2. Класифікація управлінських рішень .

Метод класифікації

Види управлінського рішення

За тривалістю дії

стратегічні – стосуються корінних проблем підприємства і розраховані на тривалий період дії, рішення перспективних задач;

тактичні – забезпечують виконання стратегічних рішень і за часом не перевищують одного року;

оперативні – зв'язані з досягненням поточних цілей і за часом розраховані на період, що не перевищує чи місяця кварталу.

За кількістю учасників

індивідуальні

колегіальні

колективні

За рівнем прийняття

директивні – розробляються вищими органами керування в стабільних умовах із приводу найбільш важливих поточних і перспективних проблем організації і призначені для обов'язкового виконання на її нижчих рівнях;

рекомендаційні – готуються дорадчими органами – різного роду комітетами. Їхнє виконання бажане, але не обов'язково, оскільки ті, до кого ці рішення відносяться, не підкоряються тим, хто їх приймає;

орієнтацій ні – призначені для нижчих рівнів керування, що діють в умовах відносної волі від центра управління.

За способом прийняття

інтуїтивне рішення – має у своїй основі припущення керівника, що його вибір правильний. Це рішення ґрунтується на неформальній інформації й інтуїції «шостому почутті» керівника. Однак при цьому варто враховувати, що вірні інтуїтивні рішення приймаються менеджерами, що мають багатий досвід практичної роботи. При прийнятті таких рішень дуже великий ризик помилок, тому вони припустимі лише в крайніх випадках, скоріше як виключення, а не правило;

рішення, засноване на судженнях – це вибір альтернативного варіанта, зроблений на основі знань і накопиченого досвіду.

У цьому випадку людина свідомо зіставляє дійсну інформацію з аналогічними ситуаціями в минулому, намагається спрогнозувати наслідку прийнятого рішення і часто вибирає ту альтернативу, що принесла успіх у минулому, чи схожу з нею.

раціональне рішення ґрунтуються на об'єктивному аналізі умов, у яких діє підприємство в даний момент.

За повторюваністю

програмувальні рішення – зв'язані з досить часто виникаючими в діяльності підприємства ситуаціями, що дозволяє менеджеру розробити правила прийняття рішень у майбутньому;

не програмувальні рішення зв'язані з унікальними, невизначеними і не структурованими ситуаціями, що мають важливе значення для діяльності підприємства.

За широтою охоплення

загальні – стосуються однакових проблем, що відносяться до всіх структурних підрозділів організації;

спеціальні – відносяться до вузьких проблем, властиві одному структурному підрозділу чи групі працюючих у ньому людей.

За ступенем невизначеності  (повноти інформації)

рішення, прийняті в умовах визначеності: керівник точно знає всі можливі варіанти дій , результат використання кожного варіанта;

рішення, прийняті в умовах ризику : керівник не знає точного результату, але знає імовірність кожного результату;

рішення, прийняті в умовах невизначеності: керівник не має точної інформації щодо результату та не може навіть оцінити імовірності можливих результатів.

За функціональним

призначенням

планові — стосуються планування діяльності організації і її підрозділів;

організаційні — страктують відносини в організації; визначають повноваження і відповідальність працівників, коло їхніх обов'язків; використовуються для розподілу виробничих завдань;

регулюючі — регулюють хід процесів в організації, усувають відхилення від запланованого;

активізуючи — спрямовані на активацію визначених дій персоналу, заохочують до кращого виконання роботи;

контрольні — стосуються вибору засобів і методів контролю за ходом процесів.

За змістом

економічні — спрямовані на вибір ефективних методів управління економічними процесами в організації (установлення ціни, визначення форм і систем оплати праці, використання прибутку тощо);

соціальні — зорієнтовані на вибір ефективних методів управління соціальними процесами (керування конфліктами, розвиток персоналу, поліпшення умов праці і т.п.);

технічні — пов'язані з функціонуванням технічною складовою (вибір технологій, налагодження, регуляція, удосконалювання тех.-процесів);

наукові — стосуються вибору напрямку науково-дослідних робіт, впровадження інновацій тощо.

За напрямом впливу

внутрішньо – спрямовані рішення — спрямовані усередину організації для впливу на стан функціонування чи її внутрішніх складових;

зовнішньо – спрямовані — визначають способи і методи взаємодії організації із зовнішнім середовищем.

За ступенем ефективності

оптимальні — ставлять метою вибір найкращого рішення;

раціональні — передбачають вибір рішення, що дасть можливість ліквідувати проблему, але не є найкращим; приймаються при умовах обмеженості ресурсів.

За методом підготовки

креативні — використовують творчий підхід для генерації ідей щодо пошуку способів рішення проблеми;

евристичні — ухвалення рішення за допомогою «осяяння»;

репродуктивні — використовують відомі і раніше використовувані способи рішення проблеми (відтворюються раніше прийняті рішення).

За ступенем структурованості:

структуровані;

слабо структуровані;

неструктуровані