2.2. Законодавча та нормативна база України про охорону праці.

2.2.1. Законодавство України про охорону праці

Основою правової бази з охорони праці є Конституція України (1996 р.), яка проголошує про пріоритет життя, здоров’я, честі та гідності людини (ст. 2), права на охорону здоров’я (ст. 36), безпечні умови праці (ст. 43), відшкодування заподіяної шкоди (ст. 50).

Декларовані права закріплюються законодавством з охорони праці, яке складається з «Кодексу законів про працю України» (1997 р.), Закону «Про охорону праці» (1992 р.) в редакції 2002 року, Закону «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (1999 р.) та інші законах, підзаконних та нормативних актів.

Закон України «Про охорону праці» був прийнятий 14 жовтня 1992 року. Це один з перших законів незалежної України. Розглянемо структуру закону після змін внесених в 2002 році. Закон складається восьми розділів та прикінцевих положень.

Розділ 1. «Загальні положення».

В цьому розділі вивчається поняття «Охорони праці», сфера дії закону та основні принципи державної політики в галузі охорони праці.

Розділ 2. «Гарантії прав на охорону праці».

В розділі розглянуті права працівників на охорону праці при укладенні трудового договору, під час роботи, права на пільги і компенсації за важкі умови праці, право на відшкодування шкоди, пов’язаної з виконанням трудових обов’язків.

Розділ 3. «Організація охорони праці».

Цей розділ містить вимоги до управління охороною праці на виробництві, створення служби охорони праці та інших структур з контролю та управління охороною праці. Розглянути питання фінансування охорони праці, вимоги до основних напрямків роботи з охорони праці: навчання, організація медичних оглядів для певних категорій працівників, розслідування та облік нещасних випадків, інформація та звітність про стан охорони праці, питання додержання вимог охорони праці при проектуванні, будівництві та реконструкції підприємств.

Розділ 4. «Стимулювання охорони праці».

Розділ присвячений питанням економічного стимулювання охорони праці, яке здійснюється за рахунок:

• відшкодування шкоди заподіяної як працівникам, так і іншими підприємствами громадянам. державі;

• застосування штрафних санкцій до підприємств, організацій та установ.

Розділ 5. «Нормативно-правові акти з охорони праці».

Законом передбачаються такі нормативні акти про охорону праці: державні, міжгалузеві та галузеві правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші. В розділі формулюється порядок опрацювання, прийняття та скасування нормативних актів, поширення цих нормативних актів на сферу трудового і професійного навчання молоді.

Розділ 6. «Державне управління охороною праці».

В розділі закріплюються основи структури державного управління охороною праці, визначаються компетенції органів управління.

Розділ 7. «Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці».

Визначає органи державного нагляду та їх повноваження, права. Громадський контроль згідно до закону здійснюють трудові колективи та професійні спілки, формуються їх повноваження, права.

Розділ 8. «Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці».

В розділі закріплюється за порушення вимог охорони праці: дисциплінарне, адміністративна, матеріальна та кримінальна відповідальність.

Розділ 9. «Прикінцеві положення».

В розділі встановлюється термін початку дії закону (21 листопада 2002 року) та порядок його введення в дію.