2. Організації та їх ознаки .

Організація – це група людей, взаємодіючих один з одним за допомогою матеріальних, правових і інших умов, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети . Таким чином, організації створюються людьми для забезпечення досягнення виниклих цілей. Як випливає з цього визначення, головне призначення організації складається в цілеспрямованій діяльності по створенню чого-небудь корисного (предметів, речей, послуг). Отже, незалежно від виду продукції/послуги і її корисності, розмірів групи і їхні призначення, переважна більшість організацій мають подібні характеристики .

Причини виникнення організацій наступні:

1. обмеженість можливостей людей: фізичних, інтелектуальних, комунікативних, економічних;

2. об'єднання для спільного рішення проблем і досягнення цілей.

Поняття «Організація» включає:

1. організаційну структуру;

2. організаційний процес: дії людей по формуванню і забезпеченню умов функціонування і розвитку.

Щоб вважатися організацією група людей повинна відповідати наступним вимогам:

1. наявність, принаймні, двох людей, що вважають себе частиною цієї групи;

2. наявність хоча б однієї мети, що приймають як загальну всі члени даної групи;

3. наявність членів групи, що навмисно працюють разом, щоб досягти значимої для всіх мети.

Таким чином, ознаки організації наступні:

1. Наявність мети. Ціль поєднує і споює, додає зміст, визначеність і конкретну спрямованість діяльності. Без мети немає і не може бути організації.

2. Відособленість, тобто замкнутість внутрішніх процесів, що забезпечує наявність границь, що відокремлюють організацію від зовнішнього оточення. Вони можуть бути «прозорими» і «непрозорими», «матеріальними» (стіни, забори) чи «ідеальними» (розпорядження, заборони).

3. Саморегулювання, тобто можливість у визначених рамках самостійно вирішувати питання організаційного життя.

4. Наявність внутрішньо організаційного центра (апарат керування, що координує системність членів організації і забезпечує його єдність).

5. Організаційна культура - сукупність традицій, символів, цінностей, що визначають характер взаємин і спрямованість поводження людей.

3. Організаційно-розпорядницькі методи управління .

Методи управління – способи, прийоми, за допомогою яких суб'єкт

впливає на об'єкт управління для виконання функцій по досягненню цілей управління. У самому понятті закладено можливість вибору методів, що реалізуються на основі ситуаційного підходу (тобто з). На свідомість і поводження людей впливають моральними методами й організаційними. На їхній інтереси – економічними і соціальними методами. Крім цих методів, що безпосередньо впливають на об'єкт управління, широко застосовуються методи непрямого впливу, тобто методи підготовки, обґрунтування і прийняття управлінських рішень.

Організаційно-розпорядницькі методи управління зв'язані з виконанням з боку керівництва підприємства дисциплінарних дій, полягає в тому, щоб заохотити працівників поводитися на роботі гідно, а гідне поводження визначається, як дотримання правил і інструкцій компаній. Організаційні правила й інструкції описують мети, що законно ставляться як керівником компанії, так і суспільства в цілому, а також початі дії у випадку порушення правил.

Організаційно-розпорядницькі методи являють собою сукупність прийомів і засобів прямого (адміністративного) впливу на об'єкт керування для виконання закріплених за ним функцій.

Характерні риси: прямий вплив на керований об'єкт; обов'язковий характер виконання вказівок, розпоряджень, наказів керівника; строго визначена відповідальність за їхнє виконання.

Організаційно-розпорядницькі методи включають методи організаційного, розпорядницького і дисциплінарного впливу (мал. 3.1).

Методи організаційного впливу відбивають статику процесу керування і припускають установлення стійких організаційних зв'язків між елементами системи за допомогою закріплення за ними визначених обов'язків перед системою і перед окремими її ланками. Вони включають організаційне регламентування, нормування й інструктування.

Організаційне регламентування – встановлення основоположних правил, що регулюють створення і діяльність підприємств, окремих підрозділів і посадових осіб (утомившись, штатне розклад, положення про функціональні підрозділи).

Організаційне нормування полягає у встановленні нормативів, що визначають припустимі границі діяльності.

У практиці діяльності торгового підприємства виділяють наступні види нормативів:

• трудові норми і нормативи (тарифні ставки і коефіцієнти до них, норми виробітку, норми тривалості робочого дня, норми керованості);

• фінансові і кредитні нормативи (нормативи власних основних і оборотних коштів, товарних запасів);

• вартісні нормативи, що містяться в прейскурантах, інструкціях і інших нормативних актах і визначальні питомі витрати підприємства, зв'язані зі здійсненням торгово-оперативної, господарської й управлінської діяльності (оптові і роздрібні ціни на товари і послуги, що робляться підприємством, норми природного збитку, норми амортизації, нормативи відрахувань);

• технічні (стандарти).

Організаційно-розпорядницькі методи

Методи

організаційного впливу

Методи

розпорядницького

впливу

Методи

дисциплінарного

впливу

Організаційне

регламентвання

Приказ

Виробнича дисципліна

Розпорядження

Планова

дисципліна

Організаційне нормування

Резолюція

Фінансова

дисципліна

Організаційно-методичне

інструктування

Постанова

Приписи

Договірна

дисципліна

Трудова

дисципліна

Рисунок 3.1 - Класифікація організаційно-розпорядницьких методів

Організаційно-методичне інструктування являє собою розробку і практичне використання інструктивних матеріалів, що визначають порядок і методи виконання управлінських робіт (інструкції і правила).

Ціль методичного інструктування полягає в тому, щоб, навчивши працівників правильному виконанню обов'язків, забезпечити таке протікання процесів керування на підприємстві, яке б не залежало від індивідуальних особливостей співробітників, а визначалося б потребами підприємства, системи керування.

Розрізняють наступні види інструктування:

1. Усне інструктування: телефонний зв'язок; особисті контакти; наради; усний інструктаж при прийомі на роботу; інструктування в зв'язку з виконанням нових завдань.

2. Письмове інструктування:

- посадові інструкції, що визначають порядок діяльності фахівця відповідно до обов'язків, що відповідають займаної посади;

- робочі інструкції, що визначають послідовність дій, з яких складається управлінський процес (інструкція про роботу з документами містить указівки по оформленню, обробці, використанню і збереженню конкретних документів);

- правила, що у ряді випадків виступають складовими частинами інструкцій: правила внутрішнього розпорядку, правила експлуатації службових приміщень, правила оформлення вихідних і обробки вхідних документів.

3. Наочне інструктування - оформлення приміщень необхідною організаційною документацією про умови роботи: стенди з найменуваннями організаційних підрозділів, схеми їхнього розташування, порядок роботи підприємства, стенди по техніці безпеки і т.д.

Методи розпорядницького впливу відбивають динаміку процесу керування і являють собою пряма адміністративна вказівка, що має обов'язковий характер, і адресується керованим чи об'єктам обличчям (наказ, розпорядження, постанова, резолюція, розпорядження).

Методи дисциплінарного впливу - обов'язкове для кожного працівника дотримання законів, правил, режиму роботи і т.д. Розрізняють наступні види дисциплін: виробнича, планова, фінансова, договірна і трудова.

Виробнича дисципліна - це сприйняття правил і стандартів роботи, а також виконання працівниками наказів і розпоряджень.

Планова дисципліна - це виконання працівниками підприємства намічених планів.

Фінансова дисципліна являє собою виконання підприємством фінансових зобов'язань перед бюджетом, постачальниками, покупцями, працівниками;

Договірна дисципліна - дотримання умов між сторонами в укладених договорах між підприємствами, між підприємствами і працівниками колективу й ін.;

Трудова дисципліна являє собою відносини взаємної відповідальності працівників, засновані на добровільному виконанні передбачених діючими і законодавчими нормативними актами про працю правил поведінки відповідно до їхніх трудових функцій і обов'язків.

Дисциплінарний вплив здійснюється у формі дисциплінарного заохочення і дисциплінарного покарання (похвала, оголошення подяки).

Справедливі дисциплінарні процеси повинні бути засновані на трьох необхідних передумовах:

1. чітко розроблені правила й інструкції;

2. система прогресивних штрафів;

3. апеляційний процес.

1. У цих правилах варто вказати ті порушення, що вважаються неприйнятним у поводженні, працівник повинний бути ознайомлений з цими правилами в процесі інструктування при прийомі на роботу.

2. Штрафи можуть бути від усних до письмових відсторонень від роботи, аж до звільнень. Серйозність штрафу залежить типів порушень і кількості порушень. Наприклад, при першому запізненні більшість керівників обмежуються усним попередженням, однак на четвертий раз цілком природним є звільнення.

3. Апеляційний процес допомагає гарантувати справедливість і неупередженість дисциплінарних дій. Тобто, у підприємстві повинна бути розроблена процедура розгляду споровши, конфліктів з учасниками профспілок і ін.

При здійсненні дисциплінарних дій рекомендується керуватися засадами, що забезпечують справедливість такого впливу:

1. дисципліна повинна відповідати тактиці адміністрації й однаково реагувати в однакових випадках;

2. службовець повинний бути попереджений щодо наслідків його дурного поводження;

3. правило, що приблизно було порушено, повинне бути розумно зв'язане з ефективністю і безпекою дій у специфічному навколишнім середовищі;

4. адміністрація перед застосуванням дисциплінарного покарання повинна адекватно досліджувати питання. Дослідження повинне бути об'єктивним і справедливим;

5. дослідження повинне показати існуюче свідчення неправильного поводження;

6. застосовуване покарання повинне бути розумно зв'язане з величиною порушення і з минулою історією роботи службовців. Кожен службовець повинний бути оцінений на підставі його персонального звіту і тільки тоді, застосовувати покарання.