
- •Тема 1 поняття і сутність менеджменту .
- •1. Еволюція розвитку науки «Менеджмент».
- •Науковий менеджмент
- •Адміністративний менеджмент
- •Принципи управління а. Файоля
- •Менеджмент людських відносин
- •Кількісний менеджмент
- •Поведінковий менеджмент
- •Системний менеджмент
- •Ситуаційний менеджмент
- •2. Менеджмент як господарське управління в умовах ринку.
- •3. Системний підхід в управлінні організацією
- •4. Менеджмент з позиції взаємодії із зовнішнім середовищем
- •5. Менеджмент з позиції всередині організації
- •6. Принципи управління організацією
- •Тема 2 планування в організації
- •1. Функції менеджменту, їх класифікація та взаємозв'язок.
- •2. Планування: сутність та місце в системі менеджменту.
- •К лючові цілі функціональних підсистем організації
- •П ідцілі функціональних підсистем організації
- •3. Види планів і підходи до їх розробки .
- •Тема 3 організація як функція управління
- •1. Сутність функції «організація».
- •2. Організації та їх ознаки .
- •3. Організаційно-розпорядницькі методи управління .
- •4. Організаційні структури управління та їх характеристика.
- •1. Бюрократичні структури.
- •2. Адаптивні структури.
- •Характеристики раціональної бюрократії
- •Переваги та недоліки лінійних організаційних структур управління
- •Функціональний тип організаційної структури управління виробництвом
- •Переваги та недоліки функціональних організаційних структур управління
- •Різновиди дивізіональної структури
- •Переваги та недоліки продуктових організаційних структур управління
- •Керівник спеціалізованих підрозділів
- •Переваги та недоліки матричних організаційних структур управління
- •Переваги та недоліки конгломератних організаційних структур управління
- •Оцінка ефективності функціонування організаційної структури:
- •1. Коефіцієнт повноти охоплення функцій
- •2. Коефіцієнт оперативності організаційної структури
- •3. Коефіцієнт надійності організаційної структури
- •4. Коефіцієнт звенности:
- •Тема 4 мотивація як функція менеджменту
- •1. Сутність мотивації як функції управління.
- •2. Змістовні теорії мотивації
- •3. Процесуальні теорії мотивації
- •Тема 5 управлінський контроль
- •1. Сутність контролю як функції управління .
- •2. Види управлінського контролю
- •3. Етапи процесу контролю.
- •Тема 6 комунікації в системі управління
- •1. Інформація, її види та роль у менеджменті.
- •2. Система інформаційного забезпечення торгових
- •3. Сутність комунікацій та їх види.
- •4. Процес комунікацій і характеристика його етапів
- •5. Підвищення ефективності комунікацій
- •Тема 7 лідерство
- •1. Влада та її джерела .
- •2. Теорії лідерства .
- •3. Керівництво і лідерство в організації .
- •Змістовий модуль 3 результативність менеджменту
- •Тема 8 прийняття управлінських рішень
- •1. Управлінські рішення і вимоги, пропоновані до їх ухвалення.
- •2. Класифікація управлінських рішень .
- •3. Процес прийняття рішень.
- •4. Методи прийняття управлінських рішень.
- •Тема 9 ефективність управління
- •1. Сутність організаційної ефективності та підходи до її визначення.
- •2. Види організаційної ефективності.
- •3. Критерії оцінки ефективності організаційної діяльності.
- •4. Результативність і ефективність системи менеджменту. Показники ефективності системи управління .
- •5. Обгрунтування ефективності реалізації рішень з проведення організаційних змін
- •1. Чиста поточна вартість.
- •2. Індекс рентабельності інвестицій (j r).)
4. Організаційні структури управління та їх характеристика.
Теорія менеджменту виділяє два класи організаційних структур управління виробництвом (рис. 3.2):
1. Бюрократичні структури.
2. Адаптивні структури.
Історично першим сформувався бюрократичний тип. Відповідну концепцію підходу до побудови організаційних структур розробив на початку XX ст. німецький соціолог Макс Вебер. Він запропонував нормативну модель раціональної бюрократії, яка кардинально змінювала системи комутації, звітності, оплати праці, структури робіт, відносин на виробництві, що діяли раніше. В основі цієї моделі – уявлення про підприємства як про «організовані організації», що пред'являють суворі вимоги як до людей, так і до структур, у рамках яких вони діють.
Головні поняття бюрократичного типу структури управління – раціональність, відповідальність та ієрархічність. Сам М. Вебер вважав центральним пунктом концепції виключення змішування «людини» і «посади», тому що склад і зміст управлінських робіт повинні визначатися виходячи з потреб організації, а не людей, які у ній працюють. Чітко сформульовані розпорядження по кожній роботі (що необхідно робити і якими прийомами) не залишає місця для прояву суб'єктивізму й індивідуального підходу. У цьому полягає принципова відмінність бюрократичної структури від общинної, що історично передувала їй, де головна роль приділяється партнерству і майстерності.
Рисунок 3.2 – Класифікація організаційних структур управління
Бюрократичні структури управління показали свою ефективність, особливо у великих і надвеликих організаціях, в яких необхідно забезпечувати злагоджену, чітку роботу великих колективів людей, що працюють на єдину мету.
Характеристики раціональної бюрократії
-
№
п/п
Зміст окремих характеристик
1
Чіткий розподіл праці, що приводить до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді
2
Ієрархічність управління, за якої кожний нижчий рівень контролюється вищими і підпорядковується йому
3
Наявність системи узагальнених формальних правил і стандартів, що забезпечує однорідність виконання обов'язків
4
Об'єктивізм, з яким офіційні особи виконують посадові обов'язки
5
Прийняття на роботу в суворій відповідності до кваліфікаційних вимог
Ці структури дозволяють мобілізувати людську енергію і кооперувати працю людей у вирішенні складних проектів, у масовому і крупносерійному виробництві. Однак їм притаманні недоліки, особливо помітні в контексті сучасних умов і завдань економічного розвитку.
Очевидно, що бюрократичний тип структури не сприяє зростанню потенціалу людей, кожний з яких використовує тільки ту частину своїх здібностей, що безпосередньо потрібна для виконуваної роботи. Зрозуміло також, коли питання стратегії і тактики розвитку організації зароджуються лише на вищому рівні, а всі інші рівні зайняті винятково використанням «наданих зверху» рішень, губиться загальний управлінський інтелект (який розглядається сьогодні як найважливіший фактор ефективного управління).
Ще одна вада структур бюрократичного типу – неможливість за їх допомогою управлять процесом змін, спрямованих на удосконалювання роботи. Функціональна спеціалізація елементів структури приводить до того, що їх розвиток характеризується між окремими частинами структури, непогодженість в їх діях й інтересах сповільнює прогрес в організації.
Адаптивні (органічні) організаційні структури розробляються та впроваджуються з метою забезпечення можливостей реагувати на зміни зовнішнього середовища та впроваджувати нову наукомістку технологію.
Починаючи з 60-х років минулого століття деякі організації зіткнулися з такою ситуацією, коли зовнішні умови їх діяльності змінювалися так швидко, проекти ставали настільки складними, а технологія розвивалася так бурхливо, що недоліки бюрократичних структур управління почали перевищувати їх позитивні риси. Організаційні структури, які базуються на цілях та припущеннях, радикально відрізняються від покладених в основу бюрократичних структур. Однак адаптивні структури не можна в будь-якій ситуації вважати більш ефективними, ніж бюрократичні.
Новий підхід відкидає уявлення про ефективність організації як «організованої» і працюючої з чіткістю годинникового механізму; навпаки, ця модель заважає проводити радикальні зміни, що забезпечують пристосованість організації до об'єктивних вимог реальної дійсності.
В ієрархічній побудові та рівні управління, які відображують виробничо-господарську структуру організацій, створюють лінійну структуру управління. Необхідність переробки інформації, налагодження зв'язків, забезпечення виробничо-господарської діяльності зумовили появу функціональних служб, штабів у системі управління, які створили функціональну структуру управління. Сукупність лінійних та функціональних органів становить організаційну структуру управління.
Таким чином, існують дві основні структури управління – лінійна та функціональна, а все інше розмаїття існуючих структур є результатом комбінації цих двох основних типів.
Лінійний тип організаційної структури управління характеризується лінійними формами зв'язку між ланками управління і, як наслідок, концентрацією всього комплексу функцій управління та вироблення управлінських дій в одній ланці управління.
Лінійна структура управління складається і взаємно підпорядкованих органів у вигляді ієрархічної драбини. Кожен управлінець підпорядковується тільки одному менеджеру, й усі зв’язки з вищими рівнями управління відбуваються через нього (рис. 3.3).
Рисунок 3.3 – Схематичне планування реалізації стратегії
Ця структура характеризується простотою, чіткістю і зрозумілістю взаємовідносин ланок і працівників управління. Але у зв'язку з тим, що лінійна структура вимагає надто високої компетентності керівника з усіх питань, то вона може використовуватися лише в умовах відносно простої системи організації з постійними умовами, завданнями і функціями менеджменту.