 Принципи й етапи фва

Принципи ФВА

1. Функціональний підхід – кожен виріб і його окремі частини аналізуються насамперед не з позиції своїх природних матеріалів, з яких він зроблений, а з позиції своєї корисності, споживчих властивостей, якими він володіє.

2. Системний підхід – спочатку об'єкт аналізу розглядається як елемент більш великої системи, а потім - як система, що складається з більш дрібних частин.

3. Вартісна оцінка функцій - припускає визначення витрат, необхідних для реалізації кожної споживчої властивості об'єкта.

4. Використання колективної творчої праці.

5. Використання науково обґрунтованих методів активізації творчості.

6. Визначена послідовність етапів фва. Етапи фва

1. Інформаційно-підготовчий.

1. Збирають інформацію про аналізований об'єкт і його аналоги:

а) технічну (показники призначення, вихідна сировина тощо);

б) патентну (ступінь новизни);

в) економічну (витрати на виготовлення, експлуатацію);

г) області використання об'єкта аналізу.

1.2. Визначаються конкретні задачі ФВА, що звичайно випливають з актуальних цілей підприємства, на якому виконується ФВА.

Такими цілями підприємства можуть бути:

- знизити собівартість продукції;

- підвищити якість продукції при мінімальних витратах;

- підвищити надійність роботи машини й ін.

1.3 Прогнозно оцінюється економічна ефективність ФВА.

Визначається робоча група, що буде займатися ФВА, і розробляється план ФВА.

2. Функціональний аналіз.

   1. Визначаються споживчі властивості, функції об'єкта.

   2. Виконується їхній аналіз з позиції:

а) призначення;

б) корисності;

в) вартості.

3. Вибираються функції, що далі потрібно піддати оптимізації

3. Етап творчості.

Розробляються альтернативні способи технічної реалізації функцій, обраних на попередньому етапі для оптимізації.

4. Аналіз альтернативних рішень і вибір оптимального по кожній з функцій, що оптимізуються.

5. Рекомендаційний.

На основі виконаного ФВА розробляються рекомендації для конкретного виробництва і здійснюється їхнє впровадження. Уточнюються розрахунки економічної ефективності ФВА.

Розглянемо детальніше основні етапи та процедури ФВА.

7.3 Функціональний аналіз

Функціональний аналіз містить у собі наступні комплексні процедури:

а) визначення і класифікацію функцій;

б) побудова функціональної і функціонально-структурної моделей;

в) вартісну оцінку функцій;

г) вибір функцій для подальшої оптимізації.

Розглянемо їх:

Функція – сутнісна, якісна характеристика споживчої властивості.

Деякі споживчі властивості для свого повного опису вимагають ще і кількісної характеристики, що називається параметром використання.

Визначити функцію – значить сформулювати її словесно й установити параметри використання.

Формула формулювання функції:

< дієслово + іменник > + < доповнення >

Функції класифікуються:

а) У залежності від області прояву функції:

- зовнішні (функції, що визначають зв'язок аналізованого об'єкта з зовнішнім середовищем. Визначаються, коли об'єкт розглядається як елемент більш великої системи).

- внутрішні (визначаються конструкцією, принципом дії об'єкта. Для їхнього визначення досліджуваний об'єкт розглядається як система).

б) У залежності від призначення виробу:

Зовнішні функції поділяються на:

• головні(функції призначення);

• другорядні (всі інші).

Внутрішні – на:

• основні (призначені для реалізації головних зовнішніх функцій);

• допоміжні (безпосередньо реалізуючі другорядні чи внутрішні функції, що як би допомагають основним реалізувати призначення об'єкта).

Крім даної класифікації зовнішні функції класифікуються з позицій своєї корисності, тобто відповідно до поставлених вимог до об'єкта (рис. 7.1).

Рисунок 7.1 – Аналіз функцій з позиції корисності

Н а основі класифікації функцій будується функціональна модель, що показує графічно субординацію зовнішніх і внутрішніх функцій об'єкта.

Після побудови функціональної моделі в реальному об'єкті визначаються матеріальні носії, що матеріально реалізують самий нижчий рівень функцій функціональної моделі.

Матеріальними носіями можуть бути:

• окремі матеріальні елементи (деталі, блоки, матеріали);

• визначені способи їхньої обробки (шліфування, заливання компаундом...);

• інтелектуальні продукти (обчислювальна програма).

- в економічних об'єктах аналізу - окремі працівники, відділи управління.

Матеріальні носії, зображені разом з функціональною моделлю, називаються функціонально-структурною моделлю (ФСМ). Вона показує взаємозв'язок функцій і матеріальних носіїв, їх реалізуючих. ФСМ може бути представлена у виді схеми чи таблиці. Якщо зображення ФСМ буде у виді схеми, то кожна функція на моделі може зображуватися таким чином (рис. 7.3):

Код Функції	Найменування функції
	Матеріальний носій

Рисунок 7.3 – Фрагмент ФСМ

Приклад іншого способу схемного зображення ФСМ приведений на мал. 7.4.

Розглянемо далі вартісну оцінку функцій.

По кожному матеріальному носію визначається його вартість, що на основі ФСМ дозволяє визначити вартість кожної функції.

Тому що найбільше часто у ФВА оптимізуються витрати на виготовлення об'єкта, то як вартість функції (матеріальних носіїв) можуть бути:

• прямі витрати по розглянутому матеріальному носію;

• технологічна собівартість матеріального носія;

• виробнича собівартість матеріального носія.

До прямих витрат відносять:

• матеріали, сировину, що комплектують вироби з урахуванням транспортних витрат;

• зарплата основних виробничих робітників;

• відрахування на соціальні нестатки;

• паливо, електроенергія технологічні.

Якщо один матеріальний носій реалізує кілька функцій, то витрати можуть бути розподілені між функціями таким чином:

1-й спосіб:

,

де - вартість Fi-й функції, грош. од;

- вартість матеріального носія, що реалізує декілька функцій, грош. од.;

- число реалізованих розглянутим матеріальним носієм функцій.

2-й спосіб – експертний метод: шляхом аналізу матеріального носія.

3-й спосіб – пропорційно значимості (чи важливості) кожної функції. Значимість функції показує в умовних одиницях роль чи внесок даної функції в реалізацію функції більш високого рівня. Важливість – роль у реалізації об'єкта в цілому.

Приклад: функція 01 реалізується трьома функціями нижчого рангу 011, 012, 013 (рис. 7.4), а матеріальний носій МН₁ реалізує дві функцій 011 і 012.

r _Fi – значимість функції.

Рисунок 7.4 – Фрагмент ФСМ (приклад)

Визначення значимості окремих функцій здійснюється експертним методом з використанням чисельних методів обробки експертних даних. Наприклад,

• методу розміщення пріоритетів;

• методу попарного порівняння.

Розглянемо методику вибору функцій, що підлягають оптимізації.

Насамперед як функції, намічені до оптимізації, варто прийняти функції марні, шкідливі, з завищеними чи заниженими параметрами використання (див. рис. 7.1).

Після виявлення даних функцій як функцій для оптимізації приймаються часто функції, обрані за вартісним критерієм.

Існуючі способи вибору:

1. якщо виріб дуже простий (5-6 внутрішніх функцій), то теорія ФВА пропонує усі функції оптимізувати;

2. якщо у виробі різко виділяється по вартості одна функція чи можливості виконання ФВА обмежені, то оптимізується одна, найдорожча функція;

3. метод «АВС» чи діаграма Парето.

4. якщо функцій дуже багато, поряд з діаграмою Парето використовується метод побудови функціонально-вартісної діаграми.

Метод АВС

М

95

етод «АВС»: розглядаються функції одного рівня, що розташовуються графічно на осі абсцис у порядку зниження витрат (див. приклад на рис. 7.5).

Р исунок 7.5 – Приклад діаграми Парето

По осі ординат відкладаються витрати наростаючим підсумком. Практика ФВА показала, що насамперед потрібно оптимізувати функції зони А (75% усіх сумарних витрат). Якщо серед цих функцій будуть знайдені резерви для зниження витрат, то інші функції оптимізації не піддаються. Якщо резерви для зниження витрат не знайдені, то потрібно оптимізувати функції зони В (75 - 95% усіх сумарних витрат). Далі - зона С.

У розглянутому прикладі (рис. 7.5) потрібно в першу чергу оптимізувати функції ОС1, ВС1, ОС2.

Функціонально-вартісна діаграма

Звичайно вона використовується в сполученні з діаграмою Парето для обмеження кількості функцій, що треба оптимізувати, чи самостійно.

Побудова вимагає інформації про вартість і про значимість (чи важливості) функцій. При побудові функціонально-вартісної діаграми повинні бути виконані умови:

,

де В_Fі – важливість i-ої функції;

n_F – число функцій одного рівня;

S_- сумарна вартість всього об'єкта аналізу, грош.од.

S_Fi – вартість F_i-ої функції, грош.од.

По осі абсцис – функції в довільній послідовності.

По осі ординат – важливість функцій, тобто роль щодо виробу в цілому.

ФВА припускає, що значні витрати по окремих функціях правомірні, якщо велика їхня важливість (або значимість). Тому в першу чергу потрібно піддавати аналізу ті функції, важливість яких менше, ніж питома вага витрат. У приведеному прикладі (рис. 7.6) це функція F2.