- •1. Поняття і визначення міжнародного права
- •2. Особливості міжнародного права
- •3. Міжнародне право та міжнародна система
- •4. Основні риси сучасного міжнародного права
- •5. Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- •6. Галузі й інститути міжнародного права
- •1. Поняття норми міжнародного права
- •2. Структура норм міжнародного права
- •3. Види міжнародно-правових норм
- •4. Джерела міжнародного права
- •5. Договір і звичай — основні джерела міжнародного права
- •6. Допоміжні джерела міжнародного права
- •7. Кодифікація міжнародного права
- •1. Юридична природа основних принципів міжнародного права
- •2. Принцип суверенної рівності держав
- •4. Принцип територіальної цілісності держав
- •5. Принцип непорушності
- •6. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
- •7. Принцип невтручання у внутрішні справи
- •8. Принцип поваги прав людини
- •9. Принцип рівноправністі та самовизначення народів і націй
- •10. Принцип міжнародного співробітництва
- •11. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
- •Розділ 4
- •1. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
- •2. Види суб'єктів міжнародного права
- •3. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- •4. Види держав
- •6. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- •7. Обмеження міжнародної
- •Розділ 5
- •1. Поняття визнання
- •2. Форми визнання
- •3. Види визнання
- •2. Правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів
- •3. Правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів
- •4. Правонаступництво України
- •1. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності
- •3. Види міжнародних правопорушень
- •4. Види і форми відповідальності
- •5. Обставини, що виключають відповідальність держав
- •6. Санкції в міжнародному праві
- •1. Кодифікація права міжнародних договорів
- •2. Поняття міжнародного договору
- •3. Види міжнародних договорів
- •4. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
- •5. Законодавство України про міжнародні договори
- •Розділ 9
- •1. Історичні аспекти створення міжнародних організацій
- •2. Поняття і види міжнародних організацій
- •3. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- •4. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
- •5. Спеціалізовані органи Організації Об'єднаних Націй з прав людини.
- •6. Спеціалізовані установи Організації Об'єднаних Націй
- •7. Регіональні міжнародні організації
- •8. Міжнародні конференції
- •1. Проблема міжнародної
- •2. Основні міжнародно-правові акти про права людини
- •3. Класифікація міжнародних актів про права людини
- •5. Міжнародні акти про права людини і законодавство України
- •Розділ 11
- •1. Громадянство та його значення для міжнародного права
- •2. Способи набуття громадянства
- •3. Припинення громадянства
- •4. Подвійне громадянство і безгромадянство
- •5. Правовий стан іноземців
- •6. Правовий статус біженців і переміщених осіб
- •7. Право притулку
- •3. Способи придбання державної території
- •4. Державні кордони
- •4) Повітряні судна й інші літальні апарати, що перетнули державний кордон України без відповід-
- •5. Міжнародна (недержавна) територія
- •6. Міжнародні і багатонаціональні ріки
- •7. Правовий режим Дунаю
- •8. Правовий режим Арктики й Антарктики
- •Розділ 13
- •1. Право зовнішніх зносин
- •2. Органи зовнішніх зносин держави
- •3. Поняття дипломатичного і консульського права та їхні джерела
- •5. Функції дипломатичного представництва
- •6. Глава і персонал
- •7. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •8. Торгові представництва
- •9. Консульські представництва
- •10. Глава і персонал консульської установи
- •II розділ. Функції консула стосовно юридичних осіб і громадян України.
- •11. Консульські привілеї та імунітети
- •12. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •1. Поняття і просторова дія
- •2. Кодифікація міжнародного морського права
- •3. Внутрішні морські води і їхній правовий режим
- •4. Територіальне море (територіальні води) і його правовий режим
- •5. Прилегла зона та її правовий режим
- •6. Відкрите море і його правовий режим
- •7. Континентальний шельф
- •8. Міжнародний район морського дна (Район)
- •10. Міжнародні протоки і міжнародні канали
- •11. Води держав-архіпелагів (води архіпелагу)
- •1. Міжнародне право в період збройних конфліктів — галузь міжнародного права
- •3. Початок війни і його правові наслідки. Театр війни
- •4. Учасники збройних конфліктів
- •7. Режим воєнного полону
- •9. Захист цивільних об'єктів і культурних цінностей під час збройних конфліктів
- •10. Нейтралітет у війні
- •11. Закінчення війни і його міжнародно-правові наслідки
- •Розділ 16
- •1. Поняття і джерела міжнародного повітряного права
- •2. Міжнародні польоти та їхнє правове регулювання
- •3. Міжнародне космічне право та його джерела
- •4. Основні принципи космічної діяльності
- •5. Міжнародно-правова регламентація умов космічної діяльності
- •Розділ 17 міжнародне екологічне право
- •1. Поняття міжнародного спору
- •2. Засоби вирішення міжнародних спорів
- •4. Міжнародна процедура з примирення
- •6. Міжнародна судова процедура
- •7. Розв'язання спорів
- •61022, Харків-22, пр. Правди, 7, кв. 31.
4. Види і форми відповідальності
Існує два види міжнародно-правової відповідальності держав: політична і матеріальна. Деякі автори поділяють таку відповідальність на матеріальну і нематеріальну, виходячи з того, що міжнародно-правова відповідальність завжди буде виступати в політичній формі.
Політична відповідальність, як правило, супроводжується застосуванням у відношенні держави-поруш-ниці примусових заходів і сполучається з матеріальною відповідальністю.
Найбільш поширеними формами політичної відповідальності є: сатисфакція, ресторація, різноманітні форми обмежень суверенітету (наприклад, призупинення членства або виключення із міжнародної організації), декларативні рішення.
Сатисфакція (задоволення) як форма політичної відповідальності припускає обов'язок держави-правопоруш-ниці надати задоволення не матеріального характеру, відшкодувати моральну шкоду, заподіяну честі і гідності іншої держави.
Сатисфакція може виявитися в таких діях держави-деліквента (винного суб'єкта, що зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну правопорушенням):
офіційне вираження жалю або співчуття;
приношення вибачень;
приношення запевнень у тому, що подібні акції не повторяться в майбутньому;
карне покарання винних осіб;
видання нормативного акту з визнанням своєї провини з тим, щоб подібні дії не повторювалися в майбутньому;
посилання спеціальної делегації в ображену державу;
вшанування постраждало! держави шляхом підняття прапора постраждало! держави в столиці держави-деліквента, або віддання їй честі військовим формуванням з артилерійським салютом або вико-
136
нанням її державного гімну, або сполученням того
й іншого і т.п.
Застосування певних видів сатисфакцій залежить від заподіяної шкоди і конкретної політичної ситуації.
Ресторація — це такий вид політичної відповідальності, що являє собою відновлення правопорушником колишнього стану (статуса-кво) і виконування ним усіх несприятливих наслідків цього. Прикладом ресторацій можуть служити звільнення незаконно зайнятої території і несення в зв'язку з цим майнових витрат.
Обмеження суверенітету держави може виступати в різних формах. Класичним прикладом цього виду відповідальності, застосовуваного в комлексному виді, можуть слугувати засоби, прийняті у відношенні фашистської Німеччини за підсумками Другої світової війни. Німеччина, зокрема, не тільки позбавилася значної частини своєї території, але на частині, що залишилася, був установлений режим повоєнної окупації. Була зроблена демілітаризація країни, її збройні сили були розпущені; ряд державних інститутів був ліквідований, деякі з них були визнані злочинними; до кримінальної відповідальності були притягнуті вищі посадові особи Німеччини, а також службовці злочинних організацій і військові злочинці.
Декларативні рішення виражаються у формі рішення міжнародного судового органу або організації, що визнають будь-яке діяння міжнародним правопорушенням. Матеріальна відповідальність наступає в зв'язку з порушенням державою своїх міжнародних зобов'язань, пов'язаних із заподіянням матеріальної шкоди, і покликана покласти на винну державу обов'язок загладити цей збиток, заподіяний правопорушенням.
Матеріальна відповідальність може бути виражена у формі репарації, реституції і субституції.
Під репараціями (від лат. reparatio— відновлення) — розуміють відшкодування державою-поруш-ницею заподіяної нею шкоди.
Історично свій початок репарації беруть від інституту контрибуцій, що успішно існували в міжнародному
137
праві з глибокої давнини і до кінця XIX сторіччя і носили характер данини. У їхню основу було покладене «право переможця», тому контрибуції як грошові суми, що виплачувалися переможцю переможеною державою, не були пов'язані з заподіяним збитком. Вже в той період контрибуції вважалися формою відвертого грабежу населення переможеної держави. З метою обмеження таких негативних явищ були розроблені статті 47-51 Гаазької конвенції про закони і звичаї сухопутної війни 1907 року, що обмежували стягнення контрибуцій. Проте і під час Першої і Другої світових війн ці статті грубо порушувалися. При розробці Версальского мирного договору 1919 року країни Антанти були змушені формально відмовитися від контрибуцій, замінивши їх репараціями. Контрибуції заборонені сучасним міжнародним правом. Фактично, на зміну контрибуцій прийшли усі форми матеріальної відповідальності держав, застосовувані в даний час.
Якщо при сплаті контрибуцій, що носили неправомірний характер, нанесений збиток ніяким чином з ними не зв'язувався, такого збитку взагалі могло не бути, то при сплаті репарацій, що завжди мають правомірний характер, потрібно, щоб збиток, заподіяний потерпілій державі, був доведений.
При репарації відшкодування матеріального збитку відбувається як у грошовій формі, так і в натуральній: товарами, послугами та ін.
Реституція являє собою відшкодування правопорушником матеріального збитку в натурі (повернення неправомірно захопленого майна: того ж самого — конкретні твори мистецтва, транспортні засоби, устаткування заводів та ін.).
Різновидом реституції виступає субституція — заміна неправомірно знищеного або ушкодженого майна однорідним майном.
138