3. Початок війни і його правові наслідки. Театр війни

У відповідності з Гаазькою конвенцією про початок воєнних дій 1907 року (Україна бере участь) держави визнають, що воєнні дії між ними не повинні почина­тися без попереднього і недвозначного попередження, що буде мати або форму мотивованого оголошення вій­ни, або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни.

Таким чином, міжнародне право вимагає оголошен­ня війни. Воно може здійснюватися в різноманітних формах:

• шляхом звернення до власного народу;

• шляхом звернення до народу або уряду держави- супротивника;

• шляхом звернення до світового співтовариства.

Особливий спосіб оголошення війни — ультима­тум — категорична вимога, яка не допускає ніяких по­дальших спорів і заперечень, уряду однієї держави, кот­рий пред'являє її уряду іншої держави під загрозою,

593

_{_ J}

що у разі невиконання цієї вимоги до певного терміну уряд, що пред'явив ультиматум, вживе певних заходів. Мова, таким чином, йде про загрозу війни.

Проте, хоча зазначені способи оголошення війни вва­жаються такими, що знаходяться в рамках міжнарод­ного права, відповідно до статті II Конвенції про визна­чення агресії від 3 липня 1933 року, сам факт оголо­шення державою війни першою розглядається як аг­ресія. Відповідно до указаної III Гаазької конвенції 1907 року оголошення війни не робить агресивну війну законною. Відповідно до статті 3 Визначення агресії, прийнятого на XXIX сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1974 році, у якості актів агресії, незалежно від оголо­шення війни, розглядаються такі акти прямої агресії:

а) вторгнення або напад збройних сил держави на територію інших держав, або будь-яка воєнна окупа­ ція, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка з застосуванням сили анексія території іншої держави або частини її;

б) бомбардування збройними силами держави те­ риторії іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

в) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

г) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили або морські і повітряні флоти іншої держави;

д) застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з державою, що приймає, з порушенням умов, передба­ чених в угоді, або будь-яке продовження їхнього пе­ ребування на такій території після припинення дії угоди та ін.

Не вважається відповідним міжнародному праву не тільки ведення війни неоголошеною, що буде розгляда­тися як кваліфікуюча обставина при визначенні відпо­відальності, але і так званий casus belli (привід для вій­ни) — безпосередній формальний привід, що веде до

594

виникнення між державами стану війни. У минулому такий привід був законною підставою для початку во­єнних дій і служив виправданням війни і цілям при­ховання її справжніх причин. Наприклад, багато дослі­дників вважають, що події навколо німецької радіостан­ції в Гляйвиці в серпні 1939 року, коли на неї нібито напав загін польських прикордонників (пізніше з'ясу­валося, що це було влаштовано самою Німеччиною), спро­вокували напад Німеччини на Польщу і послужили приводом для початку Другої світової війни.

Стан війни повинен бути без зволікання сповіще­ний нейтральним країнам і буде мати для них дійсну силу лише після одержання оповіщення.

В Україні оголошення війни є прерогативою вищих органів держави. Конституція України містить меха­нізм такої процедури — відповідно до п. 19 статті 106 Конституції Президент України вносить у Верховну Раду України представлення про оголошення стану вій­ни, а Верховна Рада України відповідно до п. 9 статті 85 Конституції на підставі даного представлення ого­лошує стан війни.

Оголошення війни, навіть якщо за цим актом не слі­дують власне воєнні дії, означає початок юридичного стану війни і настання для усіх воюючих сторін пев­них правових наслідків:

— між державами припиняються дипломатичні і кон­ сульські відносини (дипломатичному і консульському персоналу забезпечуються захист і можливість безпе­ решкодно залишити територію противника). На час збройного конфлікту інтереси однієї воюючої держави на території іншої представляє зазвичай нейтральна дер­ жава, що має дипломатичні відносини з обома воюючи­ ми сторонами;

— перестають застосовуватися багато норм міжна­ родного права, несумісні з воєнним часом, зокрема, при­ пиняють дію двосторонні політичні, економічні, куль­ турні угоди між воюючими державами. Багатосторонні договори (наприклад, із питань зв'язку, транспорту, тран­ зиту та ін.) припиняються;

595

• починають діяти міжнародні норми, прийняті спе­ ціально для періоду збройного конфлікту (союзні дого­ вори, договори про взаємну і воєнну допомогу, договори стосовно правил ведення війни, причому останні не мо­ жуть бути денонсовані і т.п.);

• припиняються і забороняються економічні, торго­ ві, фінансові угоди й інші відносини з юридичними і фізичними особами воюючої сторони;

— майно, що є власністю ворожої держави (крім майна дипломатичних представництв і консульських установ), підлягає конфіскації;

— торгові судна воюючих, що знаходяться до почат­ ку війни у ворожих портах, повинні залишити порт про­ тивника (для цього встановлюється розумний термін для вільного виходу з територіальних вод держави-су- противника — індульт, після закінчення котрого такі судна підлягають реквізиції і затримці до закінчення війни незалежно від їхньої приналежності (державі, приватним компаніям або особам); військові кораблі підлягають обов'язковій реквізиції;

• до громадян ворожої держави може бути засто­ сований спеціальний режим (обмеження пересування, примусове поселення у відведених владою місцях, ін­ тернування та ін.);

• власні громадяни діляться на мирне населення і збройні сили.

Війна завжди ведеться у визначених просторових ме­жах. Театр війни — це територія воюючих сторін, від­крите море і повітряний простір над ним, у межах яких ведуться воєнні дії.

Театр війни буває сухопутний, морський і повітря­ний.

Театром сухопутної війни є сухопутна територія дер­жави; театром морської війни — внутрішні морські води, територіальне море воюючих держав і відкрите море. Театром повітряної війни є повітряний простір над сухопутним і морським театром війни.

Забороняється використовувати в якості театру вій­ни нейтралізованні території, територію нейтральних

596

держав, а також місцевості, в яких відповідно до Гаазь­кої конвенції — 1954 року зосереджені культурні цін­ності.