- •1. Поняття і визначення міжнародного права
- •2. Особливості міжнародного права
- •3. Міжнародне право та міжнародна система
- •4. Основні риси сучасного міжнародного права
- •5. Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- •6. Галузі й інститути міжнародного права
- •1. Поняття норми міжнародного права
- •2. Структура норм міжнародного права
- •3. Види міжнародно-правових норм
- •4. Джерела міжнародного права
- •5. Договір і звичай — основні джерела міжнародного права
- •6. Допоміжні джерела міжнародного права
- •7. Кодифікація міжнародного права
- •1. Юридична природа основних принципів міжнародного права
- •2. Принцип суверенної рівності держав
- •4. Принцип територіальної цілісності держав
- •5. Принцип непорушності
- •6. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
- •7. Принцип невтручання у внутрішні справи
- •8. Принцип поваги прав людини
- •9. Принцип рівноправністі та самовизначення народів і націй
- •10. Принцип міжнародного співробітництва
- •11. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
- •Розділ 4
- •1. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
- •2. Види суб'єктів міжнародного права
- •3. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- •4. Види держав
- •6. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- •7. Обмеження міжнародної
- •Розділ 5
- •1. Поняття визнання
- •2. Форми визнання
- •3. Види визнання
- •2. Правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів
- •3. Правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів
- •4. Правонаступництво України
- •1. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності
- •3. Види міжнародних правопорушень
- •4. Види і форми відповідальності
- •5. Обставини, що виключають відповідальність держав
- •6. Санкції в міжнародному праві
- •1. Кодифікація права міжнародних договорів
- •2. Поняття міжнародного договору
- •3. Види міжнародних договорів
- •4. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
- •5. Законодавство України про міжнародні договори
- •Розділ 9
- •1. Історичні аспекти створення міжнародних організацій
- •2. Поняття і види міжнародних організацій
- •3. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- •4. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
- •5. Спеціалізовані органи Організації Об'єднаних Націй з прав людини.
- •6. Спеціалізовані установи Організації Об'єднаних Націй
- •7. Регіональні міжнародні організації
- •8. Міжнародні конференції
- •1. Проблема міжнародної
- •2. Основні міжнародно-правові акти про права людини
- •3. Класифікація міжнародних актів про права людини
- •5. Міжнародні акти про права людини і законодавство України
- •Розділ 11
- •1. Громадянство та його значення для міжнародного права
- •2. Способи набуття громадянства
- •3. Припинення громадянства
- •4. Подвійне громадянство і безгромадянство
- •5. Правовий стан іноземців
- •6. Правовий статус біженців і переміщених осіб
- •7. Право притулку
- •3. Способи придбання державної території
- •4. Державні кордони
- •4) Повітряні судна й інші літальні апарати, що перетнули державний кордон України без відповід-
- •5. Міжнародна (недержавна) територія
- •6. Міжнародні і багатонаціональні ріки
- •7. Правовий режим Дунаю
- •8. Правовий режим Арктики й Антарктики
- •Розділ 13
- •1. Право зовнішніх зносин
- •2. Органи зовнішніх зносин держави
- •3. Поняття дипломатичного і консульського права та їхні джерела
- •5. Функції дипломатичного представництва
- •6. Глава і персонал
- •7. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •8. Торгові представництва
- •9. Консульські представництва
- •10. Глава і персонал консульської установи
- •II розділ. Функції консула стосовно юридичних осіб і громадян України.
- •11. Консульські привілеї та імунітети
- •12. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •1. Поняття і просторова дія
- •2. Кодифікація міжнародного морського права
- •3. Внутрішні морські води і їхній правовий режим
- •4. Територіальне море (територіальні води) і його правовий режим
- •5. Прилегла зона та її правовий режим
- •6. Відкрите море і його правовий режим
- •7. Континентальний шельф
- •8. Міжнародний район морського дна (Район)
- •10. Міжнародні протоки і міжнародні канали
- •11. Води держав-архіпелагів (води архіпелагу)
- •1. Міжнародне право в період збройних конфліктів — галузь міжнародного права
- •3. Початок війни і його правові наслідки. Театр війни
- •4. Учасники збройних конфліктів
- •7. Режим воєнного полону
- •9. Захист цивільних об'єктів і культурних цінностей під час збройних конфліктів
- •10. Нейтралітет у війні
- •11. Закінчення війни і його міжнародно-правові наслідки
- •Розділ 16
- •1. Поняття і джерела міжнародного повітряного права
- •2. Міжнародні польоти та їхнє правове регулювання
- •3. Міжнародне космічне право та його джерела
- •4. Основні принципи космічної діяльності
- •5. Міжнародно-правова регламентація умов космічної діяльності
- •Розділ 17 міжнародне екологічне право
- •1. Поняття міжнародного спору
- •2. Засоби вирішення міжнародних спорів
- •4. Міжнародна процедура з примирення
- •6. Міжнародна судова процедура
- •7. Розв'язання спорів
- •61022, Харків-22, пр. Правди, 7, кв. 31.
11. Води держав-архіпелагів (води архіпелагу)
Питання про правовий статус вод архіпелагу — морських вод, що з'єднують сухопутні території держав, розташованих винятково на островах, виникло й актуалізувалося в 60-і роки XX сторіччя в зв'язку з тенден-
572
573
цією, що намітилася, ряду держав-архіпелагів в односторонньому порядку підпорядкувати ці води своєму контролю на шкоду традиційній практиці використання таких вод для цілей іноземного судноплавства, рибальства, прольоту літаків, прокладки кабелів і т.д. Оскільки ці води історично мали статус відкритого моря, у наявності була неправомірна спроба підриву загальновизнаних свобод відкритого моря.
Нормативне регулювання вод, що оточують держа-ви-архіпелаги, відбулося на III Конференції з морського права. До цього при визначенні меж територіального суверенітету розрізнення між континентальною й острівною державою не провадилося. У статті 46 Конвенції ООН з морського права 1982 року дане визначення держави-архіпелагу, тобто держави, розташованої на архіпелазі: ця держава, що складається з одного або більше архіпелагів і може включати також інші острови. Архіпелаг же означає групу островів, включаючи частини островів, що з'єднують їхні води й інші природні утворення, що настільки тісно взаємозалежні, що такі острови, води й інші природні утворення складають єдине географічне, економічне і політичне ціле або історично вважаються такими.
Термін «архіпелаг» має свою давню історію. У період панування Венеції в східному Середземномор'ї архіпелагом іменували простір між Балканським півостровом і Малою Азією, що усіяний дрібними і середніми островами. Згодом так стали іменувати море, усіяне островами, а потім — групи островів, що лежать недалеко один від одного й утворюють деяку цілісність.
Слід зазначити, що ще до 111-й Конференції з морського права ряд держав, здійснюючи радикальні заходи до захисту своєї самобутності, оголосили себе держа-вами-архіпелагами. Так вчинили в 1957 році Індонезія, у 1961 році — Філіппіни, у 1970 році — Маврикій та ін.
Це призвело до того, що свою територію держави-архіпелаги обмежували методом прямих вихідних ліній, замикаючи їх навколо всього архіпелагу. Таке стано-
вище, як відзначалося, призвело до загрози інтересам інших країн, оскільки створювало в міжострівних водах архіпелагу режим внутрішніх морських вод, — як правило, там, де проходили шляхи інтенсивного торгового судноплавства.
Конвенція 1982 року створила умови для усунення протиріч між острівними державами і всіма іншими користувачами моря, уточнивши і наново визначивши цілий ряд понять.
Так, об'єктом міжнародно-правової регламентації явилися води архипелагуе — морські простори держав-архіпелагів, обмежені прямими вихідними лініями, що з'єднують найбільш видатні точки найбільш віддалених островів і рифів архіпелагу, що осихає. У межі таких вихідних ліній включаються головні острови; і район, у якому співвідношення між площею водної поверхні і площею суші, включаючи атоли, складає від 1:1 до 9:1. Довжина таких вихідних ліній не повинна перевищувати 100 морських миль, проте припускається, що до 3% від загального числа вихідних ліній, що замикають будь-який архіпелаг, можуть перевищувати цю довжину до максимальної довжини в 5 морських миль. При проведенні таких вихідних ліній не припускається скільки-небудь помітних відхилень від загальної конфігурації архіпелагу.
Таким чином, для створення нормальних умов морського судноплавства в статті 47 Конвенції не було заборонене проведення прямих вихідних ліній (їх іменують прямими вихідними лініями архіпелагу), хоча цей документ і встановив деякі особливості їх проведення. Крім того, держава-архіпелаг належним чином публікує карти з зображенням вихідних ліній архіпелагу такого масштабу, що є прийнятним для точного встановлення їхнього стану, або переліки їхніх географічних координат і здає на зберігання копію кожної такої карти або переліку Генеральному секретарю ООН.
Результатом такого підходу явилося таке: води архіпелагів набули статусу не внутрішніх морських вод,
574
575
а, по суті, територіального моря, із правом мирного проходу через них, як і правом прольоту над ними.
У відповідності зі статтею 53 Конвенції держава-ар-хіпелаг управі встановлювати морські і повітряні коридори з метою «безперервного і швидкого проходу іноземних суден... і прольоту іноземних літальних апаратів над ними». Якщо держава-архіпелаг не встановила таких коридорів, то для забезпечення безперешкодного проходження (прольоту) через води архіпелагу (або над ними) можуть бути обрані шляхи, звичайно використовувані для міжнародного судноплавства (польотів).
Встановлений конвенцією статус вод архіпелагу одночасно не відміняє існуючі угоди і традиційні права на рибальство й існуючі підводні кабелі.
Література:
Анцелевич Г.А., Высоцкий А.Ф., Демиденко В.В., Щипцов А.А. Современное морское право и практика его применения Украиной. — К., 1995.
Высоцкий А.Ф. Морской регионализм.— К., 1986.
Коломбос Д. Международное морское право. — М.,
1975.
4. Курс международного морского права. В 7 т.
Т.5. — М., 1992.
Лазарев М.И. Теоретические вопросы современ ного международного права. — М., 1983.
Международное морское право /Отв. ред. И.П. Блищенко. —М., 1988.
7. Молодцов СВ. Международное морское право. —
М., 1987.
Мировой океан и международное право /Отв. ред. А.П. Мовчан, А. Янков. — М., 1986.
Очерки международного морского права /Отв. ред. В.М. Корецкий, Г.И. Тункин. — М., 1962.
Розділ 15
МІЖНАРОДНЕ ПРАВО В ПЕРІОД ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ