- •1. Поняття і визначення міжнародного права
- •2. Особливості міжнародного права
- •3. Міжнародне право та міжнародна система
- •4. Основні риси сучасного міжнародного права
- •5. Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- •6. Галузі й інститути міжнародного права
- •1. Поняття норми міжнародного права
- •2. Структура норм міжнародного права
- •3. Види міжнародно-правових норм
- •4. Джерела міжнародного права
- •5. Договір і звичай — основні джерела міжнародного права
- •6. Допоміжні джерела міжнародного права
- •7. Кодифікація міжнародного права
- •1. Юридична природа основних принципів міжнародного права
- •2. Принцип суверенної рівності держав
- •4. Принцип територіальної цілісності держав
- •5. Принцип непорушності
- •6. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
- •7. Принцип невтручання у внутрішні справи
- •8. Принцип поваги прав людини
- •9. Принцип рівноправністі та самовизначення народів і націй
- •10. Принцип міжнародного співробітництва
- •11. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
- •Розділ 4
- •1. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
- •2. Види суб'єктів міжнародного права
- •3. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- •4. Види держав
- •6. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- •7. Обмеження міжнародної
- •Розділ 5
- •1. Поняття визнання
- •2. Форми визнання
- •3. Види визнання
- •2. Правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів
- •3. Правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів
- •4. Правонаступництво України
- •1. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності
- •3. Види міжнародних правопорушень
- •4. Види і форми відповідальності
- •5. Обставини, що виключають відповідальність держав
- •6. Санкції в міжнародному праві
- •1. Кодифікація права міжнародних договорів
- •2. Поняття міжнародного договору
- •3. Види міжнародних договорів
- •4. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
- •5. Законодавство України про міжнародні договори
- •Розділ 9
- •1. Історичні аспекти створення міжнародних організацій
- •2. Поняття і види міжнародних організацій
- •3. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- •4. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
- •5. Спеціалізовані органи Організації Об'єднаних Націй з прав людини.
- •6. Спеціалізовані установи Організації Об'єднаних Націй
- •7. Регіональні міжнародні організації
- •8. Міжнародні конференції
- •1. Проблема міжнародної
- •2. Основні міжнародно-правові акти про права людини
- •3. Класифікація міжнародних актів про права людини
- •5. Міжнародні акти про права людини і законодавство України
- •Розділ 11
- •1. Громадянство та його значення для міжнародного права
- •2. Способи набуття громадянства
- •3. Припинення громадянства
- •4. Подвійне громадянство і безгромадянство
- •5. Правовий стан іноземців
- •6. Правовий статус біженців і переміщених осіб
- •7. Право притулку
- •3. Способи придбання державної території
- •4. Державні кордони
- •4) Повітряні судна й інші літальні апарати, що перетнули державний кордон України без відповід-
- •5. Міжнародна (недержавна) територія
- •6. Міжнародні і багатонаціональні ріки
- •7. Правовий режим Дунаю
- •8. Правовий режим Арктики й Антарктики
- •Розділ 13
- •1. Право зовнішніх зносин
- •2. Органи зовнішніх зносин держави
- •3. Поняття дипломатичного і консульського права та їхні джерела
- •5. Функції дипломатичного представництва
- •6. Глава і персонал
- •7. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •8. Торгові представництва
- •9. Консульські представництва
- •10. Глава і персонал консульської установи
- •II розділ. Функції консула стосовно юридичних осіб і громадян України.
- •11. Консульські привілеї та імунітети
- •12. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •1. Поняття і просторова дія
- •2. Кодифікація міжнародного морського права
- •3. Внутрішні морські води і їхній правовий режим
- •4. Територіальне море (територіальні води) і його правовий режим
- •5. Прилегла зона та її правовий режим
- •6. Відкрите море і його правовий режим
- •7. Континентальний шельф
- •8. Міжнародний район морського дна (Район)
- •10. Міжнародні протоки і міжнародні канали
- •11. Води держав-архіпелагів (води архіпелагу)
- •1. Міжнародне право в період збройних конфліктів — галузь міжнародного права
- •3. Початок війни і його правові наслідки. Театр війни
- •4. Учасники збройних конфліктів
- •7. Режим воєнного полону
- •9. Захист цивільних об'єктів і культурних цінностей під час збройних конфліктів
- •10. Нейтралітет у війні
- •11. Закінчення війни і його міжнародно-правові наслідки
- •Розділ 16
- •1. Поняття і джерела міжнародного повітряного права
- •2. Міжнародні польоти та їхнє правове регулювання
- •3. Міжнародне космічне право та його джерела
- •4. Основні принципи космічної діяльності
- •5. Міжнародно-правова регламентація умов космічної діяльності
- •Розділ 17 міжнародне екологічне право
- •1. Поняття міжнародного спору
- •2. Засоби вирішення міжнародних спорів
- •4. Міжнародна процедура з примирення
- •6. Міжнародна судова процедура
- •7. Розв'язання спорів
- •61022, Харків-22, пр. Правди, 7, кв. 31.
7. Правовий режим Дунаю
Виходячи з того, що Україна є придунайською державою, особливий інтерес представляє розгляд міжнародно-правового режиму однієї з найбільших міжнародних рік Європи — Дунаю.
Слід зазначити, що міжнародне регулювання судноплавства на Дунаї має свою історію. Вперше свобода судноплавства по Дунаю була проголошена Паризьким мирним договором 1856 року, який визначив, що вона не повинна піддаватися іншим обмеженням, крім установлюваних поліцейськими і карантинними правилами, та іншим зборам, крім точно передбачених у додатках до договору. З метою регулювання судноплавства по Дунаю нижче Ізачі був заснований спеціальний орган — Європейська дунайська комісія, у яку ввійшли представники Австрії, Великобританії, Пруссії, Росії, Сардинії, Туреччини і Франції. Як свідчить сам склад комісії, у той час основну роль у визначенні правового режиму ріки і порядку судноплавства по ній грали не-придунайські держави.
Надалі неприбережними державами починалися спроби підсилити свій вплив на регулювання судноплавства по Дунаю. Відповідно до положень мирних договорів 1919 і 1920 років із Німеччиною, Австрією, Болгарією й Угорщиною і на підставі розробленої для їх розвитку Конвенції про режим Дунаю 1921 року керування Дунаєм у його нижній течії (між Чорним морем і Браїловом) здійснювалося Європейською дунайською комісією в складі представників Великобританії, Італії, Румунії і Франції, а керування судноплавством по Дунаю від Браїлова до Ульма доручалося Міжнародній дунайській комісії, до складу якої входили представники Австрії, Баварії, Болгарії, Великобританії, Угорщини, Вюртемберга, Італії, Румунії, Франції та Югославії.
Суттєвий вплив на сучасну міжнародну регламентацію судноплавства по Дунаю зробили правові наслідки Другої світової війни. Мирні договори з придунайськи-ми державами — колишніми сателітами Німеччини —
437
Болгарією, Угорщиною і Румунією, містили в собі положення про те, що «навігація по річці Дунай повинна бути вільною і відкритою для громадян, торгових суден і товарів усіх держав на основі рівності у відношенні торгових і навігаційних зборів і умов торгового судноплавства» . На цій основі в 1948 році в Белграді була підписана Болгарією, Угорщиною, Румунією, СРСР, УРСР, Че-хословаччиною і Югославією Конвенція про режим судноплавства по Дунаю. У I960 році до неї приєдналася Австрія. В даний час учасниками Конвенції є всі приду-найські держави, крім ФРН.
Конвенція 1948 року регулює судноплавство по Дунаю від міста Ульма (ФРН, у місці впадання в Дунай ріки Іллер) до Чорного моря через Сулінське гирло з виходом до моря через Сулінський канал (Румунія). Стаття 1 даної Конвенції встановила, що Дунай відкритий для вільного торгового судноплавства всіх країн світу на основі рівності у відношенні торгових і навігаційних зборів і умов судноплавства. Свобода судноплавства не поширюється на військові кораблі.
Плавання по Дунаю військових кораблів придунайсь-ких країн за межами країни, прапор якої несе корабель, може здійснюватися тільки за домовленістю між заінтересованими придунайськими державами (стаття ЗО). Судноплавство по річці військових кораблів не-придунайських держав заборонено.
Конвенція зобов'язує придунайські держави утримувати свої ділянки Дунаю в судноплавному стані та не створювати перешкод для його здійснення іншими державами (стаття 3).
Для дотримання умов плавання по Дунаю, відповідно до Конвенції 1948 року, була створена Дунайська комісія, до складу якої входять представники держав-учасниць. У якості спостерігачів на сесіях Дунайської комісії присутні представники ФРН (має з 1957 року статус спостерігача), Європейської економічної комісії ООН, Одерської комісії. В даний час Дунайська комісія розташовується в Будапешті (Угорщина).
У компетенцію Дунайської комісії, що є юридичною особою з усіма повноваженнями, котрі випливають із
438
цього, входить контроль за дотриманням постанов Конвенції і різні питання забезпечення судноплавства по Дунаю (упорядкування планів і кошторисів витрат основних робіт із судноплавства, а також надання рекомендацій і консультацій придунайським державам щодо цих робіт). Комісія встановлює єдину систему навігаційної колійної обстановки на судноплавній частині Дунаю (видання довідників, лоцій, навігаційних карт і атласів для потреб судноплавства і т.д.), проводить уніфікацію правил річкового нагляду, координацію гідрометеорологічної служби. Рішення з конкретного питання комісія приймає більшістю голосів при обов'язковій згоді держави, котрої це рішення безпосередньо стосується.
На основі положень Конвенції 1948 року була заснована спеціальна річкова адміністрація, що здійснює регулювання судноплавства і проведення гідротехнічних робіт у низов'ях Дунаю. Створені і діють інші спеціальні органи. У 1985 році була прийнята Декларація про співробітництво придунайських держав із питань водного господарства ріки Дунай, особливо охорони його вод від забруднення. Декларація має на меті забезпечення раціонального використання вод Дунаю і захист ріки від забруднення.
Слід зазначити, що в зв'язку з розпадом СРСР, СФРЮ і ЧРСР все більше актуалізується питання про перегляд Конвенції 1948 року і можливі зміни членства в Дунайській комісії.